пʼятниця, 5 лютого 2016 р.

Йорданське  водоосвячення  в  Мочулищі
19 січня всі православні християни відсвяткували світле свято Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.





Цього зимового морозного ранку мої односельчани від своїх теплих домівок поспішали до сільського храму Святого Володимира. Саме сюди їх зазивали мелодійні церковні передзвони, які хвилями розносилися в кожен куточок села. Люди, ідучи до церкви, несли з собою воду із своїх криниць, адже її освячення здійснюється тільки на Богоявлення. При потребі цю воду люди здавна використовували і споживали протягом року, нею окроплювали будинки та господарські приміщення. Прикрашали посуд з водою святково вбраними гілочками ялинки. Свята церква з кожною хвилиною все більше наповнювалась прихожанами. Настоятель храму отець Михайло розпочав святкове богослужіння. Хоча церква, на жаль, ще не має ніякого опалення, віряни зігрівались тут Духом Божої благодаті, щирою молитвою та чудовими церковними піснеспівами.
Після закінчення Божественної літургії та молебені за здоров’я, прихожани, взявши хрест і хоругви, на чолі із священиком та з співом церковним хором святкових тропарів, урочисто розпочали Йорданський Хресний хід для водоосвячення на місцевий ставок. Саме тут молоді чоловіки, активісти села, вирізали серед водяної криги великий хрест, який прикрасили молодими хвойними деревцями, а також ополонку для охочих скупатись.
Незвичне та величне духовне піднесення відчували всі присутні, адже таке святкове водоосвячення в селі відбувалось вперше. Нікого з людей, ні дорослих, ні зовсім маленьких діточок, не лякало потріскування криги під ногами та холодний морозний вітер.
По закінченню обряду водоосвячення, отець Михайло окропив всіх прихожан освяченою водою для духовного і тілесного зцілення, а також благословив для купання. Крім священика, охочих скупатись знайшлось чимало. Купались і молоді, і літні люди.
А на березі ставка в цей час чоловіки-організатори, наче справжні козаки, на вогнищі під відкритим небом зварили традиційний український куліш з м’ясом  і грибами та гарячий духмяний чай. Вони гостинно й щедро пригощали присутніх та гостей села своїми шедеврами.
Від усіх присутніх та особисто від себе хочу щиро подякувати настоятелю нашої церкви, хористам, а також організаторам цього святкування за творчий вогник у їхніх серцях, за любов до рідного краю, за бажання робити добро ближньому. Хай Бог наповнить ваші душі та серця духом святої благодаті, обдарує міцним здоров’ям вас і ваші родини та зішле мир на нашу рідну українську землю.
СВОЇЙ ЦЕРКВІ
У селі моїм ріднім зростає святиня,
небесного раю, куточок земний.
Тут зможе молитися кожна людина,
тут спокій знайде і старий, і малий.

Благодать Божу тут кожен відчує,
хто в серці не має ніякого зла.
В життєвому морі спокуса вирує,
в житейському морі так мало добра.

Хто прийде до церкви, печаль свою згубить,
а радості й щастя тут більше знайде.
Господь всіх чекає, усіх щиро любить,
Він чашу спасіння тут всім подає.

Хто в щирій молитві звернеться до Бога,
за гріх каяття у душі принесе.
Хто вміє простить, тому світла дорога,
того Бог у Царстві Своїм пом’яне.

Приходьте до церкви, молітеся люди
для Бога серця відчиніть.
Як оберіг, церква в селі моїм буде,
Від горя нас Бог захистить.

Я дякую Богу за церкву святую,
за болі й за радості свого життя.
За стежку будови святині тяжкую,
за те, що в ній житиме частка моя.
Любов КОТ, регент церковного хору.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар