четвер, 9 липня 2015 р.

Відпочинок для молоді? Ні, не чули

Як часто старші повторюють, мовляв, гуляй поки молодий, адже це найкраща пора в житті, необмежена побутом та «дорослими» проблемами. Думаємо, що молоді люди з цим повністю погодяться. От тільки виникає запитання, а де ж гуляти? Де в нашому місті можна провести час із задоволенням та користю? Про це ми запитали безпосередньо в юних містян, на що почули цілком очікувану відповідь, що нормально відпочити в Дубровиці ніде. От і доводиться більшості коротати свої вечори на лавочці або біля так званого «Ночніка». В чому ж причина та де шукати крайнього, спробував з’ясувати «Дубровицький вісник».

«Дитячий час» для гуляння
Дубровиця не може похвалитися великою кількістю розважальних закладів та кафе. А ті, що діють, зазвичай закриваються в період, коли юнаки та дівчата лише починають сходитись «в місто».
«Після 12 години вся молодь в парку чи на площі, бо елементарно немає «даху над головою» для спілкування. Через це молодь їде в села, адже там заклади працюють довше. Будинок культури теж непогане місце для дозвілля, але проблема в тому, що він рано закривається», ‒ зазначає студент Кібук Олег.
Справді місцевий БК залишається, чи не єдиною розвагою для молодих людей. Однак, як повідомляє директор районного будинку культури Малафей Володимир Миколайович, старша молодь не так часто його й відвідує, вікова категорія там переважно шкільна. Це можна було б змінити, зробивши танцювальний майданчик ззовні та подовживши час дискотеки. Щодо першого варіанту, то Володимир Миколайович зауважує, що такий досвід був. «Раніше виносили апаратуру на вулицю, але після цього в міську раду «посипались» скарги від сусідніх будинків. Тому нам сказали, що танцювальний майданчик може функціонувати лише до 23.00, але о цій годині літом ще видно, а в самої молоді тільки починається «життя», ‒ додає він.
А от відносно часу, то в цьому плані влада пішла назустріч молодим людям, дозволивши працювати будинку культури з десятої до першої ночі, аби «молодь не гуляла по місту та не робила чого не треба». Хоча директор БК з болем констатує, що «й тут вони завдають немалої шкоди, б’ючи вікна та руйнуючи майно. Незважаючи на те, що все робиться для них. Ціна на той же квиток не змінювалась 10 років, а за ці гроші тепер навіть хлібину не купиш». До того ж Володимир Миколайович повідомив нам, що з 1 липня починає повноцінно функціонувати фітнес-клуб на базі БК.

Немає підприємницького хисту ‒  ніякі гроші не допоможуть
Звісно добре, що молодь розуміють, та все ж юнакам і дівчатам хотілося б якоїсь альтернативи будинку культури. Тож ми поцікавились в них, що ж їм не вистачає для повноцінного відпочинку.
«Я думаю, багато хто погодиться, що не вистачає справді гарного закладу,  щоб просто піти потанцювати, посидіти та поговорити. Я маю на увазі паб. Це було б дуже доречно», ‒ говорить Романушко Тетяна.
«А мені бракує простого кафе, де можна комфортно і затишно посидіти з друзями», ‒ зазначає Чирук Вікторія. Перішко Ірина додає, що було б добре, якби в Дубровиці був нічний клуб чи якийсь розважальний центр.
Як бачимо, попит є. А ось з пропозицією виникає проблема. Наче не бідний район, і люди можуть собі дозволити власну справу завдяки  «сонячному» камінню, а розвитку міста немає. З цим парадоксальним запитанням ми звернулися до підприємця та власника магазину «Хлібний» Яцковця Ігоря В’ячеславовича. На що він дав нам досить слушну відповідь: «Якщо немає підприємницького хисту та бажання, то ніякі гроші не допоможуть».
«Зараз наша молодь сідає в машини і їде в сарненську «Журавлину» чи «Адреналін», де «викидає» не оду сотню за вечір. Бо там є рівень, Сарни на порядок вище від Дубровиці у плані розважальних закладів. Хоча логічно, що саме в нас, у бурштиновому краю, мав би бути прогрес. Але для того, щоб щось робити, треба мати не тільки гроші, але й щось в голові, якусь ініціативу та хист. А в нас звикли ‒ копнув, купив машину, будинок і все. Тобто ніхто не думає за перспективу, живе одним днем. Та й наробити гроші і відкрити бізнес – це лише половина справи, його треба розвивати та контролювати, докладати зусилля, запроваджувати щось нове. Цим не хочуть зараз заморочуватись. Легше викупити будівлю, здавати її в оренду і отримувати ті ж доходи».
Ігор В’ячеславович вважає, що є в цьому вина й місцевої влади: «В ідеалі треба зібрати всіх підприємців і сказати: «Хлопці, ось тримайте танцювальний майданчик чи кінотеатр. Ми вам за гривню віддамо їх чи за дві, але тільки організуйте там якийсь комплекс, щоб молодь не їхала, не переверталася в машинах під Золотим чи Сельцем». На жаль, немає такого. Влада також хоче мати вигоду з продажу. Ось і виходить, ті бояться продати, бо шкода, а в тих нема бажання добитись свого. А результату ніякого».

«Якщо молоді люди не втілюватимуть свої ідеї в життя, то ніхто цього не зробить замість них».
А ось начальник відділу молоді та спорту райдержадміністрації Задорожний Олександр Григорович вбачає одну з причин відсутності нормального дозвілля в безініціативності та апатії власне молодих дівчат та хлопців.
«Я вчора зайшов в тренажерний зал, який ми відкривали спеціально для молоді. Наголошую, безкоштовний. Ходіть, вільно займайтесь. Ще в перший місяць був певний ажіотаж. Зараз же там одиниці. Або ось питав до Дня молоді в наших місцевих виконавців, може, якийсь концерт організуємо. Сказали, що  подумають, поговорять. В результаті ж вийшло, що нічого нікому не треба. Всі хочуть якогось дозвілля, а ось бажання його організувати немає. Так само  запитував в соціальних мережах про те, які заходи молодь хоче. Хотілось зробити щось не для звітності, а щоб їм було справді цікаво. Знову ж не дуже активно включились. А нав’язувати, зробити якийсь захід і змушувати добровільно-примусово брати в ньому участь, для масовки - не варіант. Взагалі, хто має певний внутрішній стержень, вектор розвитку, той якось себе реалізовує, старається, щось створює. Для цього багато не треба. Хтось на турніках «висить», хтось книжки читає чи грає на гітарі. Думаю, якщо молодь проявить якусь ініціативу, її обов’язково підтримають та допоможуть втілити. Бо якщо самі молоді люди не знатимуть чого хочуть, не втілюватимуть свої ідеї в життя, то ніхто цього не зробить замість них».

В результаті заходимо в глухий кут: підприємці не бачать вигоди, молодь не діє, обмежуючись лише розмовами, державний механізм пропаганди активного відпочинку та підтримки молодіжної ініціативи недосконалий. Завжди хочеться закінчити матеріал на позитивній ноті, в цій же статті залишаємо відкритий фінал. Адже, на жаль, ми не провидці, тому не знаємо, як і коли молоді люди вирвуться з цього замкнутого кола. Можливо, вони самі цьому посприяють, можливо, вкладати гроші у розвиток майбутнього покоління стане перспективно, можливо, влада нарешті визначить свої пріоритети, а можливо, навпаки, буде посилюватись апатія юних дубровичан…
Леся КОНДРАТИК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар