Україна покладає надію на своїх синів

В.о. обв’язки комісара Дубровицько-Зарічненського об’єднаного військового комісаріату, полковник Богдан Микульський розвідповідає про актуальні проблеми шостої хвилі мобілізації і службу у війську.

– Богдане Михайловичу, в Україні розпочалася  шоста черга часткової мобілізації. Розкажіть про її терміни і першочергові завдання.

– Шоста черга часткової мобілізації триватиме 60 днів. Зараз проводяться заходи оповіщення, уточнення даних та проведення медичних оглядів військовозобов’язаних.

Відправка мобілізованих у війська розпочнеться 8-9 липня цього року.

– Скільки наших земляків плануєте відправити до війська за цей період?

– Минулого року за 1-3 черги мобілізації з нашого району призвано більше сотні військовозобов’язаних. Вони першими стали на захист нашої Батьківщини. Всі ми пам’ятаємо, що тоді армія одночасно розбудовувалась та стримувала натиск сепаратистів і російських підрозділів. Не вистачало практично всього: підготовлених кадрів, озброєння, обмундирування, харчування.

Зараз ситуація змінилася. Україна має добре підготовлену армію. 

Наші земляки, які призивались літом 2015 року, з честю виконали свій обов’язок і зараз підлягають демобілізації. Тому завданням 6 черги часткової мобілізації є підготовка заміни для тих, хто повернеться додому.

– З якими проблемами доводиться стикатися працівникам військомату, виконуючи покладені державою на них завдання, щодо організації мобілізації?

– Дійсно, проблеми існують. В 2014 році багато наших земляків, не чекаючи повісток, прибували у військовий комісаріат добровільно, щоб стати на захист Вітчизни. Багато підприємств, організацій надавали всебічну допомогу як армії, так і військкомату. Зараз ситуація дещо змінилася. Добровольців значно поменшало. Сільські ради, яким визначено законодавством проводити оповіщення, з завданнями, у різну силу обставин, не справляються. Тому додаткове навантаження лягло на військовослужбовців військкомату. 

В північних районах області на ситуацію з призовом по мобілізації значно впливає зайнятість населення в нелегальному видобутку бурштину. Великі гроші змінюють свідомість багатьох людей. На жаль, для таких на перше місце стає власний достаток, а не захист держави.

– Як ви оцінюєте рівень роз’яснювальної та патріотичної роботи серед населення району?

– Відверто скажу, що рівень роз’яснювальної та патріотичної роботи як на державному рівні, так і на місцях, недостатній. Сьогодні у всіх засобах масової інформації і в свідомості людей однією з ключових тем повинен стояти Солдат – захисник Батьківщини. На жаль, з плином часу, люди звикли до війни. Іноді забувається, що тільки завдяки воїну, який зі зброєю в руках захищає нас на східних рубежах держави, ми зобов’язані мирним небом над головою.

– В Україні багато говориться про корупцію під час призову і мобілізації. Кажуть, що на Сході переважно воюють діти з незахищених сімей. Яка ваша думка з цього приводу?

– З приводу проявів корупції у військкоматі, то вам, журналістам,  жителям району, збоку видніше. Я ставлю вимогу перед колективом працювати чесно і прозоро. Звичайно, ручатися сповна можна лише за себе. Кожна людина має свою совість. Саме перед Богом і перед нею ми відповідаємо в першу чергу. Ообисто я переконаний, що чужі гроші ще нікому щастя не принесли.

Відповім так: на Сході воюють патріоти України. Серед них є і люди заможні, середнього статку, є і з малозабезпечені. 

З нашого району за останню 5 чергу мобілізації були призвані і працівник інституту, вчителі, безробітні, працівники різних професій, але одне об’єднує їх, що вони не байдужі до долі України, долі своїх дітей та рідних.

– Пане полковнику, як служиться нашим землякам? Які відгуки і враження про це отримуєте з військових частин?

– Тут можна багато розповідати. Хочу сказати, що більшість наших хлопців, які служать на Сході, це дійсно Герої. Армія за короткий час дуже змінює людину. Звичайні наші поліські молоді чоловіки, зі всіма своїми недоліками, через місяць-два служби приїжджають додому, і їх не впізнати. Змінюється і характер, і ставлення до самого життя, і цінності. Вони, як військові, люди усвідомлюють відповідальність, що лягла на їх плечі.

Наведу кілька прикладів. Розкажу про свого побратима по афганській війні - Миколу Миська з Людині. Дивився в очі смерті в Афганістані. Повернувся додому, і війна вже приходила лише у снах. Вдома займався господарством, помагав громаді будувати церкву. Жив як усі. Але коли почалася війна, він перший пішов до військкомату. Зараз майже рік на Сході, постійно на передовій. Зрозуміло, що міг би зараз займатися звичними господарськими клопотами вдома, але вибрав іншу стежку. Основне кредо цієї людини: «Хто як не я».

Не можу не згадати і про Отупора Василя з Берестя. Він - пенсіонер МВС, зараз воює на Сході, начальник штабу одного з підрозділів. Разом з ним служать наші земляки. Хлопці задоволені, що мають такого досвідченого та грамотного командира, порадника і наставника, просто бойового побратима.

Михайло Лавор із Дубровиці ліквідовував аварію на ЧАЕС. Не думав у той час ні про себе, ні про небезпеку, ні про наслідки для здоров’я, просто захищав Україну від масштабних наслідкив тої трагедії. Він стоїть на сторожі нашого мирного сьогодення і зараз, вже на Сході.

Одним словом всі наші земляки, які воювали та воюють за нашу Батьківщину, це гордість нашого Полісся, нашої України, це люди, котрим не байдужа доля України, для котрих мужність, сила і честь не просто слова. Про кожного зокрема можна було б написати газетний нарис, але рамки цього матеріалу не дозволяють назвати всі імена і роказати про їх, як особистості. Низький уклін батькам,які виховали синів-патріотів.

Зрозуміло, що нинішня неоголошена війна на Сході держави – тема номер один для переживань, турбот та сліз. У випусках новин левова частка матеріалів присвячується зоні АТО, біженцям та окупованому Кримові. Мабуть, зараз саме той час, коли Україна найбільше потребує нашої допомоги. Адже якщо раніше патріотизм був покликом серця, то зараз це обов’язок усіх, кому важлива власна доля.

Найважливіший закон – Конституція – називає захист Вітчизни, її незалежність та територіальну цілісність важливим і почесним обов’язком громадян України. Для багатьох військовий обов’язок ще донедавна не набував такого важливого значення, як зараз.

Мобілізація – це справа не лише військкомату, а й району, області і всієї України. Я вірю в наших земляків-військовослужбовців, і щиро зичу всім щасливого повернення додому. Україна сьогодні покладає надію на своїх синів.

Розмовляла Любов КЛІМЧУК.