Шкода, що День народження лише раз на рік

Неділя, 19 липня, престольне свято у Дубровиці, День народження нашого міста надовго запам’ятається дубровичанам, передусім маленьким мешканцям і гостям райцентру. У свято дитинства, посмішок, яскравих кульок і морозива вилився цей гарний літній погожий день для хлопчиків і дівчаток. Такої кількості атракціонів, ігор, солодких сюрпризів, однозначно, Дубровиця ще не бачила. Досхочу покататися на гірках, поскакати на батуті, поїсти солодкої вати і морозива, випити соку чи «живчика» мали змогу всі, бо громадська організація «Опір» подарувала ці задоволення малечі безоплатно. Отож у центрі протягом дня гуло, як у вулику. Малеча (багато у вишиванках було діток) по кілька разів ставала в чергу, аби натішитися безкоштовними атракціонами чи взяти морозива. Хіба ж не свято, коли не треба у мами випрошувати на це гроші?

У конкурсі малюнка на асфальті тематику ріднокраю діти розкривали разом з батьками, старшими сестрами, бабусями. Кожен малюнок був продуманий і змістовний.

Було у центрі багато палаток, де продавали гарні українські символічні сувеніри, вишиванки, жіночі прикраси. Діяла у міському парку фотовиставка світлин минулих років, де знаходили дубровичани знайомі обличчя і місцини. Як завжди, проходили і спортивні змагання.

Хвилюючою подією для багатьох дубровичан стало відкриття  пам’ятника загиблим бійцям Небесної Сотні у сквері, що на початку вулиці Артеменка. Ініціатором його встановлення став міський голова Адам Кузьмич. Освятив пам’ятник настоятель церкви Різдва Богородиці отець Данило. Відрадно, що прийшли на відкриття пам’ятника дубровичани не з примусу. Кожен висловив тут свою громадянську позицію, вшануваши пам’ять тих, хто прагнув змін у країні і суспільстві не лише на словах. Адам Кузьмич наголосив: «Майдан, Небесна Сотня, війна в АТО – це боротьба українського народу за своє існування, як нації, яку не винищать інші спільноти, як нації, яка має свою честь, гідність та совість, яка жива, бо має нескорений дух і шану до мрії своїх предків та їх перемог! Ті хлопці та дівчата, що загинули - це еліта з високим станом душі, пам`ять про яку наш обов`язок зберегти і передати від покоління до покоління. Ми продовжимо шлях гідності!». Міський голова щиро подякував братам Валентину і Анатолію Колоді, Олегу Яцковцю, Віталію Клімчику і Сергію Островцю за матеріальну підтримку цієї благої справи.

Погоджуюся з тим, що завжди потрібна актуалізація образу: ми можемо говорити про жертовність, про любов до Бога, любов до рідної землі, але, якщо у власному середовищі в нас немає образів, до яких ці поняття можна було б прив’язати, значить – біда… Тому, я думаю, що це й буде хорошим нагадуванням для наступних поколінь не просто про  Майдан, московсько-українську війну, а передусім про людей, які були, які жертвували своїми свободою, здоров’ям і життям.

На урочистостях у районному будинку культури вітали дубровичан, які внесли свій вагомий вклад у розвиток міста, працюючи у різних сферах. Знову ж таки, було, як у сімейному колі, щиро і душевно. За внесок у розвиток Дубровиці нагороджували кращих виробничників міста і просто шанованих і щирих людей. На урочистостях, окрім Адама Кузьмича, привітали з Днем міста дубровичан заступник голови районної ради Григорій Шах, депутати Верховної Ради Василь Яніцький, обласної – Віталій Сухович. Вони зичили мешканцям міста процвітання, а дубровичанам – здоров’я і всіх земних гараздів.

Цікавою культурною подією цього дня стала вистава «Суперники» Рівненського драматичного театру. Ловлю себе на думці, що із задоволенням переглянула б її ще раз, бо тут, у полоні театральних ідей, відчула глибину свіжої думки і людських почуттів.

Історія кохання, що спалахнуло в глухому поліському селі в часи окупації, не могла не мати трагічного завершення, як і сама війна. Вона показана не з позиції політиків, а гуманізму, любові до людини, призначення якої жити, творити, кохати… На фестивалі «Перлини сезону», що проводиться у Івано-Франківську, вистава була відзначена нагородами: за кращу жіночу роль (народна артистка України Ніна Ніколаєва) та за кращий акторський дебют (артист Станіслав Лозовський). Виставу переглянули глядачі Дніпропетровська, Полтави, Кіровограда, Луцька, Львова та інших міст. Бурхливими оплесками сприймали глядачі акторський склад, який вийшов поклонитися нашим землякам. Міський голова щиро подякував митцям за майстерну гру, за подаровані хвилини душевної насолоди від перегляду. Ця вистава стала значною культурною подією святкування Дня міста. Знову ж таки, міський голова подякував акторам, які у час відпусток, погодилися приїхати до нас і подарувати свій акторський талант. Багато оплесків лунало у залі. Свіжим подихом стали «Суперники» для поціновувачів театрального мистецтва.

По закінченню вистави, традиційно, у міському парку посмакували смачним кулішем та короваєм. Пригощалися і за столиками, на лавочках у парку, і просто на траві. Смаколиків усім не вистачило, кулішу хотіли ще й іще, бо люди все підходили і підходили, а аромат гарячої страви доносився далеко за межі парку. Поласували. Поспілкувалися. Побачили один одного, бо у буднях все поспішаємо і часто часу не маємо про здоров’я один в одного навіть спитати.

А згодом на площі пройшов концерт гурту «Древляни» та Ірини Шинкарук. Чудова українська музика лунала зі сцени. І гурт, і співачка запалили глядачів своїм позитивом і душевністю. Діти намагалися танцювати поруч з Іриною, йшли на сцену, напевне, відчувши її світлу і чудову енергетику. Свою майстерність у танцях проявляли і чоловіки напідпитку. Але приємно, що виконавці толерантно згладжували всі нюанси концерту. Вітав зі сцени дубровичан разом з міським головою  спонсор цього концерту Василь Яніцький. Ще раз побажав він нашим землякам світла і добра. Приємно, що у хвилини родинного свята був депутат поруч з нашими земляками.

Повертаючись додому, розговорилася з перехожим про свято. Він зауважив, що звичайно нелегко країні і так хочеться змін у кожній сфері життя, а свято вдалося, бо стало воно яскравою подією для багатьох, передусім діток. «Наше дитинство було чорно-білим. Як оті фотокартки, що на виставці у парку, – сказав співрозмовник, – а зараз у дітей воно, як веселка. Ми й живемо для цього на землі».

«Такий гарний День міста, але чомусь такий короткий, – зауважила моя шестирічна сусідка наступного дня, розповідаючи мені, який сорт солодкої вати був найсмачнішим… – Так довго чекати до наступного. Шкода, що у міста, як і у людини, День народження лише раз в рік».

Громада Дубровиці завдячує міському голові, працівникам культури району, всім причетним до організації свята за подарований День народження Дубровиці. Іменинники задоволені (а іменинниками були ми всі), хай наше місто об’єднає нас ще не раз, не лише як гостей. А й як безпосередніх учасників дійства.

А зараз про свято вустами дубровичан і гостей:

Леся, Олесь і Артем Сєчко

– Ми живемо у Рівненському районі, приїхали у гості до рідних. Дуже любимо Дубровицю, хоча  вже більше десяти років як поїхали з дому. Але на батьківщину тягне завжди. Місто росте, розвивається, однозначно, є багато позитивних зрушень. Знаємо і про виставу, і про виставку Євгена Безніска, обов’язково туди підемо. У нас дядько художник. Він спілкувався з легендарною Теодозією Бриж. Шкода, що не стало Євгена Безніска і він не приїхав цього року до нас. Водночас, приємно, що у Дубровиці такі мистецькі події відбуваються. Землякам бажаємо доброго здоров’я і миру, адже коли все заспокоїться, то зможе влада більше коштів з бюджету виділяти на мирні потреби. Дякуємо організаторам за свято і добра всім бажаємо. Малюємо герб нашої Дубровиці і корабель шастя, який привезе у місто світле майбутнє.

Отець Данило Ковташ

– Щиро вітаю дубровичан і гостей зі святом Улянії і Днем міста. Радий, що сьогодні на службу Божу прийшло у храм багато дубровичан. Ми молилися за мир, за місто і його жителів. У всіх церквах Дубровиці сьогодні з чистими помислами люди зверталися до Бога з проханням миру і добра. Це найголовніше, бо ми маємо сьогодні бути єдині у молитві і прагненнях.

Дуже люблю Дубровицю. Вона стала для мене рідною. Неодноразово

мені пропонували поїхати служити в інший район, але я ніколи ні хвилини не вагався, щоб залишитися тут. Прикипів до міста і його жителів серцем і душею.

Дубровиця має розташування на горі. Вона прекрасна з усіх боків. Гляньте хоча б на світлини міста. Під мирним небом і захистом Божим хай живуть дубровичани. Щиро зичу всім духовності, бо вона первоначало нашого буття. Вона – наш дороговказ у день завтрашній. Дякую міському голові за ініціативу поставити пам’ятник Небесній Сотні. Хай буде Україна в душі у кожного з нас, бо ми невід’ємна часточка України.

Ігор Захарчук, голова громадської організації «Опір»

– Нашу організацію створили люди, які небайдужі до долі міста, які прагнуть також у Дубровиці щось змінити на краще. «Опір» існує два тижні. До нього входить багато досить забезпечених людей. Організація ще не зареєстрована. Але ми вирішили зробити сьогодні свято всім дітям. Не кожна сім’я віднайде кілька десятків гривень сьогодні на атракціони і солодощі. Свята ж хочуть усі – наші сини і донечки заслуговують на миті радості. Вважаю, це нормально, коли заможні люди діляться з менш забезпеченими, багаті – з біднішими.

Найкраща нам подяка сьогодні – це усмішки і радість в очах дітей. Підходять хлопчики і дівчатка до атракціонів і не вірить дехто, що безкоштовно можна побавитися, просять пустити, хоч грошей не вистачає.

Близько 35 тисяч гривень ми потратили на організацію цього дозвілля для дітей. Залучили 18 чоловік, аби тут попрацювали. Дубровичанам судити, як вийшло. Але бачу, що діти дуже задоволені, добре, що й погода не підвела. Зі святом всіх. Миру, взаємоповаги і хай все буде добре.

Ольга Лосік, бабуся

– Онуки приїхали погостювати і дуже задоволені святом. Гарно, світло і яскраво сьогодні у центрі. Посмакували ватою, морозивом, були на атракціонах. Добре, що ми тут можемо під мирним небом відзначати цей день. Дякуємо організаторам за подароване свято.

Вероніка і Гордій Чорноокі, онуки

– Ми приїхали до бабусі з Житомира. Дуже подобається місто, тут народилася наша мама. Вона і наш тато військові. Тато цілий рік був на війні. Ми дуже чекали повернення татка і хвилювалися за нього. Хочемо, щоб найшвидше закінчилася війна. Все через цього Путіна. Бажаємо всім миру і щоб діти тільки сміялися, як сьогодні.

Від автора: Діти показують мені на телефоні фото тата і мами у військових формах. Розповідають, що мають цікаві захоплення. Вероніка – учасниця чемпіонату України з бальних танців, Гордій любить силові види спорту, щасливе дитинство діток захищають батьки. Поки Дубровиця святкувала, там на Сході хлопці несли вже звичну службу, а хтось тільки відправився в армію. Думаю, всі військовослужбовці були б раді бачити посмішки дітей у такий гарний літній день і привітати їх зі святом.

Аня, Люба, Іра – волонтери

– Раді, що змогли сьогодні долучитися до організації свята. Стільки побачили дітей, знайомих. Поспілкувалися і намагалися всім догодити (сміються). Хай всім буде весело і гарно на святі, дубровичани на це заслуговують.

Катерина Іванівна Соя

– Щороку ходжу на святкування Дня міста, бо люблю місто і поважаю моїх земляків. Нам треба отак бути час від часу разом, єдиною родиною. Це зближує і додає гарного настрою. Всім бажаю надії і любові, миру і добра. Дуже смачний куліш і коровай сьогодні, відчувається, що приготовлені з любов’ю.

 Лідія і Юля Лясковці

– Ми вражені виставою, гарна гра акторів і така актуальна тема твору. Близька нам - тема війни. Думаємо, багато людей не знали про виставу. А то обов’язково прийшли б її переглянути. Дякуємо акторам і владі міській за таку родзинку свята. Взагалі спасибі за цей день. Непросто організувати свято, треба врахувати багато нюансів. Знаємо, що міська рада доклала багато зусиль, щоб нам було приємно бути сьогодні тут.

Володимир Мартинчик, суддя шахових змагань

Досить цікаві баталії розгорнулися на шахових полях. Цього разу у шахових поєдинках зійшлося 10 спортсменів. А прихильною шахова королева виявилася до Ігора Шугалевича, який й святкував перемогу. Другим був минулорічний переможець турніру Юрій Гладкий, а Володимир Мартинчик став третім. Усі переможці були відзначені від організаторів святкування грамотами та грошовими призами. Такі ж заохочення одержали найстарший (Микола Дука) та наймолодший (Володимир Новик) його учасники. Всіх дубровичан вітаю зі святом. Хай береже вас Бог.

Леся Яцута і Даринка Лаушкіна

– Передаємо всім вітання. Бажаємо миру, щастя, здоров’я.

Працюю у кримінальній міліції у справах неповнолітніх. Оперуповноважена. Лише місяць, як приїхала після навчання з Харкова до Дубровиці. Мріяла повернутися сюди, бо люблю нашу невелику, затишну, гарну Дубровицю. Тут є все необхідне для життя. Рада, що буду працювати з дітьми. Знаєте дуже хотіла б, щоб саме для дітей і молоді створювалися нові гарні заклади, проводилися заходи. Це ж майбутнє України. Зі святом, Дубровице і дубровичани.

Іванна Бецан, підприємець

– Ось наші три ведмеді роздадуть морозиво діткам. Це наш вклад у свято, вже традиційний. День міста – це не тільки справа міської влади, кожен має зробити щось для організації святкування, я вважаю, по краплині, от і вийде гарний день народження. Зичу всім земних гараздів. Хай Бог береже Україну і Дубровицю.

Ірина Шинкарук, заслужена артистка України

– Хочеться так багато побажати цьому чудовому місту і привітним людям. Миру – найголовніше. Рада приїхати сюди і співати вам. Дякую за тепло ваших сердець. Я тут завдяки народному депутату Василю Яницькому, який додав частку своєї душі у ваше свято. Любіть і шануйте один одного, українці – чудовий народ і все у нас буде добре! Піснею хочу торкнутися сьогодні ваших щирих сердець.

Любов КЛІМЧУК.