Все, що робив – то його життя

12 липня у Дубровицькому історико-етнографічному музеї у рамках святкування Дня міста було відкрито виставку картин Євгенія Безніска, заслуженого і народного художника України, лауреата Шевченківської премії. 27 полотен митця краяни мали змогу побачити протягом тижня у нашому місті. Всі вони на тематику шевченкових творів. В експозиції представлено роботи – офорти й лінорити за мотивами поетичних творів письменника: «Катерина», «Сон» (комедія), «І досі сниться», «У тієї Катерини», «У перетику», «Марія», «Великий льох», «Титарівна», «Садок вишневий», «Коло гаю чистім», «Сотник» та інші. Загалом, Шевченкіана Євгена Безніска складає близько 250-ти робіт. На відкритті своєї виставки у Львові Євгеній Безніско якось зазначив: «У мене виникло бажання розкрити тематику кожного твору Тараса Шевченка по-своєму. Я в цьому живу. Читаючи Шевченка, я наче буваю у себе вдома. Уявляю пережиття цієї людини, намагаюся дивитися на все так, як би дивився Шевченко».

Планувалося, що Євген Безніско особисто відкриє виставку своїх робіт у Дубровиці. Проте сталося непоправне, напередодні 11 липня, у віці 77 років, митець пішов із життя, догоріла свічка його земного шляху, але залишилася світла пам’ять у творчих доробках. – Мудра, щира і проста людина, – сказав про Євгена Безніска незмінний організатор творчих зустрічей у дубровиці Микола Адамчук. – Минулоріч дубровичани мали змогу поспілкуватися з художником на творчому вечорі у районному будинку культури. Наші земляки дізналися про Євгена Безніска не лише як про художника, але як і про чоловіка Теодозії Бриж, української скульпторки, яка народилася у Бережниці Сарненського повіту і закінчила Сарненську гімназію. Жило й працювало подружжя у Львові.

Нагадаємо, що сама Теодозія Бриж створила понад двісті скульптур. Двадцять сім реалізовано в натурі. Це – пам’ятники, надгробки, меморіальні дошки, декоративно-паркові скульптури. Чимало мистецьких проектів Теодозія Бриж здійснила разом з Євгеном Безніском. Подружня пара оформила меморіальний цвинтар Січових стрільців на горі Маківці, меморіальну каплицю жертвам НКВС у Золочівському замку, пам’ятник Данилові Галицькому, споруджений у Володимирі-Волинському.

Як художник Євген Безніско майже 40 років присвятив офортам та ліноритам за мотивами творів Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника.

Твори «Шевченкіани» Безніска – це колекція ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, авторське переосмислення на базі текстів українського класика. Чорно-червоні барви національно-визвольних змагань створюють гнітючу атмосферу, проте яскраві, світлі кольори життя українців у побуті розбавляють безвихідь. Складається враження, що Євген Безніско творив своїми картинами ті революційні зміни, які зараз потрібні українському суспільству.

Відчувається, що у творчості Т. Шевченка, і в Безніска безпосередньо з’єдналися два начала: мрії та безнадії, реального й уявного, молодості й прожитого віку. Тут присутнє мислення єдиною категорією «слова і кольору». На відстані трьох століть віра у спробу ілюструвати істину реалізувалась одним ключем: Шевченко – живописною поезією; Безніско – поетичною образністю.

Поспілкувалися з нашими земляками, які прийшли на відкриття виставки, аби вони поділилися своїми враженнями від цієї творчої події.

Киянка Тетяна Архипенко з донькою Анею приїхали у гості до дідуся і бабусі.

– Батьки живуть зовсім неподалік музею, давно планувала привести доньку сюди, щоб долучити до історії моєї батьківщини. А тут ще й потрапили на виставку художника. Мені приємно бачити у нашому місті такі талановиті роботи митця, дуже тонко передані настрої української душі. Звісно, донечка далеко не все розуміє, але отак по крупинці і треба навчати малечу любити рідний край. Рада, що моя Дубровиця має такі цікаві культурні нотки свого життя, як-от наш музей.

Тамара Будкевич, заступник директора НВК-ліцей.

– Боляче, що не стало на землі ще однієї талановитої людини. Сьогодні ми мали б змогу почути з вуст автори його думки, втілені у полотна. На картинах багато суму, Україна сумує, і нині, багато страждання на нашій землі. Шевченко ніби відчував майбутнє, пророкував його, а Євген Безніско передав ці думки палітрою своїх фарб. Дякую організаторам виставки за таку чудову можливість торкнутися творчості митця.

У книзі відгуків художник з Дубровиці Юрій Нашора резюмував: виставка Євгенія Безніска вражає своєю потужністю тем, колориту, майстерністю. Відчувається, що майстер глибоко відчуває ту епоху, яку відтворив на своїх полотнах. Для нашого міста ця виставка – подія, яка надихає місцевих митців на творчість.

Міський голова Адам Кузьмич подякував усім, хто долучився до організації виставки у нашому місті і зазначив, що ця мистецька подія – непересічний початок цьогорічного святкування Дня міста.

«Я не люблю ювілеїв, пишних фраз. Все просто, те, що я роблю, це моє життя», – наголошував Євген Безніско у спілкуванні з шанувальниками своєї творчості на відкритті однієї з своїх виставок у Львові. Мабуть, саме так говорив би він про свій талант, даний Богом і у Дубровиці.

                                                                                                                                                       

Дубровичани торкнулися струн його серця, а він, своїми полотнами наших. Ми помолилися за упокій його душі. Ще одна яскрава творча зірка загорілася на небосхилі. А на землі не стало українського графіка, народного художника і просто Людини.

Любов КЛІМЧУК.

Наталія ГРОМ, директор Дубровицького історико-етнографічного музею.