Перемога потребує праці

 

Цими днями Україна святкує музичну перемогу – гурт Kalush Orchestra став переможцем пісенного музичного конкурсу «Євробачення-2022». Говоримо з директором Дубровицької музичної школи Миколою Головіним про «переможні ноти» виступу Kalush Orchestra та про важливість культури для нашої країни.

 

Чим вражає виступ Kalush Orchestra з музичної точки зору?

Відразу відчувається, як професійно підготовлений гурт. Ми почули український мелос у сучасній обробці, що вдало його підкреслила. Зі сцени прозвучали народні інструменти, які підсилили запальні етнічні нотки нашої мелодики. По-третє, ми побачили хореографічний номер з елементами гопака… Це все було дуже органічно, насичено, колоритно! Героїчна боротьба українців на всіх фронтах викликала ще більше уваги до української музики та захоплення нею, що, зрештою, і привело до успіху.

Після виступу Руслани у 2004 році на «Євробаченні» все більше артистів виходять на сцену конкурсу з музичними інструментами, щоб і таким чином популяризувати фольклор своєї країни. Чи говорить це про те, що інструментальна музика ставатиме популярнішою?

В свій час в Європі тон музичному оформленню задав шведський поп-гурт «АBBА», який теж перемагав на «Євробаченні». Виступ Руслани у 2004 році окреслив нові тренди: відтоді частіше конкурсанти використовують народні мотиви своїх країн. Відповідно і популярнішими стають народні музичні інструменти. З огляду на це, в української інструментальної музики є велике майбутнє.

У вихованців Дубровицької музичної школи змінилися запити щодо вибору музичного інструмента через це?

Здебільшого діти хочуть опановувати гру на фортепіано, гітарі, скрипці, вивчати вокал. Так відбувається тому, що діти мало бачать в інформаційному просторі гри на бандурі, сопілці, духових інструментах, кнопковому акордеоні (баяні). На жаль, гра на народних інструментах популяризується недостатньо, тоді як кожній дитині треба більше знань про культуру України, щоб знати її різноманіття і велич. На це варто залучати кошти, бо діти – це майбутнє нашої країни, а культура – це основа нашої нації.

Звичайно, якщо ми говоримо про місцеву музичну школу, то кадрове питання все вирішує – потрібні спеціалісти, які можуть сучасно викладати, наприклад, гру на бандурі і виходити з нею на сцену. Діти це бачитимуть і відповідно захочуть грати на цьому українському музичному інструменті.

А що робити батькам, якщо дитина спочатку «загориться» грою на музичному інструменті, а перші складнощі різко остудять запал?

Тут важливу роль відіграють і викладач, і сама дитина, але основа всього – це родина. Саме від того, як виховується дитина, залежить сприйняття нею труднощів. Спочатку дитині здається, що інструмент «сам» грає, і «все просто». Згодом починаються складніші твори, і дитина шукає всі шляхи, щоб не докладати зусиль. І тут вже батьки повинні спрямувати дитину у союз з викладачем – пояснити, що без зусиль результату не буває. Перемога у будь-чому потребує праці.

Часто батьки кивають, мовляв, у дитини музичного таланту немає, їй така освіта не потрібна, і не віддають до музичної школи. Наскільки це правильний підхід?

Освіта ніколи не буває «зайвою», а гра на музичному інструменті тим більше. По-перше, це координація та дрібна моторика, до якої залучені обидві півкулі головного мозку, що дуже важливо для інтелектуального та емоційного розвитку. Навчаючись гри на музичному інструменті, дитина отримує більше інформації, більше можливостей для прояву своєї енергії, креативу. Такі діти завжди впевненіше почуваються в суспільстві. Вони сміливіше можуть проявляти себе, тим же співом у колективах. В музичній школі діти вчаться проявляти себе і сценічно. Я вже не кажу про те, що завдяки навчанню у музичній школі вони відволікаються від екранів гаджетів.

Я вважаю, що всі діти народжуються з музичним слухом, а от виховуються діти вже по-різному і середовище стимулює нахил до занять. Неправда, що є діти без таланту. Музична школа і створена для того, щоб проявити талант та розвинути його. Це не відбір більш чи менш здібних дітей. Навпаки стартові дані не показові, адже часто дитина, у якої яскраво вже проявився талант, зупиняє заняття, бо їй здається, що вже достатньо, а дитина, що продовжує працювати над собою, шліфує свої здібності, розвивається більше і досягає більшого успіху. Є таке прислів’я: «Крапля таланту, але море поту». Цим все сказано. Музична школа – це і своєрідна школа життя.

Останніми роками навчальні процеси переформатувалися через пандемію та війну. Як це впливає на заняття?

Як викладач з великим досвідом можу сказати, що всі дистанційні форми до великого результату не приведуть. Дуже важливий контакт учня з учителем, з музичним інструментом, коли дитина безпосередньо отримує точні вказівки від вчителя і чітко корегує помилки.

«Дистанційка» – це великий виклик, звісно. Зараз ми викладаємо за змішаною моделлю, бо багато наших вихованців змінили місце проживання у зв’язку з воєнними діями. Ми бачимо, що нерегулярність очних зустрічей негативно впливає на зацікавленість, на залученість до роботи над вправністю. Це сумно, але віримо, що це тимчасово, і українські діти привезуть ще безліч перемог з міжнародних конкурсів.

Спілкувалася Ольга ГОЛОВІНА.