Провідна тема творчості – любов до України

 

19 травня, в День вишиванки, КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР провів творчий захід Etno Open Space «Вишивання у саду», на якому вирували справжні українські традиції та творчість. Дивлячись на різноманіття «вишиваного люду», який завітав на гостини – можна сказати, що провели у Рівному  міні-фестиваль.

Як розповідають глядачі, очі розбігались від розмаїття мистецьких подій. Було все чим багата наша славетна Рівненщина: розкішні майстри та майстрині зі своїми виробами: вишиванки на будь-який смак, намисто, ляльки-мотанки, хустки, ткані й вишиті рушники, крафтові вироби з унікальних природних матеріалів, медальйони. Все це можна було побачити та придбати у саду. Не можна було не захопитися співом талановитих фольклорних колективів, зачаровували у свої таланти український музикант-віртуоз, відома співачка та лірник. Як пишуть глядачі, зокрема, було щемно і трепетно на душі від співу та гри досвідченого сопілкаря. Діяли майстер-класи із вишивки та пов’язування хусток. Була і виставка проєкту «Кухор».

Свято – вдалося! І співали, і танцювали, обіймалися, обмінювалися позитивними емоціями, дарували радість – отримували вдячність і посмішку. Як кажуть учасники, в наш нелегкий час треба така віддушина. Треба, аби українські традиції жили та розквітали й надалі.

А тепер про представників Дубровиччини на цьому святі. Знана майстриня-лялькарка Оксана Довжик презентувала своїх красунь-ляльок. Вона познайомила гостей свята із популярною українською лялькою-мотанкою. А ляльки у Оксани Довжик зроблені з великою любов’ю, кожна символічна та тематична. Як зазначає Оксана Довжик, творча подія дуже їй припала до душі, бо було багато спілкування та нові знайомства: «Наша українська творчість – це невід’ємна риса національного самовизначення. Тому кожен презентований на святі виріб свідчив про любов до України», – сказала майстриня. Роботи Оксани тепер представлені й на виставці у Рівному. До речі, Оксана Довжик є автором і фотозони у парку в Дубровиці, що діяла в день вишиванки. Свою Фурію майстриня створила на єдиному подиху. Як каже Оксана Довжик, сьогодні ця лялька символізує українську рішучість боротися з ворогом всілякими способами. Таке почуття живе у серці кожної українки. Дбайлива господиня, любляча дружина і мати в один момент може перетворитися на фурію, що ладна собою прикрити свою родину. У давньогрецькій міфології Фурія – це богиня помсти. Як виготовляти ляльку-фурію, Оксана Довжик навчила наших бібліотекарів. В день вишиванки вони провели майстер-клас з виготовлення цієї ляльки для всіх охочих. Ця локація користувалася у Дубровиці неабиякою популярністю. А тканину для проведення майстер-класу надала підприємець Надія Протас.

До речі, Фурією назвали й український безпілотний авіаційний комплекс розвідки та коригування вогню артилерії. Він був розроблений у 2014 році київським підприємством «Атлон Авіа». З 2014 цей безпілотний авіаційний комплекс активно застосовується при проведенні Операції Об’єднаних Сил на сході України для ведення повітряної розвідки й корегування вогню артилерії.

Взяв участь у творчому святі у Рівному і наш земляк з Переброд Герасим Карпович Хомич. Ця шанована людина залишається єдиним носієм такого елементу нематеріальної культурної спадщини, як дудка-викрутка. Цей інструмент виготовляється згідно із особливою технікою методом викручування з кори серцевини дерева для подальшої роботи з інструментом. Така особливість є тільки на Рівненському Поліссі, зокрема у Перебродах.

Гарно розповіли про нашого земляка фахівці Рівненського обласного центру народної творчості:

– У пам’яті 78-річного дударя з Дубровиччини близько сотні упівських пісень. Як каже Герасим Карпович, вони передають увесь біль сьогодення. «Десятий мій сад, сад вишневий, як ти рано цвітеш, осипаєшся… Як на війну йшли, то їх рани сікли. Ой, ви рани мої, рани тяжкіє, ви кругом обійшли, а до серця не дійшли», – ці слова пісні були складені воїнами УПА, а Герасим Карпович їх пам’ятає змолоду. Як розповідає дудар, ще з босого дитинства, коли усі діти в селі були пастухами, старші хлопці навчили його майструвати дудки-викрутки та наспівали багатьох старовинних пісень.

Чоловік також зазначає, що під час Другої світової війни усю батькову родину, а їх було 6 осіб, вбили німці. За розповідями батька, його брат, який теж був Герасимом, мав музичний хист. Проте, на жаль, жодного тексту від дядька не лишилося. У родині пісні продовжує співати лише син Герасима Карповича, а молодь полюбляє сучасну музику.

«Історія та український біль повторюється. Кожне слово сторічної пісні, як сучасне. Хочу, щоб Господь цю війну закрив, щоб знову засяяло сонце. Молюся за українських людей та воїнів», – сказав на творчій зустрічі поліський дудар.

«Бажаємо Герасиму Карповичу міцного здоров’я та довгих років життя для подальшої популяризації наших народних традицій!» – зазначає Ірина Баковецька.

Ось такі талановиті люди представили Дубровиччину в день вишиванки у Рівному. Любов до України – провідна тема їх творчості.

Люба КЛІМЧУК.