КОХАННЯ ПЕРЕМАГАЄ ВІЙНИ

В Україні триває війна. Але життя – не перемогти. У бомбосховищах народжуються діти, а пари, які хочуть поєднати свої долі, не відкладають весілля на потім.

Адже війна – це той лакмусовий папірець, який безпомилково проявляє людські якості та фільтрує почуття. Це час, коли кожен день – наче останній і від цього кохання ще гостріше і ще цінніше.

Попри систематичні тривоги, невизначеність у завтрашньому дні й жорсткі випробування, це почуття долає усі перестороги й неминуче перемагає.

Голова Рівненської обласної військової адміністрації Віталій Коваль минулого тижня зазначив: «1863 пари молодят одружилися за три місяці війни на Рівненщині.

800 пар побралися безпосередньо в обласному центрі. Серед них чимало військовослужбовців.

В порівнянні з минулим роком кількість одружень збільшилась на 62 %. Натомість, кількість розлучень суттєво зменшилась – на 38 %». Що ж приємна тенденція.

Але до цієї статистики не ввійшло молоде подружжя, яке минулого четверга поєднало свої долі в Дубровиці.

Марина та Олександр. Обоє молоді та вродливі. Обоє нетутешні. Наречений – військовослужбовець, наречена – студентка, яка на кілька днів приїхала до нашого райцентру, аби стати тут на рушничок щастя. Жодної рідної душі поруч і повен зал бажаючих привітати молодят з цією важливою подією. Отакі ми є українці. Для нас спільними в ці дні стали чужа біль і чужа радість. Бо вони й не чужі. Ми – одна велика родина.

Споглядаючи на цих двох молодят, таких окрилених та безпосередніх в своєму коханні, багато присутніх не могли стримати розчулених сліз. Мабуть, в цей час кожен подумки молився за їхню щасливу долю та довгий і благословенний любов’ю та дітками шлюб. І навіть розпорядниця цього дійства на якийсь момент не могла стримати сліз, хоча це саме вона знайшла напрочуд проникливі слова, аби реєстрація перетворилася на справжнє маленьке свято.

Зворушливий та традиційно наш, поліський, весільний обряд допомогли працівникам РАЦСу підготувати працівники відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту. Начальник відділу Ніна Стасюк та командир нареченого по-батьківськи  привітали та благословили молодят. Гарні й правильні напутні слова знайшов для молодої пари отець Данило. Весільною свашкою стала знана на Дубровиччині волонтерка Світлана Правник. Несподіванкою для молодих став підготовлений нею коровай. А скільки позитиву подарували  учасники народного аматорського колективу «Намисто» своїми жартівливими побажаннями-настановами, куди молодий та молода мають один одного цілувати! Направду зірковим був вихід найменшеньких учасників обряду, які піднесли нареченим обручки, як символ безперервності їхнього кохання та роду. Все вийшло на славу й по-родинному.

Обіцяю, що після перемоги обов’язково розшукаємо цю пару й розповімо, як склалося їхнє подружнє життя.

Людмила РОДІНА.