Без минулого людина

не має майбутнього

 

Щорічно 18 травня відзначається свято усіх музейних працівників – Міжнародний день музеїв, яке святкується більш ніж у 150 країнах з 1977 року.

 

Без минулого людина не має майбутнього. Музей – осередок найбагатшого досвіду минулих поколінь, духовне та матеріальне багатство, без якого неможливий подальший розвиток народу, народності, нації. Приходячи в музей, ми ніби поринаємо в інший світ, торкаємося історії і починаємо цінувати те минуле, в якому ніколи не були. А музейний працівник нам допомагає у цьому, бо є носієм духовності, який максимально намагається підтримувати національну культуру та прищеплювати її майбутнім поколінням.

18 травня всі охочі зібралися на свято музею «Народні ремесла Дубровиччини: ткацтво і вишивка» у приміщенні Дубровицького історико-етнографічного музею, на якому переглянули виставку вишиванок «У нашому краї цвітуть вишиванки» від початку 20 століття і до сучасного часу, яку очільник закладу приурочила до Дня вишиванки. Почули цікаву розповідь від директора закладу Наталії Ващишиної про вишиванку і ткацтво, її особливість і цінність та побували на майстер-класі з вишиванки гладдю і ручному ткацтву на рамках за участю майстринь: Заслуженого майстра народної творчості України Ніни Рабчевської та майстрині Ніни Іванівни Рабчевської.

Вишита сорочка – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь – зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають, як безцінну реліквію.

Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свої любов, думи, мрії і світлі надії.

Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості; оберіг і захист від злого ока і слова.

Українські сорочки оздоблювали вишивкою, мережкою. Особливо густо прикрашалися рукави, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що сорочка, краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя.

Чоловікам сорочки зашивали геометричними знаками, а жінкам – рослинними. Квіти несуть символіку чистоти і процвітання роду. Це відповідало суті статей: чоловік несе в собі духовний початок, а жінка покликана бути матір’ю. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий – невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій і жіноче начало.

Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, адже українці під час російсько-української війни згуртувалися так, як ніколи, з любов’ю підтримуючи власні традиції. Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно та ексклюзивно.

Під кінець заходу Наталія Ващишина висловила щиру подяку всім майстриням з с.Крупове: Рабчевській Ніні Михайлівні та Рабчевській Ніні Іванівні, Бернацькій Тетяні, Бернацькій Ользі, Придюк Галині, Придюк Любові, Крижик Галині з с.Будимля, Алєксандрович Ірині з м.Дубровиця, які долучилися до виставки вишиванок та побажала всім присутнім мирного неба, а мужнім захисникам, які оберігають наш спокій та боронять нас, міцного здоров’я, сил, швидкого повернення до своїх домівок та перемоги у цій жорстокій війні.

Все буде Україна!

За інформацією відділу освіти Дубровицької міськради.