«Руський мір» в Німеччині. Як це було в 45-му

«Руський мір» в Україні. Як це є в 22-му

Про зґвалтування в Берліні і в Україні

Тодішня сталінська червона орда ґвалтувала німецьких жінок, а теперішня путінська ґвалтує українських.

Гвалтівники-діди, прадіди тоді в Берліні, передали цю ганебну естафету зґвалтування своїм внукам і правнукам тепер в Україні. І ці виродки з достопам’ятністю її прийняли. Сказати, що в тодішньому совєтському союзі на обговорення цієї теми було накладено найсуворішу сталінську заборону «совершенно секретно», а в теперішній путінській Московії запроваджено кримінальну відповідальність за поширення інформації на цю тему, значить нічого не сказати, а сказати правду обов’язково треба. І ми її скажемо.

Берлін. Трептов парк. Пам’ятник совєтському солдату «асвабадєтєлю» з «врятованою» (від кого?) дівчинкою на руках, а насправді це пам’ятник її гвалтівникові, який її, восьмирічну дівчинку, зґвалтував. Ганьба такому пам’ятнику солдату-гвалтівнику! Незрозуміло, чому німці його не знесуть, як знесли так звану «Берлінську стіну»? А внук цього солдата-гвалтівника, путінський ординець, зґвалтував, українську дівчинку-немовля і цим хизується, вихваляється в Інтернеті, що переплюнув свого прадіда. Яка спадкоємність поколінь! Яке кощунство, який цинізм, яка зухвалість! Для чого був потрібний такий пам’ятник тодішньому тюремному совєтському союзу, Сталіну? Для показу вдаваної, фальшивої миролюбності, для показу совєтського солдата «асвабадітєля і спасітєля» німецького населення, символом гуманності «руськава міра», а насправді наруги, збезчещення, згвалтування німецьких жінок.

Буча, Маріуполь, Бровари, Бородянка, Макарів, Ворзель, Гостомель, Ізюм, Охтирка, Дергачі та ін. міста і села, в яких путінські ординці, внуки і правнуки недоброї слави дідів і прадідів, сотнями гвалтують українських дівчат, жінок на очах у батьків, на очах у дітей, а потім вбивають. Ці вбивці, недолюдки, нащадки своїх вбивць і нелюдів дідів і прадідів, не гребують нічим: гвалтують, мародератять, крадуть буквально все і відправляють награбоване своїм родинам до Московії, навіть сковорідки, ложки, іграшки, дитячі трусики, майки і… собачу будку. Сміх та й годі! От така «багата» Московія. От такий «руський мір», от така «друга армія світу», от такі її ординці, гвалтівники, мародери і вбивці. Такому дикунству нема місця у ХХІ столітті в цивілізованому світі. Такий «руській мір» має бути знищений раз і назавжди.

Берлін, Східна Прусія, Сілезія 1945-го. Тотальна наруга над німецькими жінками. «Усіх німкень від 8 до 80 років». Свідчення зарубіжних істориків. Журналістів, очевидців, воєнних кореспондентів, очевидців. Всі вони пишуть і свідчать, що це було тотальне зґвалтування німецьких жінок, дівчат, бабусь. Прикладів предостатньо. Жіночий монастир в одному з районів Берліна, в якому був притулок і пологовий будинок. Коли в нього вдерлась дика сталінська орда, вона безжально зґвалтувала всіх черниць, дівчат, дівчаток, бабусь, вагітних й тих, хто щойно народив (українські солдати й офіцери не ґвалтували). Старі берлінці засвідчили, що у двох міських лікарнях жертвами зґвалтування стали 130 тисяч жінок. Маленька дочка на матраці мертва. Як багато ґвалтівників побувало на ньому. Взвод, а може і рота? Дівчинка перетворилася на жінку, жінка – на труп. У Східній Прусії сталінська орда наздогнала цивільних, що евакуювалися. Відтіснили вбік старих і дітей і, забувши про обов’язок і честь… тисячами накинулись на жінок, дівчат, дівчаток. Жінки, матері та їхні дочки, лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, і перед кожною стоять, регочучи, армада ординських ґвалтівників зі спущеними штанами… Обливаються кров’ю і непритомніють… Відтягують убік і розстрілюють дітей, які кидаються їм на допомогу. Регіт, гарчання, сміх, крики і стогін. А їхні командири, майори і полковники, стоять на шосе, хто посміхається, а хто і диригує, ні, радше регулює. Це щоб усі їхні насильники без винятку взяли в цьому участь… Полковник, той, що тільки що диригував, не витримує і сам займає чергу, а майор відстрілює свідків, що б’ються в істериці, дітей і людей похилого віку. А ззаду вже наступний підрозділ. І знову зупинка, і знову нові черги… Дика орда захопила місто… Ординці солдафони й офіцери розбрелися по місту, грабуючи льохи, квартири, понапивались вина, п’яні, витягують з квартир жінок, дівчат, дівчаток, заганяють у костел і гвалтують… От такими були діди і прадіди-гвалтівники. Хами і мародери – і такими є їхні внуки і правнуки сьогодні. Той самий почерк.

Армії західних союзників – США, Великобританії, Франції – таких звірств щодо жінок не робили, бо це були цивілізовані, культурні, порядні люди (по-англ. джентльмени), а не сталінські дикуни. Вони роздавали німецьким голодним дітям та й дорослим німцям їжу, ставились по-людськи, по-дружньому. Я як дитина війни можу це підтвердити, що так робили і німецькі солдати, коли прийшли до нас. Мені тоді було 5 років. Пам’ятаю, як німецькі солдати роздавали нам, українським дітям, хліб, шоколадки, цукерки і грали на губних гармоніях. Дітей, дівчат, жінок не гвалтували і не вбивали). Розуміється, що американці, англійці, французи ангелами без плоті не були, але й гвалтівниками теж не були. За оцінками істориків згвалтування солдатами й офіцерами західних армій за часів війни були дуже рідкісним явищем, а якщо десь поодинокі й траплялися, то вони негайно засуджувались й карались командуванням. Близькі відносини між рядовими вояками чи офіцерами і німецькими жінками могли відбуватись за згодою обох партнерів. Найтактовнішими були британці. Німецькі жінки, якщо була така можливість, то втікали від цих ворогів (совєтська зона окупації) до культурних вояків (американська, фрнцузька, англійська зони окупації).

Сталінський геноцид українського народу в 1932-1933 рр. – штучний голодомор, путінський геноцид-2022 – тотальні вбивства, розстріли, катування, мародерство, згвалтування, викрадення людей, маленьких дітей і т.п. злочини проти українського народу. Цей путінський геноцид здійснюють нащадки сталінських гвалтівників і мародерів червоної орди.Ці покидьки не зупиняються ні перед чим: нищать все і всіх підряд, залишають після себе випалену землю.

От таким був «руський мір» в Німеччині тоді, і таким «руський мір» є в Україні тепер. Почерк той самий, але жорстокість, ненависть, лютість теперішніх нащадків-нелюдів перевершила своїх гвалтівників і мародерів тодішніх. Вбивці, гвалтівники і мародери-внуки і правнуки – достойні спадкоємці своїх дідів і прадідів.

(Далі буде).

Михайло БОГОВИЧ, м. Дубровиця.