Пам’ять та пісня скликали таланти

Один раз в три роки проходить обласний фестиваль-конкурс хорових колективів імені Євгена Кухарця «Пісня –  доля моя». Раніше цей мистецький захід проводили у Дубровиці, однак організатори цьогоріч вирішили влаштувати співоче свято на батьківщині знаного композитора.

Отож 3 червня мальовнича Велюнь зустрічала гостей з усієї області – талановитих, співочих, гарних патріотів України. 18 хорових колективів з’їхалися, щоб взяти участь у фестивалі. Подарував незабутні емоції глядачам і знаний Черкаський народний хор, яким у свій час керував Євген Кухарець. Цього дня колектив виступав і перед височанами.

Надзвичайно приємно було бачити серед учасників фестивалю наших земляків - хор «Родослав» та хор Миляцької громади. Спасибі обом колективам за участь та за популяризацію української пісні.А пісень було багато – сумних і веселих, тужливих і піднесених.

Треба було бачити, як бабусі, зі сльозами на очах, слухали неповторні голоси хористів! Для літніх жителів села це був особливий ковток цілющого свіжого повітря у спекотне літо. Адже українська пісня всім допомагає жити, любити, відчувати. Якщо молодь подорожує, може бачити чудові концерти за межами рідного села, то старенькі переважно не виїжджають із Велюні. Правильно, що свято прийшло і до них.

Дійство розпочалося. Велелюдна річка гарних людей у вишиванках рухалася Велюнню (близько 600 учасників).

Зупинилися біля хати, де народився Євген Кухарець, залунало попід небо «Земле моя, земле». Десь там, за хмарами, почула душа музиканта цей гімн батьківщині і його таланту, бо зовсім скоро ненадовго пішов дощик. Святкова хода, як різнобарвна річка, потекла вишиванками до головної сцени, а глядачі зручно вмостилися у тіньочку, щоб насолодитися піснею. Великі і малі, тутешні жителі і гості з району та області раділи можливості доторкнутися до краси пісні.

Уявляю, як багато емоцій і переживань припало цього дня головній господині – сільському голові із Велюні Олені Наумець та її колегам, бо ж гостей з усієї області приймати – відповідальність величезна. Педагоги місцевої школи та дитячого садочка, працівники сільради, ФАПу, клубу вклали свої серця у цю велику справу, щоб гостям усе сподобалося. Такі ми українці, завжди хочемо радувати тих, хто приходить з добром і піснею. Бачила, як переживала, аби всім було комфортно наша очільниця управління культури і туризму Наталія Мозоль та її колеги. Дорогі землячки, спасибі вам і вашим однодумцям за фестивальний настрій і затишок душевний. Організували та фінансово забезпечували фестиваль: управління культури та туризму Рівненської ОДА, КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості», Дубровицька районна рада та райдержадміністрація, управління культури й туризму Дубровицької РДА, Велюнська сільська рада.

Як завжди, не залишився осторонь культурної події наш народний депутат Василь Яніцький. Василь Петрович постійно сприяє розвитку фольклористики, творчості і народознавства. Про це багато читаємо і чуємо. Фестиваль пройшов за фінансової підтримки благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край». Оксана Слободзян вручила іменні премії народного депутата колективам-переможцям.

Свою лепту в проведення фестивалю зі спонсорською допомогою внесли: депутат обласної ради Віталій Сухович, Дубровицький та Висоцький держлісгоспи, Дубровицька райспоживспілка, підприємець із Сельця Павло Голяка, отець Олександр, настоятель Свято-Покровського храму Велюні, Юрій Пасько та Микола Місько, приватні підприємці, що працюють на території сільради.

На відкритті всі казали про мистецтво, любов до пісні, про величну постать Євгена Кухарця. Дуже шкода, що так рано пішов талановитий композитор і диригент із життя через автокатастрофу. Талановитий земляк міг ще багато шедеврів створити. Але, мабуть, Богові також треба такі зірки. Нині у пісні яскраво живе душа цієї прекрасної людини. А пісня - символ України. Про це наголошували на відкритті: отець Олександр, депутат обласної ради Віталій Сухович, голова РДА Микола Петрушко, голова районної ради Микола Кухарець, голови Рокитнівської і Зарічненської РДА Микола Кушнір та Анатолій Смаглюк, сільський голова Олена Наумець. Особливо щирі і теплі слова всім учасникам від Василя Яніцького передала Оксана Слободзян. Дуже приємно було поспілкуватися з настоятелем велюнського Свято-Покровського храму отцем Олександром, який протягом дня був поряд зі своїми земляками. Священик уважно слухав хористів разом з отцем Олексієм Бензюком, занотовував свої враження. Отець Олександр вразив душевністю, теплою харизмою і щирістю, небайдужістю до пісні. Коли у селі є такий духовний батько, то є й запашний духовний хліб!

Керівник нашого народно-аматорського хору «Родослав» Петро Пасько наголосив на незабутніх враженнях від фестивалю: «Для села це був не просто пісенний конкурс, а величне патріотичне свято. Все було продумано і дуже гарно організовано».

До речі, наші земляки (хор «Родослав») зайняли третю почесну сходинку у цьому пісенному конкурсі. Нагадаю, що цей колектив був організований у 2006 році з ініціативи та за фінансової підтримки Миколи Григоровича Новика та Леоніда Федоровича Стрибулевича, які на той час були відповідно головою районної ради та райдержадміністрації. У хорі співають представники різних професій, наші талановиті земляки, які знаходять час для репетицій і радують нас своїми талантами. В день фестивалю колектив підтвердив звання «народний».

Попросила поділитися свіжими спогадами про організацію фестивалю сільського голову Олену Наумець. Вона розповіла такі думки:

«Як на мене, цей прекрасний фестиваль пройшов у нас на одному подиху. Не зчулася, як промайнув день, так багато чудових людей, пісень, вражень, емоцій досі у моїй душі, словами не передати. Мені було приємно, що їхали додому гості всі у гарному настрої, з теплом у душі. До себе повезли часточку поліської гостинності, велюнського краю у серці. Я дякую Наталії Мусіївні Мозоль, яка є автором ідеї провести у нас цей прекрасний фестиваль. На рідній землі Євгена Кухарця сам Бог благословив пісню. Пригадую, як обговорювали деталі проведення свята з директором Рівненського обласного центру народної творчості Феодосієм Васєчком – все до дрібниць продумували. Я переживала, щоб добре було і учасникам, і глядачам. Розмістили якнайкраще сцену і лавки, дякуємо лісгоспам за допомогу. А люди у нашому рідному селі до творчості небайдужі. Ви ж бачили, як тепло сприймали всі виступи хористів. Ми вирішили, що всіх учасників пригостимо смачним обідом, так і зробили. Були куліш і картопля, уха і бутерброди. Мої дівчата-помічниці знали, що у кожної є коло обов’язків. Здалека ж люди добиралися, у вихідний день затратили сили і час, щоб усіх нас порадувати. То й гостинність має бути на висоті. Я щиро вдячна усім, хто долучився до організації фестивалю, кожній людині зокрема, бо тільки разом можна зробити таке величне свято! Хай Бог усім вертає затрачене здоров’я сторицею».

Вже як сутеніло Черкаський хор пішов вулицями села до хати диригента. І знову лунала неповторна українська пісня – гімн рідній землі, Євгену Кухарцю - Людині, якій Бог дарував талант.

Земле моя, земле,

Рада і багата.

Не роби ти, земле,

З орача солдата.

Дай засіять поле

Та врожай зібрати!

Хіба не актуальний нині твір Євгена Кухарця? Він буде актуальним завжди, доки житиме людство.

Люба КЛІМЧУК