У подарунок – великий футбол від депутатів

Емоції переповнюють, вдячності немає меж, мотивації через край – гарно з’їздили до чарівного міста Києва!

За значні спортивні досягнення спорсменки Дубровиччини (футбольна збірна району: дівчата з Людині, Лютинська, Сварицевичів, Переброд та баскетбольна команда височанок)за сприяння народного депутата Василя Петровича Яніцького та обласного депутата Віталія Миколайовича Суховича мали змогу відвідати шалену, круту, грандіозну, захоплюючу подію – жіночий фінал Ліги чемпіонів, який цьогоріч проходив у Києві.

Коли мені, як капітану, першій зателефонував тренер і розповів чудову новину, я не повірила. Я знаю, що у нього бувають різні жарти. Та не такі ж! Цього разу він піднесено розповідав про те, який чудовий подарунок для нас зробили наші депутати. Відверто кажучи, я сама довго не вірила, що потраплю на цей фінал, доки мене не посадили в автобус і не повезли у напрямку столиці.

Просто не описати словами ті відчуття та емоції, які нахлинули на нас під час матчу. Як же це круто: у хорошій компанії дивитися футбол такого рівня (!) наживо.

З Дубровиці нас виряджала помічник-консультант Василя Петровича – Оксана Семенівна Слободзян. А в Києві зустрічали знову ж таки його довірені особи.

На матчі ми мали змогу зустрітися з депутатом. Зробили на згадку спільне фото.

Це чудово, коли розумієш, що серед нашої влади є люди, яким не байдужа доля молоді. Люди, які завжди усіляко підтримують та сприяють в усіх починаннях.

А тепер трохи про футбол.

У фінал цього сезону вийшли такі команди: «Ліон» (Франція) та «Вольфсбург» (Німеччина). Я від початку й до кінця вболівала за німецьких футболісток, бо вчу німецьку. Усі височанки теж підтримували команду з ФРН, бо спонсорську допомогу школі надають німці. Ми подеколи викрикували їм окремі фрази німецькою і голосно аплодували! А от футбольна збірна району, зокрема людинські спортсменки, палко вболівали за «Ліон». В результаті, 1:4. Німкені виявилися фізично слабшими. Хоч і забили першими, перевагу не втримали. До слова, основний час закінчився нічиєю. Тому ми з дівчатами вирішили не вважати поразку наших фавориток ганебною, як про це відгукувалися інші фанати футболу.

Усі «наші» знаходилися у 26 секторі. Звідти добре можна було розгледіти все, що забажаєш.

Якщо ви думаєте, що споглядати з трибун – це те ж саме, що дивитися матч по телевізору на дивані, то ви, на жаль, глибоко помиляєтеся! Зовсім інше. Бачиш змотивованих стомлених спортсменок, аналізуєш їхню поведінку, слідкуєш за емоціями, слухаєш вигуки з поля іноземною мовою, хвилюєшся, коли хтось отримує травму, кричиш на все горло у небезпечні моменти, розглядаєш фанатів та туристів. Фантастично! Ми були такі щасливі, коли нам вдалося взяти автограф у гравців французької команди, зробити спільне фото  або почути їхню незвичну нам мову.

А ще дуже приємно було згадувати себе у надважливі моменти на спортивному майданчику, пригадувати вирішальні ігри і розуміти: це теж жінки, які колись були такими ж дівчатами, як і ми. Я вірю, що у нас попереду також велике майбуття!

«Це – адреналін! Як же тут класно!», – говорили дівчата, коли ми ділилися враженнями. То насправді було щось незвичне. Ми усі під великим враженням! Навіть не оговталися до кінця.

Поруч зі своїми підопічними увесь час знаходилися наші найкращі тренери: Сабан Андрій Романович (Висоцька ЗОШ), Ютовець Юрій Павлович (Людинська ЗОШ), Правник Володимир Васильович (Лютинський НВК).

Дякуємо нашим наставникам за всі змагання, тренування, перемоги й поразки. Щоб не траплялося, ви завжди поруч з нами. Ви завжди добрі, веселі, мудрі, натхненні!

Після матчу відбулося нагородження. Не знаю, чи показували його по телевізору, та це вартувало уваги! Яка невимушена радість, яке щастя, які емоції! Француженки не стримували себе. Німкені, хоч трохи й засмучені, теж були на висоті!

Спасибі, спасибі й ще раз спасибі за цю поїздку! Це – поштовх й надалі старанно працювати задля власної мети! Це - можливість зрозуміти, чого прагнеш і просто гарний відпочинок.

Дарина КУХАР,

Висоцька ЗОШ.