пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Іванна Клюйко:
 «Польща – це тільки старт»
Майбутні абітурієнти уже активно готуються до ЗНО. Тестування стане путівкою до бажаного вишу. Вибрати його в Україні є з чого, лише університетів маємо більше трьохсот. Попри це, навчання за кордоном, насамперед в Польщі, останнім часом стало дуже популярним. Чим так приваблює іноземна освіта, ми розпитали у Іванни Клюйко з Берестя, студентки польського ВНЗ?


Любов до кулінарії Іванна успадкувала від мами Оксани, яка знана своїми фірмовими тортами та короваями. Відтак щодо вибору професії сумнівів у дівчини не було. Труднощі ж виникли з університетом. Виявилось, що майбутнім кухарям здобути вищу освіту в Україні не так і просто. «Мене чекала або спеціальність технолога, або навчання в коледжі чи профтехучилищі. Саме тому й вступала до Польщі. Тут значно більші перспективи. Передусім мене підкупила можливість стажуватися у готелях та ресторанах різних країн», зазначає студентка.
Документи для вступу Іванні допомагала оформлювати спеціальна фірма в Луцьку. Хоча дівчина жаліє, що не зайнялась цим особисто. «Насправді нічого складного немає. Я обрала приватний вуз. Головне туди подати копію атестату і його переклад польською мовою. Це можна відправити й електронною поштою. Хоча в державних закладах – трохи інша система».
Польську мову Іванна спочатку кілька місяців освоювала в Україні. А потім проходила місячний курс в університеті. Тож каже, що особливого бар’єру не було, тим більше наші мови дуже схожі.
Наразі Іванна – другокурсниця Вищої школи готелярства та гастрономії, що у Познані. «Наш заклад облаштовано у вигляді готелю, – розповідає дівчина. – Вхід розпочинається з рецепції. На території є діючий ресторан, де студенти практикуються. Тож головна суть вузу у тому, щоб ми не просто просиджували штани на лекціях, а набиралися знань безпосередньо у роботі. Про це завжди наголошує наш ректор. Він має величезний професійний багаж, адже працював у кращих ресторанах світу. Саме він задумав і збудував академію, аби передати свій безцінний досвід нам».
Цікаво, що ректор школи – уродженець України. Тому й не дивно, що серед усіх студентів – третя частина саме нашої молоді. Відтак у закладі окремо сформовані групи з українців і з поляків.
Іванна зізнається, що навчальна програма не дуже складна. Є розвиваючі курси: туризм, архітектура, мистецтво, соціологія тощо. Однак основний акцент робиться на вивченні мов. Їх дівчина освоює три: англійську, французьку і на вибір іспанську, німецьку або італійську. «Також маємо багато майстер-класів від шеф-кухарів. Часто сам ректор заходить на кухню. Пари тривають, як і в українських вишах, півтори години. Хоча тут величезні проміжки між заняттями – перше може бути на 8.00, а друге – після обіду. Сесія відбувається два рази на рік. З майже кожного предмету маємо здати презентацію. З ключових дисциплін – залік. Якщо не складаєш з першого разу, маєш ще два тижні «поправкової» сесії. Загалом термін навчання на бакалавраті – 3 роки, на магістратурі – 2», – додає студентка.
Дівчина обрала цей заклад насамперед задля практичних стажувань. Їх у неї є кілька: на базі школи, крайові, тобто в Польщі, та за кордоном.  Завдяки останнім Іванна уже двічі побувала у Франції.
«Вперше потрапила у готель, де впродовж трьох місяців працювала офіціанткою. Наступного разу я захотіла на кухню. Хоча викладач мене відмовляв, адже це дуже важка робота. Втім він все-таки знайшов для мене місце стажування. Я знову ж була в готелі, тільки уже в ресторані при ньому, готувала виключно десерти. За цей період багато навчилася. Освоїла секрети створення їхніх традиційних фонданів, крем-брюле, панакоти, тостів. Набиралась знань у ході роботи, ніхто мене спеціально не вчив. Звісно, було не завжди просто. Адже французька кухня потребує ідеального порядку. Не так щось зробив, поклав чи подав – і уже страва не та. Траплялося, що й плакала. Шеф у нас був італійцем, людиною темпераментною.
Практика оплачувалась, стажерам давали 500 євро в місяць. Якщо брати за мірками Франції, то це дуже мало. Хоча ми особливо не тратились, харчування і проживання забезпечували.
Францією я захоплена. Це інший світ, інша культура. Французи дуже хороші, відриті, привітно налаштовані. У них нормально цікавитись у незнайомої людини, як у неї справи, чи все добре.
Це країна високої моди. Французи одягаються дуже стильно і стримано. Навіть мої сережки, які в Україні видалися б скромними, шефа здивували.
Французька кухня славиться на весь світ своєю вишуканістю. Мене вразило, що вони до кожного прийому їжі вживають вино. І перетворюють це не на пиятику, а на своєрідну церемонію. Про українські страви там знають. Проте вважають нашу кухню запростою. Правда, під час першої практики я готувала борщ та налисники, французи їх оцінили.
Міста дуже гарні, з неймовірною архітектурою. Була в Ніцці, Монако, Каннах. Там шикарне життя: машини, будинки, надрозвинута інфраструктура. Відвідала Марсель, афроамериканців там справді багато, це місто вважається одним з найнебезпечніших у світі.  Підкорила Барселона, її самі французи називають місцем свободи.
До українців в них хороше ставлення. Ні для кого не секрет, що французи люблять українських дівчат. Вони знають про ситуацію в нашій державі, співчувають та прагнуть чимось допомогти», - ділиться враженнями дівчина.
Найбільший мінусом навчання в Польщі називає віддаленість від дому та рідних. Попри це, своїм вибором Іванна не розчарована і сподівається, що не пошкодує про нього і в майбутньому. Щодо подальших планів, поки загадувати не хоче. Впевнена лише в тому, що Польще – це старт, з котрого все тільки починається.
Леся КОНДРАТИК.


Немає коментарів:

Дописати коментар