* Свіча пам’яті

Її ім’я свято бережуть

мої земляки

У нашому житті відбувається чимало прикрих подій. Деякі з них глибоко западають у душу, ліків, щоб вилікувати чи забути справжній біль, немає. Через роки, через десятиріччя згадується те, що, здавалося, давно забулося. Так і ім’я Надії Онисимівни Зарічнюк, яка була родом із села Майкова.

6 січня 1973 року мешканців Сварицевич сколихнула страшна звістка: під час пологів у сільському ФАПі померла директорка місцевої середньої школи Надія Зарічнюк. Ніщо не віщувало біди. Вона народжувала вже втретє, а вагітність була нормальною. Пологи приймав знаний на весь район, досвідчений фахівець Мирон. Але не судилося...

Наступного дня, 7 січня, усі мешканці села – старі, молоді й діти – проводжали Надію Онисимівну в останню путь. Пам’ятаю, як центральною вулицею села повільно їхала машина з відкритими бортами. На ній була домовина, а над нею схилилася заплакана жінка. Машина доїхала до кінця села, зупинилася, чоловіки закрили борти, й авто поїхало далі. Мешканці села ще довго дивилися йому вслід, а потім у зажурі поверталися додому. Уже пізніше вони дізналися, що поховали їхню вчительку в с. Майкові. Так вирішили її рідні: мама, сестри Віра, Галина, Леся та брат Василь. А у Сварицевичах залишився мешкати її чоловік Микола та дві доньки – Людмила й Валентина. Згодом вони підросли, вивчилися та виїхали із села.

Учителі місцевої школи згадують, що спочатку Надія Зарічнюк була вчителькою початкових класів. Пізніше, закінчивши філологічний факультет ВНЗ, викладала українську мову й літературу. Згодом жінку призначили директоркою місцевої СШ. Здавалося, промайнули роки, пам’ять про людину згасла. Та ні. І нині її учні згадують свою вчительку й директорку, як зустріч із чимось неземним, незвичним, незабутнім. Вона була напрочуд вродливою, багатою духовно, мала добрий характер. Її щирий погляд, що, здавалося, зазирав у душу, і сьогодні не дозволяє вчинити щось погане.

У Сварицевській ЗОШІ-ІІІ ст. щорічно відбуваються зустрічі колишніх випускників і ще жодного разу не було такого, аби директорку Надію Зарічнюк не згадали добрим словом та щирою молитвою. А ще завжди запитують: «Маріє, ти побувала на її могилі? Уклонилася від нас усіх?».

Марія ЧУДІНОВИЧ. с. Федорівка