ДУША ГЕРОЯ - У КАРТИНАХ

 29 серпня ми схилили голови у жалобі. Згадали красивих, сильних, шляхетних, які полягли за Україну. Пам’ятаємо поіменно. Це молоді, дужі українці, цвіт нації. Хтось встиг залишити по собі гарних дітей, хтось розпочату справу, всі - найкращі почуття у душах рідних і друзів, хтось картини…

ВЕЛИКЕ ГОРЕ ПРИЙШЛО В СІМ’Ю ДУБРОВИЧАН ОЛЕК­САНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА ТА ВАЛЕНТИНИ ВАСИЛІВНИ КОЛЕСНИКІВ У ЖОВТНІ 2017-ГО. 23 ЖОВТНЯ ЗАГИНУВ ЇХ СИН, СОЛДАТ ЮРІЙ КОЛЕСНИК, ПІД ЧАС НЕСЕННЯ СЛУЖ­БИ НА СПОСТЕРЕЖНОМУ ПОСТУ В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БОГДАНІВКА ВОЛНОВАХСЬКОГО РАЙОНУ ДО­НЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. ВІН ПРОВОДИВ РОЗВІДКУ МІСЦЕВОСТІ, ВСТАНОВЛЮВАВ СИГНАЛЬНІ РАКЕТИ ДЛЯ БЕЗПЕКИ ПО­СТА, ПІДІРВАВСЯ НА НЕВІДОМОМУ МІННО-ВИБУХОВОМУ ПРИСТРОЇ ВОРОГА. ЗАХИСНИК БУВ ВЖЕ ДОСВІДЧЕНИМ ВОЇНОМ.

15 жовтня 2013-го Юрій підписав контракт і пішов на вій­ськову службу до ЗСУ. Військову службу проходив у 80-й ае­ромобільній бригаді, у складі якої брав участь у забезпеченні виводу військ ЗСУ з «Іловайського котла». Згодом перевівся у бойову частину південного напрямку, де виконував бойові завдання у Луганській та Донецькій областях.

Після всіх лютих боїв пекельного літа та початку осені 2014 року (він отримав контузію та проходив лікування в Одесько­му військовому шпиталі) Юрій Олександрович вступив на на­вчання до Військової Академії у Львові, але не закінчив, адже виявив велике бажання повернутися на передову, тому був пе­реведений до свого нового підрозділу.

Солдат, стрілець-зенітник механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. На деякий час був доправле­ний до Яворівського полігону, де був інструктором з саперного діла. Після поверненя у бригаду займався організацією та вдо­сконаленням саперної майстерності серед побратимів.

А ще Юра дуже гарно малював. З-під його руки виходили справжні шедеври (батько Юрія - художник, передав сину лю­бов до малювання), дуже захоплювався татуюванням на па­тріотичну тематику, багато хлопців з бригад, у яких він служив, мають на своїх руках та плечах вічну та красиву згадку про сво­го бойового товариша. А деяких з тих, хто загинув у кривавих боях, впізнавали саме по малюнкам Юрія, які він наніс до того.

Нещодавно у Львові відкрилась виставка робіт дубровича­нина Юрія Колесника, який віддав своє життя за Україну. Голо­ва правління ГО «Варта 700» Наталія Шелестак написала про цю подію так:

- Сьогодні я мала честь відкривати унікальну виставку робіт – художника, який став воїном.Наша Незалежність – це не щось, що далося само собою, що існує саме по собі. За нею – люди, сотні, тисячі українців, які здобували і тримають Неза­лежність – позицією, словом, творчістю, своїм життям. Юрій Колесник – один із них. Боронив нашу країну від агресора, а сьогодні є одним із Ангелів того великого війська, яке береже нас із небес.

Юрій народився художником від Бога. Малював з дитин­ства. Багато. І вже в ранніх творах основою ставали символи незкореності, волі, боротьби. Бо щиро вірив у слова, які ко­лись написав Василь Стус: «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість збігається з криком нації».

У 2013 році Юрій Колесник став десантником, підписав контракт із львівською 80-ю. А вже у 2014 році опинився на війні. Юрій бачив вогні «Градів» під Щастям. Упізнавав убитих побратимів за патріотичними «тату», які їм сам малював, про­воджав їх в останню путь із фронту додому… І творив. На його полотнах Душі воїнів розцвітали маками…

«Тату, мамо, сестро, завершіть ці роботи, якщо зі мною щось станеться. Я йтиму до кінця, до перемоги», - писав Юрій рідним.

23 жовтня 2017 року Юрій Колесник загинув. Біля села Бог­данівка Волновахського району. У 23 роки. Посмертно був на­городжений Орденом за мужність.

Юрія нема, але він живе у своїх творах. І вони розповіда­ють про нього більше, ніж сотні, тисячі слів. Борець, воїн, патріотвільна людина, народжена у вільній країні, для якої неможлива рабська покора, яка чітко розуміє, де чорне, а де біле, добре і погане.

На цій виставці – ранні твори Юрія, роботи за його ескі­зами. Частину він так і не встиг завершити сам. Їх, як і просив Юрій, завершили батько і сестра. Однією з перших робіт Юрія був твір «Художник» - з палітрою і пензлем у руках. Уже після його смерті картину доповнили колажем – шеврони, частини форми, патрони, ремінь, інші особисті речі воїна. Твір отримав нову назву «Художник і війна».

І зараз наша основна справа – не забути Героїв, завер­шити їхнє основне завдання – перемога. Щоб ми більше не втрачали найкращих, щоб ці найкращі – ЖИЛИ, ТВОРИЛИ і БУЛИ ПОРУЧ!

Низький уклін батькам Юрія за сина. Напевно, ніхто з нас наперед не виховує Героїв, не мріє, щоб наші діти стали Героя­ми. Але Ви виховали ЧОЛОВІКА. Справжнього і сильного. Для якого захищати – це не обов’язок, а сутність. А свої переко­нання Юрій захищав і як художник – пензлем і картинами, і як український військовий – зброєю.

Запрошую відвідати виставку, яка буде ще тривати місяць часу. Енергетика робіт неймовірна! Локація: будинок офіцерів, 3-й поверх.

Творчість нашого земляка Юрія Колесника сьогодні від­криває у душах людей найкращі почуття патріотизму. Вічна пам’ять Герою!

Люба КЛІМЧУК