ДАРУЄ ДІТЯМ РАДІСТЬ І ЛЮБОВ

ТАЛАНОВИТА ТЕТЯНА ЛАВОР З БЕРЕСТЯ ДАРУЄ ДІТКАМ ПРИЄМНІ ЕМОЦІЇ ЧЕРЕЗ ІГРАШКИ, ЗРОБЛЕНІ ВЛАСНОРУЧ. ДУЖЕ ЦІКАВІ ЛЯЛЬКИ ВИГОТОВЛЯЄ МАЙСТРИНЯ НА ЗА­МОВЛЕННЯ, ВОНИ ПЕРЕДАЮТЬ ХАРАКТЕР ЇХ МАЙБУТНІХ ВЛАСНИЦЬ І СХОЖІ НА НИХ ЗОВНІ. У СВОЇ ВИРОБИ ТЕТЯНА ВКЛАДАЄ ДУШУ, АДЖЕ ЗНАЄ, ЩО, НАПРИКЛАД, УЛЮБЛЕ­НА ЛЯЛЬКА ДЛЯ ДІВЧАТОК СТАЄ ЇХ ВСЕСВІТОМ.

Тетяна Лавор розповідає:

- Як була вагіт­ною своєю най­молодшенькою Настусею, то якось побачила подібні іграш­ки в Інтернеті і сама почала в’я­зати. Потім че­рез життєві кло­поти і турботи трохи бракувало часу для цього хобі, справу цю закинула, а три роки тому хобі повернулося в душу. Донечці нав’язала чима­ло іграшок, не тільки ляльок. Коли просять знайомі вигото­вити подарунок для своїх принцес, то не відмовляю, бо знаю, що дітки будуть раді отримати таку іграшку.

Тетяна розповідає, що виготовляє, в’яже гачком з напівба­вовнях ниток, наповнює іграшки холофайбером, всі матеріа­ли купує в Інтернеті. Важливим моментом є підбір вбрання для ляльки, як правило, Тетяна в’яже кілька комлектів одягу, аби дівчатка могли грати­ся. Дуже популярні серед дітей ляльки-лоли. В’язані іграшки можна прати, вони екологічно чисті. Раніше Тетяна у роботі використовувала схеми з Інтернету, тепер створює ляльки за власним ди­зайном. Це захоплення, зі слів майстрині, дарує їй море позитивних та приємних хвилин. На кон­курсах у школі завжди є вироби Тетяни Лавор, приємно чути про них гарні відгуки і займати призові місця.

Аби власними руками зв’язати гачком дитячу іграшку, потрібні неаби­яке терпіння, талант та фантазія. Та й хист для цього заняття є не в кож­ної людини. У Тетяни є всі вищеперелічені риси. Її іграшки захоплюють своєю чарівністю і при­ваблюють домашньою теплотою. Навчилася в’я­зати гачком ще у школі, на уроках трудового начання. Тоді цей предмет виклада­ла теперішній заступник директора Берестівського НВК Тетяна Миколаївна.

До речі, мистецтво в’язати іграшки має назву «амігурумі». Амігурумі (з яп. - в’язати, м’яка іграшка) - це японський вид мистецтва в’язання на спицях або гачком м’яких іграшок не­великих розмірів.

Швидше за все, вам вже зустрічалися ці чарівні м’які іграш­ки у вигляді тварин. Їм знаходять застосування абсолютно скрізь: аксесуар для мобільного телефону, брелок для ключів, прикраса для сумочки.

За освітою Тетяна Лавор - бухгалтер, берестівчанка закін­чила Рівненський комерційний технікум. Раніше працювала на Дубровицькому молокозаводі. Зараз поки що займаєть­ся домашнім господарством. Разом з чоловіком вона вихо­вує трьох дітей. Говори­мо з Тетяною про життя, в сім’ї такі ж радості і клопоти, як у багатьох українських родин. Хоч і далеко Берестя від вій­ни, півтора року для сім’ї Тетяни вона була дуже близькою темою, бо чо­ловік-прикордонник слу­жив в зоні ООС. Півтора року Микола ніс службу у Мар’янці. Тетяна їздила до чоловіка у гості і чула в Курахово відлуння вій­ни.

Старший син Владис­лав навчається у Луць­кому військовому ліцеї. Це заклад з особливими вимогами і дисципліною. Тетяна каже, що вступити у цей ліцей теж непросто, треба мати гарні оцінки. Середній син Дмитро - восьмикласник, він дуже любить футбол, займається ни ним і грає за коман­ду «Юніор». Донька навчається у п’ятому класі. Як і кожна мама, Тетяна Лавор вболіває за те, щоб навчання у школі було для дітей звичним, традиційним у класі, а не дистан­ційним. Адже спілкування з вчителем і друзями не замі­нить жоден суперсучасний технічний засіб.

Як каже співрозмовниця, берестівчани щасливі, що ма­ють таку прекрасну сучасну школу, де діткам створені всі необхідні умови для навчання. Люба КЛІМЧУК