Днем народження став початок вересня

 

Як бачу в Інтернеті фото таких літніх жіночок-українок, то серце охоплює багато почуттів: повага, шана, щем і трішки сум. Важке життя випало на долі наших бабусь та прабабусь. Довоєнні і повоєнні роки, праця від зорі до зорі у сільському господарстві, виховання дітей без декретів, багато-багато важкої роботи. Але хіба вони скаржилися нам на долю? Ні! Переживши багато життєвих випробувань, ці люди дарують нам світло і тепло своєї душі! Щасливі ті родини, де є такі мудрі, такі розсудливі і безмежно добрі бабусі і дідусі, прабабусі і прадідусі. Вони – багатство роду!

«В цій жінці – все моє життя. Дякую за все. Дякую, що Ви є. З днем народження, бабусю», – так підписала це прекрасне фото іменинниці Мирослава Кришталевич з Сельця. Дуже гарна бабуся на світлині з прекрасним тортом, який спекла онука Мирослава. Зв’язок поколінь, пошанування свого коріння – багато, що можна сказати щирого, глянувши на це зворушливе фото. Попросила Мирославу Кришталевич розповісти про її бабусю, яка із покоління людей трударів, чия доля була обпалена війною.

– «Моя бабуся Надія Зіновіївна Ольховик народилася у Колках у 1935 році. Точної дати свого народження наша сива голубка не пам’ятає. З розповідей її мами, бабуся знає, що в день її народження копали картоплю. Коли проводили паспортизацію населення, секретар сільської ради записала бабусі день народження – 2 вересня, що збігалося з днем народження її молодшого сина. Рано залишилася моя бабуся сиротою. Її батько пішов на війну у 1941-му, пам’ятає рідненька, як його проводжали на фронт і він ніс її на руках. Коли виповнилося бабусі 10 літ, прийшла ще одна біда – від удару блискавки загинула її мама. Виховувалась бабуся у її тітки Уляни в Сельці», – розповіла онука Мирослава.

Жодного дня Надія Ольховик не була у школі, але самотужки навчилася читати і рахувати. А задачі, особливо на ари та гектари, навіть дітям своїм пояснювала. У 1955 році вона вийшла заміж за простого сільського хлопця Йосипа. Народили, виховали, вивчили трьох синів і доньку. Рано залишилась вдовою. Чоловіка не стало у 1985 році. Так доля склалася, що вже не має і двох синів: старшого і молодшого. Все життя пропрацювала Надія Зіновіївна в колгоспі, має 44 роки трудового стажу. Найбільшою втіхою для цієї мудрої і гарної жінки є її шестеро онуків, дочекалася наша землячка і шестеро правнуків. Тепер живе бабуся разом з донькою, і хоч особливо не має здоров’я, завжди підказує і радить молодшій господині, що і як робити. Раніше Надія Зіновіївна дуже любила шити, смачно готувала і передала свої знання онучкам. «Моя бабуся дуже добра, – додає Мирослава Кришталевич, – вона ніколи і нікому не відмовила в допомозі».

І звучали побажання на адресу цієї чудової іменинниці. Ми приєднуємося до всіх сказаних на адресу Надії Зіновіївни. Хай Господь пошле їй ще затишні довгі літа у здоров’ї, біля своєї родини!

Люба КЛІМЧУК.