Фактор надії на виборах до парламенту

Ось і пройшли вибори до Верховної Ради України. Досі їх обговорюють, досі діляться люди враженнями. Головний результат цих виборів – владу в країні ми цілком віддаємо одній політичній силі під назвою «Слуга народу», відповідно саме на цю партію переважна більшість українців і покладає найбільші сподівання. Ми стоїмо на порозі нової епохи, політичної епохи. Іде зміна поколінь в еліті, зміна підходів, традиційні політичні сили трошки посуваються і наступає ера нових політичних сил.

Прагнучи оновлення політичної еліти, українці віддали пропрезидентській силі понад 40% голосів, що забезпечує новоспеченим політикам в парламенті монобільшість – близько 250-ти депутатів. Завдяки цьому вони можуть самостійно сформувати уряд і просувати власні законопроекти. Мені, здається, тут просто фактор надії. Люди втомилися. Протягом останніх років таких часів важких ми ще не переживали. Та коаліцію їм таки доведеться створювати, адже для прийняття доленосних рішень, як то змін до Конституції, необхідних для прийняття обіцяного Закону про імпічмент Президента, необхідно не менше трьохсот голосів.

Перейдемо до нашого 155-го округу.  Хто стане депутатом до Верховної Ради по мажоритарній системі? Це питання найбільше хвилювало наших земляків. У кожного були свої уподобання. В результаті виборів впевнену перемогу здобув Віктор Ничипорович М’ялик.

Мала нагоду побувати в день виборів у багатьох селах району, на виборчій дільниці у Дубровицькому професійному ліцеї. Головний висновок: вибори пройшли злагоджено, підготовлено, без великих порушень. Для вас пропоную враження з окремих дільниць.

Висоцьк: виборча дільниця розташована у місцевому будинку культури. Зранку дуже активно йшли голосувати жителі села. Зустріли на дільниці добрих знайомих, досвідчених, шанованих височан. Робочий день розпочав з гарним настроєм керівний склад комісії.

Сварицевичі: о 12-ій годині на дільницю черга. Саме прийшли з церкви і треба ж проголосувати. Пропускають по кілька чоловік. Грає музика, відчувається, що вибори для села – важлива подія. Особливі люди, особливе село – трударі. Віддали своїй державі найкращі роки. Вони, як і молодь, заслуговують на краще життя. Але всі старші люди хочуть, щоб краще жилося саме онукам! Дай Боже!

Надзвичайно щемливі враження залишилися у душі після відвідин виборчої дільниці у селі Озерськ. По-перше, дорога у село, мальовниче поліське село, далеко немальовнича, починаючи із повороту від дороги на Зарічне. Їхати сюди автівкою, це всіма «добрими» словами згадати владу різних рівнів. А міг би стати Озерськ чудовою базою зеленого туризму в районі. Однак, для мене дорога – не головне враження.

На виборчій дільниці тихо і спокійно. Рада була спілкуванню з членами комісії, з виборцями, яких давно знаю. Вже на виході розмовляю з двома поважними жительками села. Одна з них бабуся безвісти зниклого нашого земляка Руслана Янковського.

Говоримо якраз біля пам’ятника полеглим у Другу світову війну.

Ох, війна, війна. Мрія про її закінчення живе у душах всіх українців.

А родина чекає свого сина, онука, племінника. Чекає і сподівається. Чекає і молиться. Гіркі сльози жінки перевертають мою душу. Хіба можна знайти слова для втіхи? Дай, Боже, щоб рідні дочекалися Руслана, і ми всі, земляки, також.

Я розумію, що вибори, конкуренція, гроші і той бруд, що лився – це все дрібниці, у порівнянні з людським життя. Хіба можливо виміряти біль родини Руслана Янковського з Дубровиці?

Виборча дільниця села Берестя. Передусім дякую членам комісії за толерантність, мудрість, досвід, це відчула при спілкуванні.

Трохи про сільський будинок культури, де була виборча дільниця. При всьому бажанні недоліки закладу не приховаєш.

Я досі під враженнями! Будинок культури схожий на об’єкт, який знаходиться у зоні АТО. У такому великому селі, як Берестя, його треба або ремонтувати, або знести з лиця землі. І якби приїхали іноземні спостерігачі, то було б соромно за Україну, чесне слово. Як на мене, варто було б зробити дільницю у місцевій школі, щоб люди достойно працювали і достойно голосували.

Тепер власне про роботу комісії – відповідальні, досвідчені, як кажуть у нас, грамотні люди. Такі люди здатні прикрасити будь-яку, навіть таку занедбану, будівлю. Спасибі за спілкування і розповідь про роботу. Місцезнаходження дільниці і власне комісія – це дві полярні речі.

Пінчук Софію Микитівну всі знають у Бересті як тітку або ж басусю Ласоню.

Зустрічаю її на виході із виборчої дільниці.

– За кого голосували, бабусю?

– За лутшую жизнь, – відповідає мені бабуся ствердно.

– А якою має бути ця жизнь? – знову перепитую свою співрозмовницю.

– Шоб був мір і пенсію повісілі...

– А за якого кандидата голосували, бабусю, вже Ви з дільниці йдете, то може розкажете...

Старенька дивиться запитально на голову комісії Віктора Твердуна, який стоїть на порозі. Той каже, що можна відповісти на це запитання.

– За Сашу Задорожного. Змалєчку його знаю. Всю родню його знаю. Добрий і наш хлопец. Повірте мені, – переконує мене старенька.

Натруджені руки і сивина у волоссі. Не об’їздила всю Європу, як сучасні закордонні пенсіонери.

У Європу йде з паличкою в руках. Так хочеться, щоб хоч трішки відчула баба Ласоня цю Європу на схилі літ.

Дільниця села Золоте, гарно і затишно, бо такою є і місцева школа! Прийти на вибори на таку дільницю – це задоволення. Комісія чудова!

Мочулище. Патріотично і дуже затишно на дільниці. Продумано освітлення в кожній кабінці. Це важливо для літніх людей. Відповідально працювали члени комісії!

Дуже рада, що побувала в день виборів у Мочулищі.

Бережниця. Вибори – це державне свято. Тут працював представник екзит-полу. Відповідально, піднесено і висока явка була на виборчій дільниці у Бережниці. У складі комісії – інтелігентні, освічені, мудрі люди. Біля будинку культури звучала музика. Співала Леся Фіцура - керівник будинку культури села. Всі бажаючі могли виконати українські пісні під караоке. Додам, що пані Леся – переселенка з Ілловайська, людина, яка чула розриви бомб і бачила війну зовсім поряд. Поговорили про найголовніше – необхідність миру. За словами пані Лесі Фіцури, недостатню увагу приділяє держава і переселенцям. Хай все у нас наладиться, хай прийде мир!

Спасибі, Бережнице, за цей день.

Один вечір, який плавно перейшов в ніч з комісією у Дубровицькому професійному ліцеї. Голова комісії – Оксана Петрук, заступник – Василь Красько, секретар – Зінаїда Петрушко.

Робота на високому рівні, всі працювали відповідально та злагоджено. Пані Оксана – вперше голова комісії, проте справилася з обов’язками дуже добре! Переконалася я вперше у дільничній комісії (була спостерігачем), що непроста робота – рахувати голоси, правильно все оформити, спакувати і здати. Останнє я не бачила. Але маю досвід роботи в окружній, отож пригадую, скільки часу треба «вимаринуватися» у Дубровицькому будинку культури, щоб голоси виборців передати в ОВК.

Люба Клімчук.

Злагоджено працювала дільнична виборча комісія в селі Орв’яниця. Представники від різних політичних сил на виборах були єдиною командою, яка слідкувала, щоб волевиявлення односельців пройшло у комфортній та дружелюбній атмосфері. Всіх діток та тих, хто голосував вперше, тут пригощали солодощами.

Громадські організації області та їх діяльність

Про результати своєї діяльності за 2018 рік органам державної статистики прозвітувало 997 громадських організацій.

Загальна кількість членів громадських організацій нараховує 113,7 тис. осіб, з них 106,6 тис. осіб перебували на обліку керівних органів.

Для своєї діяльності громадські організації у 2018 році отримали з різних джерел 85,4 млн.грн, які використали на 86,7%.

Головне управління статистики

у Рівненській області

Заробітна плата працівників Рівненщини

Середня номінальна заробітна плата штатного працівника у травні 2019р. становила 8517 грн (дані наведено по юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб) та перевищувала у 2 рази розмір мінімальної заробітної плати (4173 грн). Нарахування за одну відпрацьовану годину становили 60,28 грн.

Порівняно з квітнем 2019р. номінальна заробітна плата збільшилася на 2,7%, або на 221 грн, а відносно травня 2018р. – на 19,7%, або на 1399 грн.

Реальна заробітна плата (показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом росту цін на товари і послуги) порівняно з квітнем 2019р. збільшилася на 1,8%, а відносно травня 2018р. – на 9,1%.

Залишається значною диференціація рівнів оплати праці за сферами зайнятості. Найбільш оплачуваними в області у травні 2019р. традиційно були працівники фінансової та страхової діяльності (12929 грн), лісового господарства та лісозаготівель (11144 грн); серед промислових видів діяльності – працівники підприємств з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (17524 грн), з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції (13194 грн).

Заробітна плата працівників соціальної сфери: охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (5910 грн), мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (6130 грн), освіти (7278 грн) на 30,6–14,6% менша, ніж у середньому по області.

Найнижча заробітна плата зафіксована у працівників поштової та кур’єрської діяльності (4584 грн), тимчасового розміщування й організації харчування (5169 грн); серед промислових видів діяльності – на підприємствах з виробництва гумових і пластмасових виробів (4938 грн).

Головне управління статистики

у Рівненській області

Соціально-економічне становище Дубровицького району

у січні–травні2019 року

Населення

Чисельність наявного населення в районі, за оцінкою, на 1 травня 2019р. становила 47 тис. осіб. Упродовж січня–квітня 2019р. чисельність населення скоротилась на 77 осіб.

У січні–квітні 2019р. обсяг природного скорочення становив 58 осіб.

Кількість живонароджених у січні–квітні 2019р. становила 153 особи, померлих – 211 осіб.

Зайнятість та безробіття

Кількість зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості району, на кінець травня 2019р. становила 522 особи. У загальній кількості безробітних 77% – особи, які проживають у сільській місцевості, 57,9% – жінки, 32,2% – молодь у віці до 35 років.

Кількість вакансій, заявлених роботодавцями до Державної служби зайнятості, на кінець травня 2019р. становила 25. При цьому навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію складало 21 особу.

Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного у травні 2019р. становив 2231 грн, що дорівнює 53,5% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (4173 грн).

Соціальний захист

У січні–травні 2019р. субсидії на оплату житлово-комунальних послуг призначено 2,4 тис. домогосподарств, з них у сільській місцевості – 1,7 тис. домогосподарств.

Сума призначених субсидій у січні–травні 2019р. становила 369,1 тис.грн, у т.ч. 200,6 тис.грн – у сільській місцевості. Середній розмір призначеної субсидії на одне домогосподарство у травні 2019р. склав 83,1 грн.

Крім того, 2,2 тис домогосподарств було призначено субсидії на придбання скрапленого газу, твердого і рідкого пічного побутового палива на суму 8,2 млн.грн, з них у сільській місцевості – 2,1 тис. домогосподарств на суму 7,8 млн.грн.

Середній розмір призначеної у травні 2019р. субсидії цього виду на одне домогосподарство склав 3688,9 грн.

Сільське господарство

У січні–травні 2019р. підприємствами району реалізовано на забій 87 т сільськогосподарських тварин (у живій масі), що на 20,8% більше порівняно з січнем–травнем 2018р., вироблено 1893 т молока (на 14,1% менше).

Загальна кількість великої рогатої худоби на 1 червня 2019р. становила 2991 голову (на 14,4% менше, ніж на відповідну дату торік), у т.ч. корів – 1060 голів (на 19,1% менше).

Промисловість

У січні–травні 2019р. порівняно з відповідним періодом попереднього року підприємствами районув 1,5 разазбільшено виробництво деревини хвойних порід у вигляді погонажу, профільованого уздовж будь-якого з ребер чи площин, уключаючи планки та фризи для паркетного покриття підлоги, незібрані, на 22,7% – гранул та брикетів з пресованої або агломерованої деревини, залишків або відходів рослинного походження, на 17,6% – цегли невогнетривкої керамічної будівельної. Разом з тим на 77% зменшився випуск кормів готових (крім преміксів) для годівлі сільськогосподарських тварин – для великої рогатої худоби.

Будівництво

У січні–травні 2019р. підприємствами району вироблено будівельної продукції на суму 205 тис.грн.

Транспорт

У січні–травні 2019р. автотранспортними підприємствами району доставлено замовникам 21,3 тис.т вантажів та виконано вантажооборот в обсязі 0,9 млн.ткм.

Зовнішньоекономічна діяльність

У січні–квітні 2019р. експорт товарів становив 645,3тис.дол. США, імпорт – 236тис.дол. Порівняно з січнем–квітнем 2018р. експорт скоротився на 24,1%, імпорт збільшився у 2,6 раза. Позитивне сальдо становило 409,3тис.дол.

Найбільші експортні поставки здійснювалися до Угорщини, Румунії, Німеччини.

Основу товарної структури експорту складали деревина і вироби з деревини, продукти рослинного походження.

У загальному обсязі імпорту суттєва частка припадала на Польщу, Литву, Білорусь, Китай, Німеччину.

У товарній структурі імпорту переважализасоби наземного транспорту, крім залізничного, машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання.

Півстоліття разом!

20 липня у дім Галини Андріївни та Володимира федоровича Мельничуків із Дубровиці завітає гарне свято – 50 років спільного подружнього життя. Напередодні цієї дати розмовляю з цими хорошими людьми у їх затишному домі на вулиці Гліба Дубровицького. Золоте весілля на порозі, а моїм співрозмовникам не віриться, що час пролетів так стрімко. Життя прожите чималеньке, а скільки пережито відтоді, як стали на весільний рушник. Двох дітей гарних виховали Галина Андріївна та Володимир Федорович, онучок чарівних тепер підтримують. Хоч здоров’я в обох зараз не найкраще, все ж поряд чоловік і дружина, все ж підтримка вони один для одного. А це так важливо, коли біля тебе людина, яка зрозуміє і розрадить.

А кохання моїх співрозмовників зародилося у минулому столітті, традиційно гарно, на новорічному вечорі у будинку культури. Симпатична і зовсім юна працівниця місцевого кондитерського цеху Галя зробила костюм «шампанське» і пішла завойовувати головний приз на цій вечірці. Була в паперових окулярах, ото ж ніхто дубровичанку там не впізнав. «Хто ця загадкова дівчина?» – перешіптувалися хлопці. Згодом симпатичний і високий Володя запросив її до танцю. Після нього ще були кавалери для танців. Але ж додому провів Галю саме її майбутній чоловік. А далі почалося жваве спілкування – в кіно, на танці, прогулянки вечірнім містом. Часто запрошував кавалер свою дівчину у ресторан, мав можливість пригостити за зарплату не лише Галю, та й ціни у ресторані були помірні. Цікаво було поряд двом молодим людям і вони вирішили, що треба поєднати свої долі. До речі, Володимир за спеціальністю фармацевт. Свою трудову діяльність розпочинав в аптечному пункті села Біле. З хвилюванням розповідає мені Володимир Федорович, що не пам’ятає змалечку свого тата, бо той залишив сім’ю. Мама самотужки підіймала сина на ноги. А от Галина Андріївна зі знаної дубровицької родини. Її бабуся і мама були славними господинями.  Всі смаколики на місцеві весілля пекла  довгий час мама моєї співрозмовниці, неперевершеною була у цій справі. Так і казали на маму Галини Андріївни – Пекариха. Згодом і донька пішла стежкою мами. Працювала довгий час Галина Андріївна  на місцевій хлібопекарні на різних посадах, від лаборанта пройшла шлях до фахового технолога. Ох, який запашний хліб постачало підприємство у магазини. «Так шкода, що пекарню знищили», – згадує з сумом моя співрозмовниця.

Але повернемося до часу зародження сім’ї золотих ювілярів. Весілля справили, як годиться, у прибудівці на 150 чоловік. Хіба ж теперішнє ресторанне весілля порівняється по щирому настрою та дружелюбності до колишнього свята біля хати? Хіба ж головними тоді були гроші? Адже дарували їх вже після третього заходу за стіл. Щирість, людське спілкування – це було у той час понад усе. А друзів у двох молодих дубровичан було багато, то й весілля було веселим та пам’ятним. А смаколиків, що вистачало, то вистачало!

Життя розпочали в старенькій хаті неподалік річки, дамби тоді не було, вода часто стояла на вулиці, іноді треба було човном перепливати на роботу. Прийшла Галя за невістку і довгий час жила з свекрухою. Щоправда деякий період мешкало подружжя в аптечній квартирі у Милячах, бо чоловік там працював завідувачем сільської аптеки. Самі у селі купили дерево на хату. Молодий голова сім’ї особисто робив креслення і розрахунки на її будівництво. За рік збудували свою оселю в Дубровиці, друзі допомагали безоплатно, тільки обід Галина хлопцям готувала. Повернулися в райцентр. Володимир Федорович працював у лікарні в аптечному кіоску, згодом в оптиці, а після того довгий час в системі банківської охорони. На той час діяли банки «Україна», «Аваль», «Ощадний». Отож сигналізація часто спрацьовувала і посеред ночі, їхав відразу разом з міліціонерами. Майстром на всі руки називає свого чоловіка Галина Андріївна.

Непросто було трудитися у нічні зміни і його дружині. Робота на хлібопекарні ніколи легкою не була. От за такі трудові роки заробило подружжя, як і мільйони українців, у своєї держави аж мінімальну пенсію.

До речі, додам, що Володимира Федоровича багато людей знає як талановитого мисливця та рибалку. Майстерності у полюванні у нього годі було повчитися, у домі завжди були страви з дичини та свіжа риба. Рибалити люблять всі члени родини Мельничуків. Зараз син Руслан у цьому дуже вправний.

А крім роботи, звичайно найбільше уваги приділяли дітям. Донька Наталія опанувала музичне мистецтво. Галина Андріївна завжди підтримувала доньку у творчих поїздках.  Вдома хвилювався за обох батько. От, наприклад, фестиваль «Оберіг» залишив у спогадах так багато гарних моментів. Авторську пісню Наталі сприйняли дуже позитивно. Зараз мама радіє і всіляко підтримує талант доньки та онучки Боженки, про успіхи яких часто пишемо у нашій газеті. А син Руслан, як і батько, має більш математичний склад розуму, працює нині у Дубровицькому професійному ліцеї. Онучка Ірина опановує нелегку науку кібернетику у столиці, гарні перспективи є у талановитої студентки.

«Який секрет гарного подружнього життя?» – запитую у ювілярів.

– Як і у кожній сім’ї, буває і ми посперечаємося. Але протягом дня вже знову примирюємося. А то ж іноді деякі подружжя по кілька днів не розмовляють. Це неправильно. А ще треба всюди намагатися бути разом, на те вони чоловік і дружина, щоб поряд один з одним радіти святу, вихідним, спільним поїздкам. Це дуже об’єднує. Нас у Дубровиці бачили завжди лише разом.

Дивлюся на цих гарних людей. Попри життєві випробування, проблеми із здоров’ям, вони щасливі, бо мають один одного. Нещодавно Володимир Федорович мав складну травму, дружина доглядала, наполягала на фізичних вправах, була реабілітологом чоловіка. І дякувати Богові господар зараз самотужкий гуляє на свіжому повітрі.

У  їх домі дуже затишно і чисто. «Це мама така непосидюща господиня», – каже донька. У неї ідеальна чистота. А які смаколики досі пече Галина Андріївна, вкладаючи в них свою любов до рідних.

Людське щастя часто невидиме, воно в простих речах: у посмішці близьких, у квітах у дворі, у турботі про здоров’я ближнього. Щастя йти по життю разом, бо тоді і радість подвоюється, і турботи навпіл діляться. Нехай сімейна дорога Володимира Федоровича та Галини Андріївни і надалі дарує подружжю вогонь любові, добра, взаємотурботи. Хай ваш дім  завжди залишається затишним і теплим, хай радують діти та онуки! Із золотим спільним ювілеєм вас, Галино Андріївно та Володимире Федоровичу!

Люба Клімчук.

Два крила мої – мама і тато.

Мої янголи, дар із небес.

Вам я Дякую хочу сказати.

Я б без вас не була б тим, ким є.

Бо для кожного з нас у цім світі.

Тато й мама опора в житті.

Не осудять, почують, зігріють

Допоможуть, чим зможуть тобі.

Найсильніші мої обереги.

Що мені дарували життя.

Богом послані, дар мій із неба.

Мама й тато – мої два крила.

                               Наталія Ярмошевич.

Натхнення крізь роки

В день свята Петра і Павла народний аматорський фольклорний ансамбль «Берегиня» с. Крупове відзначив 50-річчя своєї творчої діяльності. З цієї нагоди у районному будинку культури пройшов урочистий вечір. Представники різних поколінь колективу приїхали у райцентр, щоб отримати заслужені слова подяки та шани, а також подарувати всім присутнім на святі свій чудовий спів.

Колектив був створений ще у 1969 році на базі Крупівського сільського будинку культури. Керівник ансамблю «Берегиня», заслужений майстер народної творчості України – Рабчевська Ніна Михайлівна. На районних, обласних та всеукраїнських сценах талановиті крупівчанки дарували нам красу української пісні, колектив брав участь у проектах: «Сонячні кларнети», «Золоті ключі», «Сонце на столі», «Поліська душа». Також ансамбль «Берегиня» представляв район у телевізійних проектах «Клуб кіноподорожей», «Червона рута», «Фольк–Мюзік» та багатьох інших.

«Натхнення крізь роки» – назва ювілейного концерту, яка повністю розкрила тематику святкової зустрічі. На жаль, не змогла бути присутньою на вечорі шанована у нашому краї Людина, поціновувачка, колекціонер і автор українських піссень, талановита солістка «Берегині» Уляна Петрівна Кот. Зараз вона проживає за кордоном у доньки. Проте, всіх порадував прекрасною поезією старший син Уляни Петрівни Анатолій Степанович Кот.

Від імені Василя Петровича Яніцького щиро вітала учасниць колективу Оксана Слободзян. Щиру підтримку колектив завжди має від Василя Яніцького.

Окреме спасибі за участь у святі найстаршим представницям «Берегині» – Таїсії Гаврилівни Позняк, Олені Петрівні Герасимчук, Вірі Давидівни Шашук, Діні Миколаївні Овчар, Галині Давидівні Кот, Ользі Андріївні Голяці, Ніні Василівні Журавльовій. Голос цих жінок, як справжній діамант.

Кожна учасниця «Берегині» – це талант і особистість. Отож були заслужені нагороди і теплі слова і від представників рівненського управління культури, нашої районної влади. Гарне свято зачарувало всіх, хто розділив з талановитими крупівчанками цей день.

Люба КЛІМЧУК.

Любимо Тебе, Дубровице!

14 липня Дубровиця відзначила своє 1014-річчя. Древнє і затишне місто щиро вітало всіх, хто прийшов чи приїхав на це чудове свято. Попри тимчасово дощову погоду, на День народження райцентру зібралося дуже багато людей. Організатори потурбувалися про цікаву та насичену програму, у якій кожен знайшов віддушину для себе. Особливо багато розваг чекало на дітей. Зазначу відразу, що свою вагому лепту в організацію свята вклали кандидати в народні депутати Володимир Рашовський, Василь Яніцький, Віктор М’ялик. Завдяки їх сприянню свято стало більш насиченим та яскравим. Багато розваг для дітей були безкоштовними. Вдячні цим шанованим людям за увагу до Дубровиці, а отже до всіх нас.

Зранку працювали атракціони, на будь-який смак можна було придбати смаколики та посидіти за столиком під тінню дерев у парку. Кольорові кульки, святково заплетені поні, паровозики, змагання на влучність стрільби, показ поліцейської техніки – це все приваблювало дітей. А які гарні шпильки до волосся зробили дівчатка на майстер-класі від педагогів з ЦПО. Отож нудьгувати дітям було ніколи. А найбільше малеча затримувалася там, де розваги були безоплатними.

У парку Володимир Архипов презентував виставку картин місцевих художників.

Пройшов парад дитячої техніки. З прапорцями Дубровиці у руках дітвора проїхалася однією з центральних вулиць міста. А як радісно сприйняли діти аніматорів! Міська рада закупила костюми сучасних героїв, а працівники культури оживили образи. Попри тимчасовий дощ, спілкування з аніматорами тривало і дітлахи не хотіли відпускати своїх улюблених героїв.

Всіх вразив патріотичний флешмоб, підготовлений учнями міської ЗОШ №2 (постановка Тетяни Мотрій), а щиро привітала рідне місто малеча з міського садочка №1. Олександр Лавор чудово виконав пісню про Дубровицю. Міський голова Богдан Микульський щиро подякував всім жителям за вклад у розвиток міста, привітав громаду зі святом і побажав всім миру та добра. Талановита Наталія Мозоль запросила на сцену шанованих людей: голову благодійного фонду «Наш край» Василя Яніцького, «Народного Героя України» Ларису Кирикович, депутата обласної ради Геннадія Шевченка, заступника голови районної ради Олександра Задорожного, Віктора Кузіна (представника відомого в краї мецената Віктора М’ялика). Кожен з них підібрав свої особливі слова для дубровичан та гостей святкового райцентру. Спасибі всім за присутність на урочистостях.

А далі розпочалася приємна сторінка свята. Вітання та нагородження наших земляків за вклад у розвиток Дубровиці, активну громадянську позицію. З нагоди Дня міста від міської ради відзначили: Новака Миколу Володимировича – лікаря-отоларинголога, за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у забезпечення населення якісною медичною допомогою, Скибан Антоніну Григорівну – методиста Дубровицького дошкільного навчального закладу №4 «Малятко», за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у виховання підростаючого покоління, Хвалько Наталію Святославівну – приватного підприємця, за активну життєву позицію і громадську діяльність, організаторський талант; Бик Леонілу Мусіївну – за багаторічну сумлінну працю на благо та розвиток міста; Прощалигіна Олександра Миколайовича, ветерана війни, учасника бойових дій, за звитягу, героїзм, справжній український бойовий дух, активну громадську позицію, особистий внесок у справу патріотичного виховання молодого покоління; Раковича Вадима Олексійовича – вантажника комунальної служби міста, за сумлінну працю на благо та розвиток міста, активну життєву позицію та з нагоди святкування 1014-ї річниці дня міста Дубровиця; Цибульського Станіслава Станіславовича – за високі спортивні досягнення, прославлення рідного міста на спортивних аренах України і за її межами.

Приємні вітання подарували нам митці галузі культури району. А згодом були виступ гурту, вогняне шоу та шоу барабанників. Про це детальніше у нашому номері. Допізна дубровичани насолоджувалися таким яскравим і незабутнім святом. Любимо Тебе, Дубровице! Спасибі всім, хто долучився до організації свята!

Люба КЛІМЧУК.

Дубровиця – будівельний майданчик

Напередодні Дня міста (14 липня) швидкими темпами змінюються вулиці Дубровиці. Особливою стала, до прикладу, наша візитівка міста – вулиця Миру. Як будете їхати від Cтарого банку в центр, то приємно подивуєтеся, що дорога тепер ширша і свіжозаасфальтована. Сподіваємося, що цей відрізок, зроблений за кошти державного та місцевого бюджету, довго служитиме людям.

А трохи ближче в сторону Берестя на Миру асфальтують також тротуар. Роботу якісно виконують працівники місцевого автодору. Микола Іванович Берестень, керівник підприємства, зазначив, що рідне місто працівники автодору, як і всі жителі, хочуть бачити затишним і гарним, отож працюють на совість. Дивилася, як із задоволенням спостерігають за роботою жителі вулиці, особливо діти. Приємно ходити по зручному, облаштованому тротуару.

Частину тротуару бруківкою викладено вже на вулицях Воробинській – напрямок до першої школи, а також на Грушевського – це напрямок до другої школи від перехрестя з Макарівською, а також на Поштовій, Шевченка, Березовій. У суботу поспілкувалася з майстрами комунальної служби Вадимом Раковичем та Віталієм Капітаном. Вони розповіли, що на Березовій перехожі з нетерпінням запитують, коли можна буде прогулятися новеньким тротуаром. Він дуже важливий, особливо для діток, які йдуть вулицею до ліцею. Роботи проводяться працівниками та технікою комунальної служби міста. Тому собівартість вкладання тротуару дуже помірна. Якби довелося залучати для облаштування тротуарів будівельні фірми, то ціна робіт виросла в рази. Це вплинуло б і на обсяги робіт, бо бюджет міста дуже обмежений. Загалом в 2019 році у Дубровиці викладено 1020 м² бруківки, або 640 погонних метрів тротуару. За цей період заасфальтовано 560 м²,  або 350 погонних метрів дороги.

 Багато питань виникає у людей, які їдуть у напрямку лікарні. Чому узбіччя не покошено? Обслуговування доріг місцевого значення у тендері виграла Зарічненська фірма «Паритет», це проміжок від автовокзалу і до кільця, від знаку «Дубровиця» і до Берестя. Отож за стан цього відрізку дороги відповідають саме вони.

Приємно було почути в день свята Іоанна Хрестителя від велосипедистів із Польщі про гарні враження від дубровицьких доріг! Дай Боже, щоб такі ми мали по всьому району.

Люба КЛІМЧУК.