І кожен фініш – це, по суті, старт, або Миколаї завжди в строю

Життя, як річка. Є час розкидати каміння, а є час його збирати. Цей гарний біблійний вираз каже і про те, що у кожного з нас настає час підсумків, коли ми думаємо про те, що зробили, аналізуємо своє життя перед новим етапом долі. Або, як каже, Ліна Костенко: «І кожен фініш – це, по суті, старт…».

Володимир Миколайович Малафей багато років свого життя віддав роботі у галузі культури Дубровиччини. Ми бачили цю прекрасну людину і на сцені, і за режисерським пультом, і у різних образах на святах. Знаємо Володимира Миколайовича як небайдужого дубровичанина, який любить своє місто і його жителів.

Нещодавно колеги по роботі провели цю шановану людину на заслужений відпочинок. Директор будинку культури Олександр Лавор в цей день сказав: «Згідно із записом у трудовій книжці, сьогодні у нашого колеги Володимира Миколайовича – останній робочий день. Трудова нива Володимира Миколайовича розпочалася у 1972 році. Вона була досить нелегкою і цікавою. Наш колега був і музикантом у ресторані, і музикантом оркестру, і музикантом-барабанщиком у будинку культури. У свій час, Володимир Миколайович працював навіть електриком п’ятого розряду, поштарем. У 1988 році Володимира Миколайовича призначили методистом районного будинку культури й по квітень 2021-го працював він у цій структурі. Володимир Миколайович – це ціла епоха культурного життя Дубровиччини, зокрема і ціла епоха роботи будинку культури. Довгий час Володимир Малафей очолював цей заклад. Він був різностороннім діячем галузі культури, наставником для багатьох молодих фахівців. Володимира Миколайовича любили і шанували його колеги. Завжди будемо раді бачити Вас у будинку культури. Зачитаю останній запис у Вашій трудовій книжці: «31 березня 2021 року звільнений у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників…».

Олександр Лавор щиро побажав, щоб надалі у житті Володимира Миколайовича були тільки записи про цікаві подорожі, відпочинок з друзями, лише позитивні моменти.

Щирі й теплі побажання сказали для Володимира Миколайовича в цей день і його колеги. Приємні й зворушливі слова написали для шанованого працівника галузі культури Дубровиччини й наші земляки.

Ганна Красько: «Колектив – молодці! Прекрасна людина – Володимир Миколайович! Бажаю доброго здоров’я і гарного сімейного життя».

Таїса Яцута: «Трішки сумно, але, разом з тим, починається нова сторінка в житті! Нехай вона буде тільки радісною і щасливою. Вітаю, колего!».

Олена Лобзун: «Бажаю Вам міцного здоров’я і лише сонячних днів тривалої відпустки. Заслужені аплодисменти. Радію, що знайома з Вами!».

Валентина Королькова: «Щиро вітаю Володимира Миколайовича з новим статусом. Хоч працюю в іншій сфері, але наші дороги перетиналися частенько. Чудова людина! Талановитий, стриманий, делікатний, шляхетний. Можна й можна продовжувати. Бажаю просто жити в здоров’ї. Многії літа!».

Нивецький СБК: «Завжди сумно, коли хороша людина полишає колектив. Володимир Миколайович дав нам усім зразковий урок як керівника, так і колеги. Для вас починається другий том вашого життя, і бажаю, щоб він був таким же цікавим. Тож бажаю здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я, оптимізму, щоб у вашому житті були тільки приємні миті й многая вам літа!».

Ганна Кот: «Многії Вам літа при доброму здоров’ї! Нехай все буде добре у сім’ї та родині! Живіть довго-довго і будьте щасливі!».

Оксана Бірук: «Щиро дякую, Володимире Миколайовичу, за доброго та щирого Святого Миколая для садочка «Теремочка» та групи «Веселинка». Ви ніколи не відмовляли діткам, дарували їм багато щастя та неймовірної радості. Нехай Бог вас взаємно обдарує міцним здоров’ям та щасливими роками життя!».

Оксана Сєргєєва: «Вітаю з новим почесним званням. Вам є чим пишатися. Ви прожили не марно. Культура Дубровиччини має на кого рівнятися. Радію, що мала можливість співпрацювати з Вами. Нехай Господь пошле Вам міцне здоров’я та довголіття».

Світлана Правник: «Трошки сумно, що йдуть на відпочинок такі таланти».

Володимир Малафей традиційно виконував ролі діда Мороза і Святого Миколая. Він завжди дарував часточку серця і тепла всім, а особливо – дітям. А на свято Івана Купала Володимир Миколайович так чудово вживався в образ Водяного. Багато можна писати. Ця людина жила культурою, несла світло і радість глядачам. Я впевнена, що це світло у душі Володимира Малафея ніколи не згасне. І у ролі Святого Миколая знову і знову дуже хочеться бачити саме цього талановитого митця. Спасибі за працю, Володимире Миколайовичу, за Вашу харизму і людяність. І кожен фініш – це, по суті, старт.

Люба КЛІМЧУК.