Писанки і крашанки:

головне з любов’ю

 

Великдень не можна собі навіть уявити без писанок і крашанок. Чому ж яйце стало символом цього християнського свята?

Як стверджує біблійна притча, після вознесіння Ісуса на небо у Рим до тодішнього імператора Тиберія прийшла Марія Магдалина. За звичаєм багатії несли з собою дари володарю – дорогоцінне каміння, золоті прикраси, заморські килими… Марія Магдалина не мала коштовностей і подарувала імператорові просте біле куряче яйце зі словами «Христос воскрес!».

Імператор здивувався: мовляв, як не може біле яйце стати червоним, так і воскреснути з мертвих неможливо. Та не встиг Тиберій доказати, як яйце на його очах із білого перетворилося на червоне, наче облите кров’ю. Звідси й пішло уявлення про яйце як про символ світу, омитого кров’ю Спасителя і тим самим відродженого до нового життя.

У давнину писанкарством займалися виключно жінки й дівчата. Жінки – вечорами, коли діти спали та завершувалися повсякденні турботи. Якщо жінка була безплідна, вона обов’язково писала дванадцять писанок з рослинним орнаментом та обдаровувала ними дітей, щоби завагітніти. Дівчата, навпаки, писали гуртом. На Поліссі дівчина сама дарувала хлопцеві червону писанку як знак симпатії. А парубок обов’язково мав віддячити за подарунок, замовивши красуні музик на третій день після Великодня, а також запросити її до танцю.

Писанки були елементом забави для дітей та молоді: ними грали «навбитки», «цокалися». Наприклад, дівчата пускали писанки з горба: чия швидше скотиться, та дівчина першою під вінець піде.

В українській традиції писанка символізує джерело життя, багатство, добробут, радість та воскресіння.

Навчити діток писанкарству – це творча справа, яка відтворює традиції нашого народу. Наприклад, у Дубровиці вже багато років поспіль навчає писанкарству наших маленьких земляків отець Сергій у недільній школі, яка діє при Свято-Миколаївському храмі УПЦ. Попросила дубровичанку Тетяну Коржик поділитися враженнями від занять у недільній школі, і власне від виготовлення писанок:

– Наша недільна школа діє на постійній основі з жовтня і до літніх канікул. Дітки з радістю поспішають до отця Сергія щосуботи на 14.00 год. – Розповідає моя співрозмовниця. – Вони залюбки йдуть на заняття, мені мої донечки нагадують, щоб я не забула їх відвести. Заняття у нас тематичні: на Миколая і Різдво вчимо віршики, колядки, пісні. Отець Сергій роздав своїм школярам дитячі біблії. У недільній школі є і домашні завдання. Це прочитання біблійних текстів, а потім їх обговорення на зустрічах. Переглядають діти і мультфільми на біблійну тематику.

Моя донька (їй 5 років), то читати ще не вміє, але ходить і уважно все слухає. Вона постійно малює Бога, у садочку розказує усім, де була у суботу і що чула. Часто вихователі перепитують: «Звідки вона стільки знає про Бога?». Я відповідаю, що все з недільної школи. А старша донька, з гордістю розказує про недільну школу. І нам з чоловіком переказує біблійні історії, які ми не чули. Вчимося всі разом. Цікаво пізнавати нове разом з дітьми.

Фото з розпису яєць були зроблені на Вербну неділю. Отець Сергій організував майстер-клас для дітей разом з батьками.

А ще наш настоятель дав додому писанки (власне інструмент, за допомогою якого при нагріванні розписуємо яйце воском). Це для того, щоб діти розмалювали яйця вдома і на перший день Великодня о 16.00 год. біля церкви буде проводити конкурс на «Найкращу розмальовану писанку» і буде багато інших, цікавих конкурсів.

Отець Сергій завжди пригощає діток солодощами. А під час посту настоятель організував для дітей випікання пісних жайворонків. Напекли, наїлись ще й додому принесли. Ми, батьки, щиро вдячні отцю Сергію за те, що він душу і знання вкладає у духовне навчання наших синів та донечок. Настоятель завжди вислуховує і підтримує словом, підказує, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Дуже дякуємо за працю. Нам дуже приємно, що отець Сергій долучає нас до вивчення українських традицій.

Ось такий чудовий приклад роботи недільної школи й власне навчання писанкарству є у Дубровиці. Нехай і надалі світло Боголюбові дарують у Свято-Миколаївському храмі й дорослим, і дітям.

До речі, під час розкопок могильника на березі водосховища у Демидівському районі Рівненської області археологи виявили глиняну писанку, вік якої складає близько 950 років.

«Це початок 12 століття, Київська Русь. На Волині це перша ціла, настільки стародавня писанка. Раніше у курганах знаходили шматочки. А це (яйце) таке ціленьке... На розписному яйці зображено хвилі – як символ води, і колоски – як символ родючості».

Моя бабуся і моя мама завжди фарбували яйця у цибулинні. Вони виходили різними, з бурштиновим і коричневим відтінком. Колись мені здавалося, що ці крашанки одноманітні. А тепер я розумію, скільки вкладалося любові – до Бога і рідних. І головне – натуральні фарбники, це ж наше здоров’я.

Люба КЛІМЧУК.