Поділилися спогадами і талантом

 

У час пандемії працівни ки культури шукають нові форми роботи. Чимало цікавих задумів вони викладають у соціальних мережах. Ці творчі проекти можуть бачити вихідці нашого краю з різних куточків України. Попри наші життєві проблеми, хочеться спілкування, краси, мистецтва, народної творчості. Як багато талановитих людей у наших селах, у душах яких розквітає любов до України і української пісні. Це наші люди-трударі, які своє життя присвятили розвитку Полісся. Вони можуть багато розповісти про історію ріднокраю, про людей, поруч з якими жили.

Дуже багатьом землякам сподобався допис у «Фейсбук» Інни Дячок – бібліотекаря Удрицької публічно-шкільної бібліотеки. Вона розповіла про шанованих жительок Смородська, які мають ще й талант до співу. Ось як написала Інна Дячок:

– Наше старше покоління – золотий фонд, скарбниця досвіду та знань і, можливо, той скарб, що шукає і не може знайти Україна, щоб стати заможною та щасливою.

Нещодавно Раїса Карпович запросила на гостину сусідок-подруг Софію Стрибулевич та Ніну Леоновець. На цих посиденьках землячки розповіли нам про життя наших односельців: як дружньо працювалося, згадали вже давно забуті традиції і обряди.

Родзинкою вечора стали етнічні пісні, що передавались з покоління в покоління. Їх співали і за роботою, і коли проводжали в армію та гуляли весілля. Наприклад, пісня «Журавка» – про заміжжя дівчини на чужині, а «Калину» співала на своєму весіллі незаймана дівчина. На проводах в армію також звучала своя пісня, яка краяла серце матері. Зараз нелегкі часи в Україні. Ось уже сьомий рік іде війна на Сході, а пісня, яку ще співали в далеких сорокових, так вдало передає ці тривоги.

Вечорниці не були б такими цікавими і веселими без нашого баяніста Шугалевича Анатолія Семеновича – майстра своєї справи з неабияким талантом. Він подарував власну авторську пісню про наш рідний Смородськ, звучали цього вечора і частівки.

Ось така щира і гарна розповідь від Інни Дячок. Як згадують літні люди, колись вечорниці були поширеною  формою осінньо-зимових вечірніх розваг. Вони проходили у хатах. На вечорницях поєднували дозвілля з роботою. Значно більше було спілкування між людьми, як не було телевізорів та сучасних гаджетів. А пісня завжди допомагала жити, працювати, берегти своє коріння. Хотілося б бачити і чути наших талановитих землячок ще і ще.

Люба Клімчук.