КРУТИ: ПРОТИСТОЯННЯ ЧЕРЕЗ ВІКИ

29 січня Україна відзначає День Героїв Крут. Не день жертв, а саме Героїв. І це цілком справедливо. Сто три роки тому, 29 січня 1918-го, близько 400 столичних курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. Бій відбувся на залізничній станції «Крути» в сучасній Чернігівській області, за 130 кілометрів від Києва. Тривав він понад п’ять годин.

 

Загін із курсантів, студентів та гімназистів зійшовся у нерівному бою з багатотисячною армією Михайла Муравйова і дав їй гідний відпір. Легендою стали 27 юнаків, що потрапили після бою в полон до більшовиків та були жорстоко страчені.

Ці діти продемонстрували дивовижну волю до Перемоги, вони по-суті зробили для України, можливо більше, аніж її керманичі. Коли солдати проголосили нейтралітет, саме молодь стала на захист Батьківщини. І затримала жорстокого ворога, більшовиків-головорізів, а завдяки цьому виграла час для вигідного для України завершення переговорів у Бресті, не дала їх зірвати. Адже Троцький якраз тоді заявляв, що такої держави, як Україна, існувати не може. Але саме в Бресті Україна таки була визнана незалежною.

Тому уроки бою під Крутами незабутні, і дуже важливі – хай якими гіркими вони були. Перш за все, далося взнаки те, що українська еліта знехтувала необхідністю мати професійну армію, від чого в буквальному сенсі слова залежало життя або смерть держави. Були цілком втрачені унікальні бойові можливості Першого Українського корпусу, організованого гетьманом Скоропадським. Це призвело до неможливості дати повноцінну відсіч ворогу. В цьому і полягає головний урок, і головне застереження тих подій.

Зараз, напевно, не тільки мене не покидає відчуття того, що Крути повторюються. Війна Росії проти України, яка розпочалась 2014 року, довела це. Історичні паралелі часто напрошуються самі по собі. І сто років тому, і зараз ми лише отримали власну державу, яку побудувати так ще й не змогли. Чим і скористався ворог, який насправді свою агресію не припиняв ніколи. Росія користується нашою розхитаністю. І політики часто поводять себе саме вкрай невідповідально. Вони наче забуваються і не відчувають, що їхні політичні амбіції нічого не будуть варті тоді, коли не буде України. Спочатку треба побудувати стовпи, інституції. Цим, до речі, займався Павло Скоропадський століття тому. Але, на жаль, саме амбіції тих чи інших політичних сил заклали динаміт під фундамент нашої ще незміцнілої тоді державності. Навіть патріотичні гасла, як хвилі, розбились об корабель історії. Що мали потім? Ми мали війська Муравйова в Києві. Що ми отримали після десятиліть політичних спекуляцій нині? Російські війська в Криму і на сході України…

 

Людмила РОДІНА.

 

Як захистити гідну старість?

21 січня у приватному будинку для літніх на околиці Харкова спалахнула пожежа. В приміщенні було 33 людей віком від 25 до 90 років. Це – пацієнти та четверо працівників. У результаті трагедії п’ятнадцять людей загинули, ще п’ятеро отримали опіки та отруїлися чадом.

Однією з версій займання називають несправність газового обладнання. В день трагедії його саме мали лагодити. Свідки кажуть, що задимлення почалося біля газового лічильника. Встановлювати причину трагедії буде спеціальна урядова комісія. Вона матиме на це місяць.

Така трагедія, як в харківському притулку – в Україні не перша. Однією з наймасштабніших пожеж із людськими жертвами за останні десять років була і трагедія, яка сталася у с. Біле нашого району 10 липня 2011-го. У будинку престарілих (стаціонарному відділенні для самотніх) тоді шістнадцять людей загинули, ще одинадцять постраждали. Причиною пожежі стало те, що один із мешканців закладу курив у ліжку – з цієї палати полум’я поширилось на всю дерев’яну будівлю, яка й згоріла вщент. Чергова медсестра в ту ніч, побачивши полум’я, покликала на допомогу завідувачку, яка жила неподалік. Гасити пожежу прибігли й односельці. Рятувальників викликали уже медики «швидкої». Багатьох мешканців цього закладу, у силу журналістської професії, ми знали особисто. Це були люди, обділені долею. Вони раділи, що мали прихисток у цьому закладі, але Господь забрав їх життя через такі трагічні обставини. Тоді родичам загиблих було виплачено невеликі компенсації. І що знаково, отримати ці кошти родичі відразу знайшлися. Не було тільки кому дбати вдома про цих немічних людей.

Пригадую, як тоді у наш район особисто приїздив віцепрем’єр-міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, щоб на місці оглянути місце трагедії. Згодом Сергій Тігіпко говорив про людський фактор і про те, що будівля закладу у с. Біла  була досить стара, побудована в 1950 році. Віцепрем’єр-міністр  пообіцяв, що через два місяці (середина вересня 2011 року) в рамках ліквідації наслідків пожежі в с. Біле обов’язково буде побудоване нове відділення для престарілих.

Новий заклад для самотніх і немічних стареньких у районі таки запрацював – у жовтні 2011 року, проте у селі Висоцьк. Цей соціальний заклад було оснащено пожежною сигналізацією та управлінням евакуації людей.

Під новий терцентр реконструювали перший поверх Висоцької дільничної лікарні. Соціальний заклад був розрахований на 27 підопічних. Він кардинально відрізнявся від попереднього – тут обладнали просторі кімнати з усіма зручностями, необхідний догляд та належне медичне обслуговування. Якщо у старому терцентрі на одну людину в кімнаті припадало 4 квадратних метри, то у новому - десять.

Символічну стрічку у новому закладі перерізали тоді заступник Міністра соціальної політики України Лідія Дроздова, уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова та голова облдержадміністрації Василь Берташ. Вони приїхали на новосілля не з порожніми руками. Очільник області тоді подякував Уряду за 3 мільйони 900 тисяч гривень, що виділили на терцентр, а будівельникам - за оперативність та якість виконаних робіт. Погодьтеся, все-таки влада тоді зробила все від неї належне, аби підопічні центру зимували у гідних умовах.

Чи був би на Дубровиччині новий заклад для літніх, немічних, самотніх людей, якби не пожежа у селі Біла? Впевнена, що ні або зовсім нескоро. Людські душі безневинно загиблих, які пішли у небо, стали поштовхом до того, щоб на обділених долею людей на Дубровиччині влада звернула особливу увагу. Ціною людських життів Господь акцентув увагу на проблему гідної старості на Дубровиччині, великою ціною, на жаль…

Нині у стаціонарному відділенні (будинок престарілих), що у селі Висоцьк, проживає 19 чоловік із нашої Дубровицької громади. Далеко не всі вони самотні, у багатьох є рідні - діти, брати, сестри. Але ситуація склалася так, що людям доводиться доживати у цьому закладі.

На перебування цих людей з бюджету нашої громади у цьому році виділено півтора мільйона гривень. Відділення перебуває на балансі Висоцької сільської ради, відповідно Висоцька і Миляцька громади також виділяють гроші з бюджету на своїх мешканців. Підопічні проживають в кімнатах, що розраховані на двоє, троє чоловік, в кожній – телевізор. Вони обладнані сучасними меблями для зручного проживання. Для кожного блоку – санвузли, душові кабіни. Забезпечені підопічні чотириразовим харчуванням, необхідними медикаментами, медичним оглядом, м’яким інвентарем, їм надаються соціально-побутові, соціально-медичні та інші соціальні послуги, що відповідає нормам чинного законодавства. Також на утримання підопічних йде левова частина їх пенсії, 75 відсотків.

Зважаючи на ситуацію в країні із закладами для прерстарілих людей, можна ствердно сказати: дуже добре, що таке відділення діє у нашому районі.

Ще раз про приватні будинки престарілих. Діють вони і на Рівненщині. Наприклад, в обласному центрі працює такий заклад під назвою «Тепло любих». Яка вартість перебування у приватному будинку для літніх людей? Все залежить від стану людину (чи може вона себе обслуговувати, чи важкохвора і лежача), а також від кількості людей в кімнаті і обраного меню. Так, тариф «економ» складає від 6400 грн. до 8400 грн. А тариф «Люкс» – від 10 до 12 тисяч гривень, сюди входить цілодобовий нагляд медсестри. Погодьтеся, далеко не кожна родина в змозі оплатити таке перебування немічного старенького у закладі. І ой-ой, як далеко не кожна пенсія сягає у нас 10-12 тисяч гривень.

Більшість приватних будинків для літніх людей, як заявила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, діють в Україні нелегально. Президент України Володимир Зеленський наказав знайти «системне рішення» проблеми нелегальних будинків для літніх людей. Він зазначив, поки це рішення шукатимуть, закривати незаконні заклади не можна.

Знаю, що дуже часто виникають проблеми, коли діти живуть далеко, а, наприклад, у Дубровиці треба доглядати літніх батьків. Часто сини і доньки шукають приватних доглядальників, аби ті щоденно дбали про їх батьків. Однак, навіть у Дубровиці такі послуги не з дешевих, а пенсії у літніх людей невеликі.  Однак, такий досвід дедалі більше поширюється.

Рівень життя кожної держави у великій мірі залежить від того, як дбають у ній про літніх людей. Якщо брати до уваги рівень пенсій переважної більшості українців, то достатнім рівень соціального захисту в Україні назвати вкрай важко. Кожен з нас не знає, як і де доживатиме свій вік… Маючи мінімальну пенсію, людині важко найняти собі доглядальника. У самотніх – надія лише на допомогу держави.

 

На Рівненщині починаються масштабні перевірки

 

По всій області інспектуватимуть будинки для літніх людей, психоневрологічні інтернати та пансіонати для алко- та наркозалежних. За дорученням Кабміну перевірять і приватні, і комунальні заклади, повідомили у Рівненській ОДА.

Аудит проводитимуть 5 мобільних груп, до яких увійдуть поліцейські, фахівці ДСНС і держпродспоживслужби, а також представники обласного департаменту соцзахисту населення.

Вони проконтролюють стан будівель і дотримання вимог протипожежної безпеки, а ще – законність пансіонатів та умови проживання у них. Ці перевірки пов’язані з трагедією у Харкові, що сталася нещодавно.

 

* А як у них?

ДОГЛЯД У США:

КОМФОРТ ЗА ВЛАСНІ ГРОШІ

 

У США вважається нормою для літніх людей, які наблизилися до вікового рубежу 80-ти років, проживати в спеціальних комплексах і будинках, де за ними здійснюється догляд, у тому числі спеціальний – в залежності від стану здоров’я. У різних штатах такі заклади мають різні назви, але в більшості випадків їх дослівний переклад означає «заклади проживання з доглядом» – без жодного натяку на «похилий вік».

Головним чином, це приватні установи, які схожі більше на готелі, ніж на лікарні. Їхні послуги коштують чимало, але в таких будинках забезпечується вся необхідна спеціалізована допомога. Офіційно, щомісячне проживання з елементарним доглядом (без лікування) у США коштує в середньому $3,5 тис. За 12 місяців виходить $42 тис., втім щороку ціна на такі послуги зростає на 1-1,5%.

Ціновий рівень від закладу до закладу різниться, це залежить від спеціалізації послуг та облаштування інфраструктури. Наприклад, апартаменти з кількома кімнатами та великою приватною територією навколо можуть сягати $210 тис. на рік. Середньостатистичний варіант, який вписується в $35-45 тис. передбачає окремі номери з ванною, туалетом та маленькою кухнею. При цьому жителі таких будинків не турбуються про приготування їжі або прання речей, у тому числі постільної білизни – все забезпечується регулярно, й на пристойному рівні та входить в оплату. У деяких штатах існують також безкоштовні заклади, де за літніми людьми ведеться догляд та надається безоплатна медична допомога.

Фінансується все за рахунок власних коштів пенсіонерів: хтось має накопичення, хтось повністю переказує пенсію. Якщо цього мало, закон передбачає розпродаж особистого майна пацієнта, у тому числі нерухомості для забезпечення його перебування в закладі. Коли всі фінансові можливості вичерпані, а зібраної суми все одно недостатньо, фінансування переключається на окремі статті державного бюджету.

Також установи догляду за літніми людьми часто розподіляють за медичною спеціалізацією. У них працює персонал, який пройшов додаткове навчання саме в цій галузі медицини та розуміє всі потреби пацієнтів.

Загалом в Штатах не існує такого поняття, як суворо визначений пенсійний вік. Зокрема, людина в 62 роки може подавати на соціальне забезпечення по виходу на пенсію, у 65 отримує право на медобслуговування за державною програмою для літніх (Medicare). Досягши 67-річного віку, людина може йти на пенсію та отримувати допомогу по соціальному забезпеченню, а якщо вона працюватиме до 70 років, то з виходом на відпочинок отримуватиме додаткові пенсійні відсотки.

Втім, більшість літніх американців солідного віку намагаються якомога довше підтримувати себе в активному тонусі. Вони беруть участь у спортивних змаганнях, активно подорожують світом. Тому в американських будинках догляду переважну частину (54%) становлять люди віком за 85 років. Трохи більше чверті приходиться на 75-85-річних, і ще близько 20% – це люди віком 65-75 років та молодші. Цікаво, що, за статистикою, жінок в таких закладах набагато більше ніж чоловіків – 74% проти 26%.

Що стосується безпеки, зокрема пожежної, то і в американських закладах догляду за літніми людьми трапляються пожежі. І це попри обов’язкову систему протипожежної безпеки. Зокрема, в грудні 2014 року в місті Сан-Антоніо (Техас) такий інцидент призвів до загибелі п’ятьох людей. Водночас, понад 75 вдалося своєчасно евакуювати без загрози для життя.

 

ПОЛЬЩА: КІЛЬКІСТЬ БУДИНКІВ

ДЛЯ ЛІТНІХ ЗРОСТАЄ

З АРИФМЕТИЧНОЮ ПРОГРЕСІЄЮ

 

У Польщі кількість будинків для літніх людей зростає значними темпами. В першу чергу це пов’язано зі старінням польського суспільства. Ще в 1988 році особи віком понад 60 років становили в Польщі 14,5%, в 2010 році їх кількість зросла до 19,6%. Натомість, за оцінками місцевих демографів, через 20 років пенсіонери становитимуть третину населення країни. Відтак, це стимулює і розвиток сфери забезпечення літніх людей гідними умовами для існування.

Станом на сьогодні у приватних і державних будинках для літніх людей в Польщі перебуває не менше 80 тис. осіб. У відповідності до польського законодавства, кожна літня людина може розраховувати на державну соціальну допомогу, зокрема й цілодобову опіку у будинках для літніх. Її забезпечують органи місцевої влади, які отримують на це дотацію з бюджету.

За оцінками Вищої контрольної палати Польщі, у країні практично немає регіонів, де б існували черги літніх людей на забезпечення опікою. Утім, як підкреслюють у контрольній палаті, рівень обслуговування у будинках опіки, які є в юрисдикції місцевої влади, не завжди на належному рівні. Це пояснюється тим, що часто у конкурсах на обрання фірм, які надають послуги по опіці за літніми людьми, місцева влада звертає увагу на цінову пропозицію. Відтак, обираючи найдешевші фірми влада подекуди потрапляє у пастку, коли послуги по догляду за літніми людьми надає некомпетентний персонал, а рівень послуг є невисоким.

Поряд з будинками опіки, гарантованими державою, у Польщі збільшується кількість приватних будинків для літніх людей.

Польські експерти підкреслюють, що в країні значно збільшується кількість будинків для літніх у великих містах. Натомість, у малих містах і селах передача літньої людини під цілодобову опіку соціальних служб все ще залишається не дуже популярним кроком. Це пов’язано з тим, що в цих населених пунктах сім’ї побоюються осуду оточення, а тому віддають перевагу самостійному догляду за літніми людьми.

Люба КЛІМЧУК.