Марія Опанасик:

«Насолоджуйтеся життям.

Тут і зараз»

Про студенство у сучасному світі розповідає талановита дівчина із Висоцька, студентка Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

 

Марійко, у школі ти була однією з найактивніших учениць. Чи згодився у студенстві досвід, набутий в учнівському самоврядуванні?

Коли вперше приїхала у Львів, була майже переконана, що більше, аніж на кілька днів я там не залишуся, була майже переконана, що після першого семестру переведуся на навчання кудись ближче додому і майже переконана, що все це не зовсім моє.

Та вже через тиждень я щиро дивувалася тому, як же швидко людина можете пускати свої корені у новому місці.

Мабуть, з кожним, хто відривається від свого звичного життя, відбувається стрибок у зрілість, адже потрібно самій вирішувати свої проблеми: від питань з документами до вибору формочок для випікання, і це – прекрасно!

Що ж до навчання, то я  здобуваю диплом фізичного реабілітолога. Чи важко? У школі я звикла бути більш-менш активною ученицею. Олімпіади, конкурси, навчання, змагання, учнівський комітет. Тому сяк-так навчилася розподіляти свій час, на рівні відчуттів знаю, де можна «схалявити», а де викрутитися, наговоривши «розумних» фраз. Тому мені легше, ніж багатьом моїм одногрупникам. І тут одразу порада для тих, хто ще поки навчається в школі: не будьте осторонь, не відмовляйтеся ні від чого, беріть участь у всьому, що підкидає вам шкільне життя, так, звичайно, не загружуйте себе. Але звикнувши до постійної зайнятості, ви набагато легше адаптуєтеся до студентського життя і матимете таку-собі перевагу.

Яка форма навчання у вашому вузі? Як плануєш свій навчальний процес?

Після початку карантину й дистанційки (про яку я так мріяла в перші дні), нам повідомили, що ми все ж повинні лишатися у Львові, адже матимемо змішане навчання. І знаєте що? Це теж прекрасно, взагалі Львів навчив не впадати в паніку, не жаліти себе надмірно. А просто насолоджуватися життям. Тут і зараз. Ми це повинні робити, незалежно вам зараз 18 чи ж 45 років.

А взагалі, повертаючись до дистанційного навчання, скажу, що воно мені подобається навіть більше, ніж я могла уявити. З’являється купа часу, коли можна щось приготувати, вивчити, перечитати та й просто виспатися, адже, достатньо прокинутися о 8.00, щоб спокійно собі до 8.30 зібратися. Можна бути і тут, і там одночасно. Можна їхати додому і відповідати на парі, можна снідати і слухати лекцію. Як на мене, то надалі потрібно обов’язково поєднувати дистанційне та звичайне навчання.

Я намагаюся не сидіти на місці, тому користуючись тим, що маю непогані знання з української мови, взяла собі кілька учнів, вивчаю англійську, тренуюся, багато читаю, на рівні «Ютубу» і його безкоштовних відео вивчаю і цікавлюся психологією. І ні, я не хочу зараз показати, яка я продуктивна, активна. Ні! Навпаки я часто дуже зла на себе! Просто, якщо добре подумати, то що є тяжчим: щодня щось вчити, читати, кудись бігти, засинати пізно й прокидатися рано, чи ж лежати, дивитися серіальчики й цілими днями корити себе через власну лінь, апатію й відсутність сил? Як на мене, то тяжчий саме другий варіант…

На світі є дуже багато людей, закоханих у Львів. Чи тебе приваблює це прекрасне місто?

Знаєте, яким красивим, яким величним не був би Львів чи будь-яке інше місто, найголовніше у будь-якому населеному пункті – люди! На щастя, я маю прекрасних одногрупників і це найкрутіше, що могло б зі мною статися. Це ті особистості, з якими я почуваю себе вільно, з якими можу не накладати на себе тонни косметики і без остраху вкидати у свою мову такі рідні діалекти Дубровиччини. А от і набігла ще одна порада для майбутніх студентів: шукайте комфортних вам людей, не бійтеся, не відкидайте нові знайомства, вливайтеся в компанії, в різні компанії, а уже потім відсіюйте тих, що далекі по духу. Так, можливо відсіється більшість, але ваші лишаться. А ще пробуйте і йдіть наперекір страхам, адже саме там, де страшно, зона нашого росту).

Що найбільше люблю у Львові? Хм, насправді, тяжке питання. Так, це безперечно гарне місто, але якоїсь особливої місцини поки не маю. Тому я радше сказала б, кого. Найбільше люблю людей, яких місто мені подарувало.

А якщо порівнювати у матеріальному плані Львів і, наприклад, Дубровицю?

Щодо коштів, то, звичайно, Львів – це дороге місто. Для порівняння, якщо в Дубровиці можна випити кави з тістечком і спокійно вкластися при цьому у 50 грн., то тут ця сума буде більшою у 1,5, а то й 2 рази. Але не все так погано, з часом починаєш знаходити затишні й відносно недорогі кав’ярні, одна така є біля мене, і я раніше частенько туди заходила. Щодо цін на продукти, то тут навпаки: у супермаркетах постійно знижки, акції, тому, в принципі все більш-менш компенсується. Проте дуже багато коштів витрачається на дорогу. Проїзд в міському автобусі коштує 7 грн. А їздити потрібно два, три, деколи й чотири рази на день. Окрім коштів, дорога забирає ще й дуже багато часу, у Львові часто затори, проте й без них буває довго. Одного разу потрібно було з’їздити на тренування, а після тренування ще в справах, і в загальному на автобуси за день витратила три години. Моя проблема в тому, що я погано переношу дорогу, тому все, що можу, це рівно сидіти й підтримувати розмову, якщо не сама. У рюкзаку завжди книжка, у телефоні програма з вивчення англійської, в кишені навушники. Кожного разу я беру це все з надією на використання, але, на жаль, у транспорті це робити не маю змоги. 

Важлива складова студенства – місце проживання. Де мешкає студентка Марія Опанасик?

Живу в звичайному студентському гуртожитку, у кімнаті нас двоє. Умови спочатку були, м’яко кажучи, не дуже, але маленькі елементи дому та затишку: килимок, скатертинка, тюль, картина моря, подарована Василем Дмитровичем Деревенком, зробили своє, і тепер моя кімнатка стала місцем, куди хочеться повертатися після тяжкого дня.

Школяркою, ти була активною учасницею районних спортивних і обласних змагань з легкої атлетики. Яке місце посідає спорт у твоєму житті зараз?

Звичайно, спорт не залишила, займаюся, зокрема легкою атлетикою, маю по п'ять, інколи шість тренувань на тиждень. 27,28 січня брала участь у зимовому чемпіонаті України серед юніорів. Для участі в цих змаганнях здавала попередньо тест на коронавірус.

Ось таке насичене і цікаве студентське життя у нашої юної землячки. Бажаємо Марійці успіхів у навчанні та спорті, а бажання і натхнення у талановитої височанки завжди були і є.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.