ДВІ ОДВІЧНІ НАШІ БІДИ: ДУРНІ ТА ДОРОГИ…

Асфальтування доріг, виробничих майданчиків, дворів та інших об’єктів, де передбачається пішохідний або автомобільний рух – це складний процес, який вимагає чіткого дотримання технології укладання шляхового матеріалу для того, щоб покриття прослужило якомога довше.

Щоб дорожнє покриття відповідало державним стандартам, на кожен етап будівництва дороги розроблені ГОСТи. Технологія укладання асфальту за ГОСТами повинна включати в себе не просто всі види робіт, необхідні для укладання якісного дорожнього покриття, а й строго відповідати ГОСТам на виконання цих робіт.

Технологія укладання асфальту докладно описана в СНіП. Укладання асфальту за технологією повинна суворо контролюватися на всіх етапах будівництва, від розмітки і підготовки основи до укладання асфальтового покриття – це гарантує якісне виконання всіх етапів технологічного ланцюжка виконуваних робіт і довговічність асфальтного покриття.

В ідеалі цю функцію виконують спеціальні інспекції. Однак, схоже, Україна – середовище особливе, де до ідеалу ой як далеко. А з шляхами – у нас взагалі окрема історія. Недаремно, ще в минулому столітті наш видатний земляк назвав їх (шляхи тобто) – однією із насущних бід.

Мабуть, десятки разів ми бачили, як у нас ремонтують дороги. Чомусь (!) здебільшого шляховики обирають для цього ну геть несприятливий час. Як правило, робляться косметичні ремонти шляхів завжди у дощ. Асфальт звалюють прямісінько в калюжу, так-сяк бовтають його з каламуттю, в кращому випадку притопчуть (все одно машини за колесами розвезуть) – ось й вся нехитра шляхобудівна технологія.

Саме на такий «процес» місяць тому нагодився й наш читач на території Миляцької об’єднаної громади. Спочатку коректно зробив шляховикам зауваження, мовляв, не годиться так «похабно» свою роботу виконувати. Ті лише відмахнулися – не лізь не в своє діло. Обізвали вискочкою, якому більше всіх треба, й далі продовжили «трамбувати» асфальт в калабані.

Бачачи, що його слова про порядність та добросовісність, викликають у не зовсім тверезих дорожників лише зневажливі смішки, чоловік заходився фіксувати дубровицьке «ноу-хау» в технології укладки асфальту на камеру.

За кілька хвилин, робітники мало того, що відібрали у чоловіка відеозаписуючий апарат, то ще йому добряче перепало за те, що наважився  вказувати «фахівцям» на недбальство. Пробували потягати за барки й поліцейського, який прибув на місце інциденту. Відеокарти, де записано всі ці «цирки», повернути так й не вдалося. Шляховики напросто її знищили.

Леонід Мисько, потерпілий в даній історій, каже:

«Два роки минуло після Майдану.  Ми всі живемо надією на те, що нарешті в нашому житті настануть якісні зміни. Й щоразу наштовхуємося на розчарування. Але чомусь пов’язуємо його з Президентом, Прем’єром, губернатором. Але хіба ж то Порошенко дав вказівку асфальт в болото класти? Чи у нас власної голови немає або ж настільки мізки повернуті робити все абияк, що нізащо не можемо перелаштуватися? Над собою знущаємося таким відношенням до роботи в першу чергу – бо нам з вами тими ж дорогами їздити.

Скажіть мені, невже як платник податків не маю права вимагати прозорості у їх використанні? Якщо я, наповнюючи бак авто пальним, сплачую якусь частку й на утримання доріг, невже мені зась вимагати їх якісного ремонту? Чи може хтось мені заборонити фіксувати явні порушення? Хто дав право комусь піднімати на мене руку? Ми ж бо до Європи хочемо, а менталітет  папуаський маємо. Впевнений, у Європі фірму, яка подібним чином «ремонтує» дороги, взагалі позбавили б ліцензії й вона назавжди втратила своє професійне реноме. Але ж то в Європі, скажете ви.

Проте у нас же не надурно ті дороги ремонтують, колосальні бюджетні гроші викидаються на ці потреби, от тільки за місяць-другий ямки стають ще загрозливішими, ніж були до цього. Списуємо й ганж асфальту, й брак знань на якісь обставини непереборної сили. А, як на мене, все пояснюється елементарною відсутністю совісті. Один злодій іншого покриває – мільйонні прибутки наживаючи на подібних дорожніх ямах.

Справжній господар ніколи так не чинив би. Але ж, спостерігаючи за роботою шляховиків, складається враження, що ми не господарі в своїй державі, а, як мінімум, дилетанти своєї справи, якщо не сказати диверсанти. Бо ж зсередини підривається не лише економіка, а й авторитет України. Й тут нічого кивати на владу, бо й в самих рильце пушком припало».

Процес укладання асфальту вимагає застосування спеціальної техніки, обладнання та залучення компетентних фахівців, але цього не достатньо для того, щоб будівельна компанія могла брати участь у будівництві доріг. Так само, в дорожньому будівництві дуже важливо, щоб підрядник не тільки знав, як правильно розрахувати необхідну товщину дорожнього покриття, виконати розмітку і роботи з укладання асфальтобетону, але і міг дати гарантію на якість виконаних робіт. Адже, всі ми знаємо, як укладають асфальт державні дорожні служби, які економлять на всьому, на чому тільки можна, і щодня відчуваємо на собі всі «принади» їзди українськими дорогами.

«Будівництво дорожнього покриття має чітку й перевірену  технологію. Перед початком будівництва територію розмічають. Оскільки асфальт повинен бути на одному рівні з рівнем землі, на ділянках, де необхідно укласти асфальт на певну глибину, знімають грунт. При цьому утворюється так звана «ванна» – підстава дорожнього полотна. Глибина зняття ґрунту залежить від того, яке призначення буде у покриття і які навантаження воно повинне витримувати. Дно в «ванні» ущільнюється шляхом трамбування з додаванням піску. Далі йдуть роботи з відсипання дороги щебенем і укладання асфальтобетону. У залежності від призначення дорожнього покриття та його розрахункової пропускної здатності, щебеневе покриття і асфальтобетон може бути покладені в кілька шарів (унормовано ГОСТами).

Залежно від того, який при будівництві дорожнього покриття буде застосовуватися асфальт, технологія укладання може значно зміниться. Наприклад, технологія укладання гарячого асфальту відбувається у вищеописаному порядку, якщо це «нове будівництво», а якщо ж дорожнє покриття необхідно просто оновити, то і технологія буде вже іншою, оскільки основа вже готова. У даному випадку необхідно або знімати існуючий асфальт, або забезпечити хороше зчеплення старого і нового шарів, щоб між ними не відбувалася відшарування. При такому будівництві дорожнього покриття в жодному разі не повинно відбуватися укладання асфальту в дощ, оскільки його не вдається належним чином ущільнити. Порушується технологія». Так нам прокоментували ситуацію фахівці. Вони, до речі, так й не могли зрозуміти нашого запитання, чи можна висипати асфальт прямо в калюжу? У їхньому розумінні це взагалі неадекватні дії, дурня. Але дурні, за словами класика, то вже друга наша біда. 

До речі, як нас поінформували, всі найбільш якісні українські дороги будували іноземні фірми…

Людмила РОДІНА.