Через поле, через гай ходить світом Миколай…

Уже не за порогом день, коли українська малеча, щойно прокинувшись, одразу ж зазиратиме під подушку, аби подивитись, що ж туди поклав Святий Миколай. Комусь пощастить, і він отримає довгоочікувану іграшку чи солодкий сюрприз. А от нечемні дітлахи знайдуть різку (хоча напевно таких випадків історія знала мало). Та й дорослі, згадуючи дитинство, почнуть мимоволі вірити в чудеса та сподіватися на здійснення заповітних бажань, котрі під силу лише Миколаю. Оселі поволі огортатиме атмосфера зимових свят, на дворі порипуватиме мороз, від чого домашній затишок буде ще ціннішим та приємнішим, а сім’ї нарешті зберуться за родинним столом. І все це завдяки доброму бороданю, про котрого, на диво, ми знаємо надзвичайно мало.

На відміну від інших святкових персонажів, Святий Миколай був реальною історичною постаттю. За переказами, він народився на території сучасної Туреччини в сім’ї благочестивих та заможних батьків. Все життя Миколай присвятив служінню Богу, пройшовши шлях від священика до єпископа міста Мири. Він вирізнявся любов’ю, милосердям та співчуттям до людей, допомагав знедоленим у біді, роздавав бідним своє майно, залишаючи тільки скромну частку для життя. І за це здобув величезну шану і любов народу.

Нині існує багато легенд про хороші справи доброчинця. Так в найвідомішій із них розповідається про збіднілого чоловіка, котрий не міг забезпечити своїх трьох доньок посагом. І, оскільки, відповідно до тамтешніх звичаїв, вони не могли вийти заміж, батько збирався відправити їх займатись блудом, аби вижити. Дізнавшись про це, Миколай скористався батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату, де ночували сестри, шмат золота – на посаг для кожної з дочок. Легенді відповідає часте зображення Св. Миколая з трьома яблуками або трьома золотими кулями. Саме завдяки цій історії і пішла традиція дарувати гостинці потайки.

Також за своє життя Миколай здійснив багато чудес, зокрема, врятував від смерті трьох несправедливо засуджених воєначальників, допоміг жителям рідного міста пережити голод, воскресив моряка, який розбився після падіння з корабельної щогли, силою молитви зупиняв грозу. Крім цього, після смерті його мощі виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих.

Тому, згідно з віруваннями, у Святого роботи чимало: він опікується не тільки дітьми, а й воїнами, водіями, мандрівниками, бідними та сиротами, є заступником торговців, моряків і селян. Тобто, «працює» Чудотворець далеко не один день в році.

На гостину

до Миколая

Та незважаючи на його зайнятість, сьогодні завітати в гості до Миколая – бажання не з розряду фантастики, а цілком реальна можливість. Адже його резиденції розміщені по всій Україні. Так, у Карпатах, у селі Пістинь Івано-Франківської області, є особливе місцина, де гуцульська хата стала його постійним осередком проживання. Тут він приймає дітлахів цілий рік, без вихідних, а не лише в грудні-січні, як в інших резиденціях. Все навколо садиби Святого створене для юних гостей: безліч ігрових майданчиків, виставка різдвяних іграшок, музей природи, різні майстер-класи. А якщо потрапити сюди 19 грудня, то на відвідувачів чекатиме цікаве дійство біля ватри і, звичайно ж, подарунки. Дістатися до Пістиня можна прямим автобусом Київ – Косів або Київ – Верховина. А також поїздом до Івано-Франківська або Чернівців, а звідти маршруткою.

В козацькому Чигирині, в будинку Богдана Хмельницького, Святий Миколай буде зустрічатися з малечею з 19 по 20 грудня. У цей час дорослі матимуть можливість смакувати вуличною їжею, яку пропонуватимуть на ярмарку. Тутешні кухарі навіть спробують зробити найбільший в Україні гречаний вареник.

До культурної столиці України Львова волонтери також запрошують малечу на зустріч до шанованого Святого. Цьогоріч вона відбуватиметься в парку Знесіння і триватиме до 21 січня (з 12:00 по 19:00 щоденно). Виконувати замовлення на подарунки Святому Миколаю тут допомагатимуть ельфи.

Улюбленцю дітвори доводиться встигати скрізь, переміщаючись з півночі і заходу України на південь, в Одесу. Правда, не в саме місто, а в Савранський ліс – ландшафтний заповідник. Цього року 19 грудня тут відкриють маленький будиночок Святого Миколая, однак одеська влада обіцяє з часом відвести Чудотворцю цілий палац. У своїй новій невеликій резиденції Святий буде приймати до 21 січня. Для дітей тут влаштують фестиваль з іграми і всілякими смаколиками. Савранський ліс знаходиться в 200 км від Одеси. Екскурсії організовують туристичні компанії. Якщо добиратися самим – автомобілем по Київській трасі близько 2 годин їзди. Або автобусом Одеса – Саврань з центрального автовокзалу.

Святий Миколай відкриє свою резиденцію і в Кам’янці-Подільському. Розміститься його казковий будиночок прямо на центральній площі «Подільський ринок» перед ратушею. Якщо точніше, то це старовинний особняк готелю «Reikartz». Варто зазначити, що резиденція організовується тут як соціальний проект уже не перший рік. Миколай прийматиме гостей з 13 грудня по 10 січня. Звичайно ж, він буде дарувати подарунки і гарний настрій: дітей і дорослих чекають театралізовані вистави, конкурси та майстер-класи.

Якщо ж не вдасться відвідати Святого Миколая та поділитись з ним своїм бажанням особисто, то до нього можна написати на електронну пошту st.nicholas.estate@gmail.com. Або ж надіслати традиційний лист із заповітною мрією. Цікаво, що карпатський Миколай  власноруч відповідає на всі листи, тому як бонус можна отримати ще й хорошу пораду від Святого. Хоча Чудотворцю доведеться не просто, адже в сучасних дітей й сучасні бажання. В цьому ми переконалися, провівши розвідку в Селецькому НВК. Відтак «Дубровицькому віснику» вдалося зазирнути за таємничу завісу і дізнатися, про що ж мріють нинішні дітлахи.

Однозначно, лідерами серед бажань малечі стали планшет, сенсорний телефон та комп’ютер. Це й недивно, зважаючи на те, що діти освоюють ці гаджети ще з дитячого садка. Хлопці загалом просять машину на пульті, «мегагараж», поліцейський набір, роботів, «Хот Вілс» (набір машинок), сталкера із лазером, костюм агента. А от дівчата хочуть плаття, туфлі, сумочку, колечко, олівці, фломастери, хом’яка, бісер і ляльку, однак не просту, а яка ходить, говорить і навіть літає. Є серед мрій дітей і незвичні бажання, зокрема, будинок на дереві, геймерський ноутбук, калейдоскоп, дошка, тлумачний словник, хокейна клюшка та шайба. Втім деякі листи особливо вразили своєю конкретністю і навіть дорослістю:

«Святий Миколай, подаруй мені під подушку 3 кг мандарин, 3 кг бананів і машинки класні».

«Я хочу планшет, Миколайко, тому, будь ласка,  подаруй мені 5 000 тис. гривень. А взагалі я хочу 150 000 000 000 і куплю собі все сам».

«Святий Миколаю, я хочу солодкий подарунок, олівці кольорові «MARKO», ручку на різні кольори, альбом на 48 сторінок. А також, якщо я заслуговую на різочку, то поклади мені її, будь ласка».

«Миколаю, подаруй мені багато розуму і сили. А ще машину і хом’яка».

«Мій любий Миколай, моє бажання є одне, щоб перед воїнами АТО завжди світило тепле і яскраве сонечко».

Сподіваємось, що ці листи дійдуть до адресата і дітлахи під подушкою обов’язково знайдуть омріяне.

Дід Мороз

чи Святий Миколай?

До України  Святий Миколай прийшов разом із християнством і до радянських часів залишався єдиним бороданем в житті української малечі.  Втім нині ми маємо ще одного дідуся, котрий добряче закріпився в нашій культурі. Ще донедавна вони жили мирно, не переймаючись конкуренцією. Однак, вслід за німцями, котрі вирішили поступово відмовитись від Діда Мороза, натомість вшановувати Святого Ніколауса, в нас теж розпочались суперечки з приводу цього. Відтак постало питання, яким традиціям віддати перевагу: радянським чи європейським.

Минулого року, на хвилі патріотизму, в багатьох містах лунала ініціатива відмови від звичних Снігурки та Діда Мороза, мотивуючи це тим, що пора відроджувати українські традиції, де символам радянської епохи не місце. І логіка в цьому справді є, адже сивобородий дідуган був створений керівниками компартії, аби витіснити Святого Миколая, котрий суперечив атеїстичному ладу того часу. Цьогоріч в Івано-Франківську знову ж починають говорити про так звану декомунізацію новорічних персонажів. Відтак ми поцікавилися в наших краян, що ж вони думають про це, організувавши невелике бліц-опитування. В результаті, лише одиниці  підтримали  таку ідею. Інші ж опинилися на боці Діда Мороза.

Світлана: «Звісно, по менталітету, духовним чинникам, нам ближчий Святий Миколай, але це ми розуміємо в свідомому віці, адже він святий, реальна релігійна постать, покровитель.

А Дід Мороз – щось міфічне та добре, те, на чому виросло не одне покоління. Не варто відмовлятись та відхрещуватись від того, що було. Просто треба українізувати для малят цього Діда Мороза та Снігурку – все ж вони атрибути саме Нового року. Тому ці постаті для мене кардинально різні, хоча обидва мають право на існування».

Яна: «Як на мене, то це абсурд. Навіщо лишати дітей Діда Мороза? Я все життя чекала і того, і того. А тепер давайте відрізати левову частку свята і ще більше вбивати дітям в голову, що все російське – зло. І дійсно породжувати подальшу ворожнечу».

Людмила: «Я взагалі вважаю, що має бути якомога більше позитивних персонажів у житті, нехай і вигаданих. Адже ми живемо в непростий час, коли додаткова порція чудес не завадить. Тим більше, краще ж два дідусі з подарунками, ніж один».

Ігор: «Скажу так: не важливо, яка історія в Діда Мороза. Головне, що він означає для нас зараз».

Зрозуміло, що у воєнний період завжди будуть суперечки, закиди та протиставляння. Втім не потрібно впадати в крайнощі і відбирати свято у малечі. Адже для нинішнього покоління Дід Мороз, як і Святий Миколай стали невід’ємними пазлами зимової казки.

До того ж, якою буде ця казка – кожен вільний обирати самостійно. Так само як і вирішувати, кого кликати у хату: російсько-українського Діда Мороза, традиційного Миколая чи навіть іноземця Санта Клауса. Втім, як би ми їх не називали, місія у них одна – приносити радість та дарувати диво.

До речі, одночасно з вшануванням Святого Миколая весь світ відзначає міжнародний день допомоги бідним в пам’ять про милосердя нашого білобородого героя та його добрі діла. Тому маємо над чим подумати. Адже коли, як не в цей день варто стати чарівником та робити світ щасливішим?

Підготувала Леся КОНДРАТИК.