Відкрито меморіальну дошку Юрію Соколу

Ще один герой АТО повернувся до земляків у мармурі. У День Збройних Сил України, в селі Людинь, за сприяння народного депутата України Василя Яніцького, на фасаді місцевої школи відкрили меморіальну дошку в пам’ять про солдата Національної гвардії Юрія Сокола, який мужньо боронив суверенітет та цілісність України і трагічно загинув уже в військовій частині в Харкові.

Вшанувати героя прибули голова РДА Сергій Киркевич, депутат обласної ради Віталій Сухович, помічник народного депутата України Василя Яніцького Оксана Слободзян, начальник відділу освіти РДА Ніна Стасюк, начальник відділу молоді та спорту РДА Олександр Задорожний, побратими Юрія із Спілки учасників АТО, депутати районної ради, волонтери, представники політичних партій, громадські активісти, друзі, однокласники, родичі, школярі й вчителі, односельчани.

– В нашій пам’яті Юрій залишиться справжнім героєм, бо не ховався від мобілізації в Білорусії чи Польщі, а пішов відстоювати незалежність рідної землі, боронити наш з вами спокій, – сказав на мітингу-реквіємі Сергій Киркевич. – Простий поліський хлопець виконав  свій обов’язок з честю, ми пишаємося ним. Так сталося, що ця війна забирає кращих синів України. Віримо, що вона скоро закінчиться і ми ніколи більше не оплакуватимемо наших воїнів. Низький уклін батькам за сина!

Його думку підтримала помічник-консультант народного депутата Василя Яніцького Оксана Слободзян:

– Тисячі українських воїнів віддали своє життя за наше з вами щасливе майбутнє у процвітаючій європейській Україні. Тепер Юрій зустрічатиме своїх односельчан-школяриків щирою посмішкою з цієї меморіальної дошки. А ви будьте гідними його пам’яті, хай стане він для вас взірцем патріотизму й мужності. Ми вдячні батькам, що виховали такого сина, розділяємо ваше горе та запевняємо, що ви завжди відчуватимете нашу підтримку.

Оксана Слободзян вклонилася батькам героя Марії Степанівні та Віктору Миколайовичу, піднесла мамі квіти та передала матеріальну допомогу від Василя Яніцького.

– Хто має дітей, той зрозуміє горе батьків Юрія, – вони втратили єдиного сина, – сказав директор Людинської школи Микола Серко. – Він був доброю, щирою, послушною дитиною, сумлінно вчився, ніколи не цурався жодної роботи. Його сумління не дозволило ховатися за спинами інших – він узяв повістку і, як справжній чоловік, пішов боронити своїх односельчан, батьків, усіх нас. Такі, як Юра, зламали плани Путлера. Світлий образ Юрія Сокола житиме в наших серцях.

Слова щирої вдячності батькам за сина-героя прозвучали також із вуст Віталія Суховича.

– Прості українські хлопці показали світові незламний український дух, – відмітив Віталій Миколайович. - Смерть воїнів – наше спільне горе, тому й турбота про батьків теж буде спільною.

З тремтінням у голосі та сльозами на очах, згадував про Юрія його однокласник Михайло Янковський:

– Юра був найбільш поміркованим та розсудливим поміж нас. Він був надійним другом, завжди приходив на допомогу. Тому й не дивно, що він став мужнім захисником рідної землі. Страшно розуміти, що його уже немає серед нас, але ми знаємо, що він віддав своє життя за наше майбутнє.

Щемлива мить – Марія Степанівна та Віктор Миколайович Соколи разом із головою райдержадміністрації Сергієм Киркевичем знімають покривало із меморіальної дошки. Наче живий, з щирою доброю посмішкою на них дивиться син… Потік людей із квітами. Вони ще раз вклоняються солдатові, що прожив таке коротке, але геройське життя. І сльози – як вияв скорботи й вдячності.

Зворушливо говорила голова Людинської сільської ради Людмила Гура. Вона розповіла, що хлопець був дуже трудолюбивим. Його поважали в селі, шанували на підприємстві «Торф Ленд», де він працював охоронцем.

– Коли ми відправляли його у військкомат, я попросила: «Юро, тільки ж повертайся живим», – зі сльозами промовила Людмила Федорівна. – Та він повернувся до нас героєм. Серце крає біль, бо був він таким добрим, спокійним і надійним, єдиним сином у батьків… Батьки у страшному горі не залишилися наодинці. Я вдячна усім, хто їх підтримує в скрутну хвилину.

Настоятель храму Святої Трійці отець Петро освятив меморіальну дошку.

– Бог забирає найкращих, посилаючи рідним важкі випробування, – сказав священик. – Його душа зараз серед нас. Ось погляньте, за скільки похмурих днів, сьогодні на небі вперше усміхається сонце. Ми завжди молимося за Юрія та усіх воїнів, котрі віддали життя за рідну землю.

В цей же день, у спортивному залі школи започаткували районний турнір з футзалу серед учнів, присвячений пам’яті Юрія Сокола. Участь у ньому взяли 6 команд. Спонсорами змагання виступили благодійний фонд Василя Яніцького «Наш край», ДП «Висоцький лісгосп», районний осередок партії «Воля». Перше місце вибороли господарі змагань – команда Людинської школи, друге – учні Берестівського НВК, третє – юні футболісти Дубровицького НВК «Ліцей-школа».

Символічними стали вітальні слова Віталія Суховича, звернені до юних футболістів: «Найкращою подякою воїну Юрію Соколу буде те, що ви зростатимете сильними, здоровими, мужніми патріотами України».

Михайло СЛОБОДЗЯН.