Птахи не знають кордонів

На наші запитання відповідає знаний в області орнітолог Василь Ільчук.

«У 1999 році переїхав з Осови, де народився, до Рівного, де проживаю й дотепер. У 2005 р. зорганізував та очолив Рівненське обласне відділення Українського товариства охорони птахів. Дещо згодом став членом Західноукраїнського орнітологічного товариства. Минулого року пройшов заочні орнітологічні курси на визначення птахів у Норвезькому університеті Nord University та отримав сертифікат міжнародного значення».

Коли почалася особлива любов до пернатих?

За птахами почав спостерігати з юних років, ще коли жив у рідному селі. Активно вів щоденникові записи, на основі яких тепер публікую наукові статті. Шкодую, що тоді не було ні бінокля, ні фотоапарата. Через це в той період багато упущено, недообстежено. Однак маю з тих часів і унікальні знахідки – зустріч дуже рідкісного залітного з півночі виду – кукши, спостереження пролітної зграї гуски білої, яка гніздиться на півночі Канади, Сибіру, в Гренландії та інших. За словами моїх колег, багато хто так би мовити «віддав би все», аби побачити цих птахів.

Село, на жаль, тепер трохи інакше…

Так, за той тривалий час, відколи я не живу в Осові, багато там що змінилося. Приміром, розвал колгоспів вніс зміни в пташиному розподілі села – поменшало сов, які полювали на мишей, та яструбів. Яструби ж дуже цікавилися голубами. Зменшилась чисельність ластівки сільської та міської, які кріпили свої гнізда на корівниках і таке інше. Натомість натепер маємо новий «звичний» вид – чепуру велику (кажучи простіше – чаплю білу), яка донедавна вважалася рідкісною залітною в регіоні. Для того, щоб зрозуміти всі ці явища, потрібен детальний аналіз і дослідження.

На ваш погляд, як ставляться полісяни до птахів?

Прикро, що місцеві жителі й досі дуже «зневажають» хижих птахів, вважаючи всіх «шуляками». Серед цих птахів є багато різних видів. Приміром, над полями може літати лунь. Цей птах, розпластавши крила, часто наближається дуже близько до людських обійсть. Але його цікавлять виключно дрібні гризуни та птахи. Курку ж здобути він просто фізично не зможе. Те ж саме стосується й лісового хижака – канюка. В сусідній державі – Білорусі – його називають «мишоловом», адже, крім цих гризунів, його мало хто цікавить. Проте наші власники рушниць «вважають» інакше і стріляють в усіх. Улітку в одному із сіл району я побачив «опудало» луня на городі, а взимку поблизу того ж села знімав із дерева безневинну жертву – канюка-«мишолова».

Досліджувати царство птахів – це так… Продовжте, будь ласка, цю думку.

Теперішня моя діяльність – особиста, й за участі в товариствах – різностороння. Це наукові дослідження, обліки птахів, участь у наукових конференціях, так звані «польові» виїзди на спостереження, часто разом із учнями шкіл, бажаючими природолюбами… Також це проведення акцій, заходів, ознайомчих лекцій для школярів та ін.

Один із видів нашої роботи – кільцювання птахів та знахідки закільцьованих. Другий рік поспіль ми кільцюємо мартинів звичайних (знаю, що у нас їх всі називають чайками, хоча чайка в українській науковій номенклатурі - це птах, якого на Поліссі називають «книгою») на кар’єрі поблизу м. Здолбунів. Номери на кільцях, що чіпляються на лапи птахів, дають змогу потім з’ясовувати, куди летить птах, повертається, скільки років живе й ін. Птахи, яких ми кільцювали, були виявлені в Німеччині, Польщі, Хорватії, Нідерландах, Італії, Іспанії та Словенії. Картину по перельотам птахів вивчаємо й у «зворотньому» напрямку, тобто шукаємо птахів, які були закільцьовані в інших країнах. Одним із зручних місць для спостережень є Рівненське звалище побутових відходів – «поживний» біотоп, куди злітається велика кількість птахів на зимівлю та під час міграції. Ми знаходили тут лелек із Польщі, мартинів із частини вище переназваних країн, а також мартина чорнокрилого з Фінляндії, якому було одинадцять років.

Чи маєте особливі місця для спостережень?

Такою «точкою» моїх постійних спостережень є водосховище Хмельницької АЕС. Водойма-охолоджувач атомних реакторів не замерзає взимку за будь-яких морозів. Тому тут взимку скупчуються тисячі птахів. Обліки я тут проводжу в зимовий період вже 10 років поспіль, і за весь термін відмітив 40 видів водно-болотних птахів, багато з яких вважаються перелітними на території України й залишаються тут на зимівлю.

Ще за період діяльності я опублікував близько півсотні художніх та науково-популярних статей, ще вийшло друком кілька десятків наукових публікацій. Багато фотографую.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.