БІЛЬШЕ 200 ПАСОК ПЕРЕДАЛИ В ЗОНУ АТО ЛІЦЕЇСТИ

У вівторок більше 200 пасочок передали через волонтера Світлану Правник у зону АТО вихованці Дубровицького НВК  «Ліцей-школа». Таку акцію ліцеїсти започаткували ще минулого року. Виставку пасок проводили у стінах ліцею і раніше. Але останні два роки після того, як оцінять майстерність матусь та бабусь всі однолітки, діти відправляють цей духмяний благодійний вантаж на передову. Адже в кращих українських традиціях ділитися великодньою паскою з найріднішими. А хіба ми по-іншому нині сприймаємо наших солдат?

Отож всі великодні експозиції, що наповнювали фойє закладу неповторним домашнім ароматом, зовсім скоро будуть доставлені до захисників України безпосередньо на передній край. Разом з пасочками поїдуть туди й щирі та безпосередні дитячі листи. «Ви не можете навіть уявити, як радіють мужні та безстрашні дорослі чоловіки таким проявам дитячої любові. Інколи такі листи вони зберігають роками й дорожать ними, як справжніми оберегами», – розповідає Світлана Леонідівна. Керівництву закладу волонтерка вручає подяку від добровольчого українського корпусу за постійну допомогу армії.

Незабаром волонтери краю планують зайнятися виготовленням сухих супів, й директор ліцею охоче погоджується допомогти їм в цьому з приміщенням, а при потребі навіть задіяти в цій гарній справі й старшокласників під час виробничої практики та перебування в літньому оздоровчому таборі.  Готова дирекція закладу посприяти й оздоровленню в такому таборі діток із Покровського сиротинця, котрими вже півроку опікується пані Світлана.

«У нас для цього є все необхідне – гуртожиток, організоване гаряче харчування. Отож, думаю, для малят з прифронтової зони буде корисно побувати в Західній Україні, поспілкувати з однолітками, просто повноцінно відпочити. Буде це корисно й для ліцеїстів. Милосердю не можна навчити, якщо не проявляти його», – вважає очільник ліцею.

Володимир Кушнір каже, що таким чином на конкретних вчинках в ліцеї виховують нових українців, тих справжніх патріотів, які розбудовуватимуть нашу державу в майбутньому. А насамкінець робимо для історії спільну світлину. Першокласники буквально обліплюють свого класовода та директора. Схоже, вони для них за цей рік стали майже рідними людьми.

Людмила РОДІНА.