четвер, 31 травня 2018 р.


Мамо, Тобі низесенько вклонюсь…

Сьогодні у переддень Дня матері, про найдорожчих людей розповідають їх діти.
Що ви сказали б про свою маму? З таким запитанням ми звернулися до наших земляків. Кожен з опитаних підібрав дуже щирі і теплі слова про найдорожчу людину! Пропонуємо вам прочитати думки синів та доньок про наших мам-землячок.

Віталій Сухович
Дуже важко передати словами синівські почуття до матері. Прекрасно розумію, що материнська любов особлива, не схожа на будь-яку іншу, вона для нас є оберегом. Коли самі стаємо батьками, то потрохи починаємо відчувати сенс цієї великої маминої любові. Адже у дитинстві і юності часто мамині поради сприймаємо як повчання, яке не дуже хочеться чути.
Моя мама Віра Йосипівна зараз на заслуженому відпочинку, живе у Сарнах. Стараюся навідуватися до неї завжди, як випадає вільний час, нема тижня, щоб не побував у батьківському домі. Я вважаю, що це питання навіть не треба обговорювати, треба їхати до батьків якомога частіше. От у мене часу, на жаль, обмаль вільного. Але дружина Тетяна з нашими синами навідує мою маму часто і без мене.
Народилася мама у Рокитнівському районі, село Борове. Закінчила Кременецький лісовий технікум, все життя присвятила роботі у лісовому господарстві, як і мій покійний батько. Спочатку вона працювала лісником, а потім бухгалтером. Здавалося, все добре – робота улюблена, чоловік, діти. Але раптово у 1993 році не стало батька Миколи Гнатовича. Це була величезна і непоправна втрата для всіх нас. Мені було лише 13 років, а сестрі 21. Якраз такий період, коли  дуже потрібним було батькове слово і його приклад та підтримка. Знаю, що ця рана – втрата чоловіка – і досі у мами незагоєна. Мама замінила нам батька. Її любові і серця вистачило, щоб дбати про нас матеріально і духовно. Мама мала і має твердий, я сказав би, навіть трохи жорсткий характер, ніколи нас особливо не балувала, хоча сонцю маминої душі нема меж. Я дякую, що вона нас виховала такими, як ми є – людьми, які мають відповідати за свої вчинки і слова.
Коли гостюю у мами, то дуже люблю смакувати маминими холодцем і голубцями, вони неперевершені. Розказав небагато. Мабуть, сини скупіші на слова любові для мам, аніж дочки. Але хлопці по-особливому люблять своїх мам, я це знаю особисто і бачу вже по своїх синах. Для мене навіть поговорити про буденні речі з найдорожчою людиною – це втіха для душі. Прошу у Бога здоров’я для своєї мами і для всіх матерів на землі. Жінка-мати – це символ миру і щастя. Матерям від нас багато не треба, лише наша любов і повага!

Оксана Довжик
Відзначаємо День матері, яка для кожної людини уособлює найкращі риси любові, турботи і теплоти. У нашій родині слово «Мама» звучить в багато разів частіше, аніж у інших.
Наша мама Єва Григорівна Красько народилася в селі Берестя у 1950 році. В 17 років вийшла заміж. Бог подарував мамі 13 дітей. Сім синочків і шість донечок стали один за одним найбільшою радістю маминого життя. Всіх виростила, виховала, допомогла здобути освіту. Яким було життя у неньки? Нелегким. Але мама ніколи не нарікала на проблеми, завжди бачила в людях добро і нас вчила так ставитися до земляків. Тепер вже маємо свої сім’ї, але є у нас берегиня родинного вогнища, до якого радо поспішаємо. Мама словом заспокоїть, молитвою захистить. Дякуємо Вам, наша рідненька, за все: за Ваші недоспані ночі, за Вашу ласку і тепло, за любов і за те, що ми у Вас є. У нашої мами серце лебедине, у нашої мами руки золоті. Ніжно Вас цілуєм, квіти Вам даруєм, бо Ви найкраща на землі! Мамо, Мамочко, Матусю, рідненька, не сумуйте і не журіться. Ми з Вами, Ваші діти, онуки, правнуки, ПОСМІХНІТЬСЯ!!!

Олександр Лавор
Напередодні Дня матері хотів би привітати від усієї нашої родини найдорожчу людину, любу матусю Лавор Ніну Михайлівну, а разом з нею – усіх матерів з цим прекрасним святом.
Нелегким був життєвий шлях нашої мами. Народилася 8 квітня 1951 року в с. Осова Дубровицького району, в простій селянській родині. Крім неї, в сім’ї росли й виховувались ще дві сестри та брат. Дитинство було типовим для усіх дітей, що виросли в селі – допомагала батькам по господарству, ходила в ліс по ягоди та гриби, працювала в полі. Восьмирічку закінчила в Осові, а середню освіту здобувала в Бережницькій школі. Зі вступом до вищого навчального закладу не поталанило, тому певний час працювала на Рівненському льонокомбінаті. В 1973 році вийшла заміж, народила двох синів та доньку. З 1979 року по 2017 рік (майже 40 років) працювала помічником вихователя в дитячому садочку № 1 «Теремок». З теплом та любов’ю згадує мама роки роботи в дитсадку, свій колектив та діток, з якими працювала. Зараз мама перебуває на заслуженому відпочинку, порається по господарству, більше приділяє уваги онукам. Вона завжди радіє успіхам своїх дітей, підтримує нас у важку хвилину, завжди щиро переживає за кожен пройдений крок.
Перший зубчик, перші несміливі кроки, вперше вимовлене слово, перший раз у перший клас, перше кохання і перші життєві розчарування – все це назавжди збереглося у її пам’яті, тому що в ці важливі моменти вона завжди була поруч з нами!
Низько вклоняємось Вам, Мамо, за Ваші терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, з якими Ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру у завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких. Тож здоров’я Вам, тепла і благополуччя. Хай під променями травневого сонця розтануть усі Ваші негаразди!
Тетяна Щічка
Моя мама Шпак Валентина Йосипівна народилася 5 травня 1927 року. Днями їй виповнилося 91-ин. Дякуємо Богові, що Господь хранить для нас неньку на землі, і ми вітаємо її великою родиною. Виростила наша голубка двох синів і двох дочок. Має 6 внуків, 10 правнуків та 2 праправнуків. Наша щира, ніжна, уважна і турботлива мама у своєму серці плекає любов до кожного з нас.
А найпрекраснішим подарунком до дня народження нашої матусі стало народження ще однієї праправнучки. Розростається дерево нашого роду, маленькими ніжними квіточками вкривається його гілля. Слава Богу за все! За святковим столом в день народження матусі ми бажали їй здоров’я, це найголовніше. Хай наша голубка сивочола і надалі збирає нас всіх до своєї господи за святковий стіл.
Наша матуся рано вийшла заміж, у 17 років вже була дружиною, а незабаром народився перший синочок. Прожила нелегке життя, трудилася і в колгоспі, в пекарні в нічні зміни випікала для земляків хліб, був час, коли працювала і у садочку, що був на вулиці Березовій. Трудилася у стоматполіклініці, аж поки не вийшла на заслужений відпочинок. Там працювала відповідально і з душею. А ще поспішала додому, бо ж треба було дбати про діток і оселю.
В народі кажуть: «Бог не може встигати скрізь, тому він створив матерів». І дійсно, материнство мабуть, найважча з усіх робіт. Але й радість від неї найвища, найбільша винагорода - продовження славного людського роду.

Надія Лущик
Мама – найдорожча, найрідніша людина у світі. Усі найтепліші, найкращі слова, що є на землі, звучать на її честь. Сьогодні, у переддень такого хорошого свята – Дня матері хочеться зібрати усі ці слова і покласти до ніг моєї мами – Лущик Ольги Миколаївни.
Народилася вона у Колках, у простій селянській родині, була другою, і наймолодшою, дитиною у сім’ї. Так склалося, що в розкоші їй не довелося зростати, а потім випало нелегко працювати: спочатку на харчокомбінаті у м. Дубровиця, пізніше – на фабриці «Діброва», а потім до пенсії працювала на місцевій бавовнопрядильній фабриці.
Жилося по всякому, різного «харчу» довелося скуштувати. На те воно й життя. Мабуть, не знайдеться тої родини у селі, та й поза його межами, якій моя матуся не робила паперових квіток, якими квітчали раніше короваї. А скільком людям вона, швачка-самоучка, все щось шила й перешивала. А скільки пісень переспівала, бо має дійсно чудовий голос. Своїм добрим серцем намагається зігріти кожного. Тепер, у свої 62 роки, є мамою двох доньок та бабусею трьох онучок.
Матусю, я щиро вдячна Вам за все: за недоспані ночі, за натруджені руки, за сивину у волоссі, за мудрі поради, за те, що виховали мене! Щиро Вам вдячна і низько, доземно вклоняюся!
Нене моя, пробачте мене за всі сварки, за гарячкові, образливі слова, що часом зривалися з моїх вуст, за недороблені справи, за несказані тисячі хороших слів.
Матусенько, найрідніша, найдобріша у світі людино, моя підтримко, моя опоро у цьому нелегкому житті, будьте завжди поруч! Нехай Бог посилає Вам здоров’я на довгі роки! Нехай не згасає у Ваших очах той вогник, що веде мене по життю! Божої Вам благодаті і достатку!

Ірина Клюйко (Томко)
Я вдома.
Мама, ніжний тихий голос:
«Вставай, час їсти», – залунає знов.
Я вдома – все мені знайоме,
Тече в мені дубровицькая кров….
Так, ще 10 років тому я писала про своє рідне улюблене містечко, де народила мене найдобріша людина на світі – моя мама Тетяна Томко. Тут її народила і виростила її мама, тут вона зустріла тата, який теж народився в Дубровиці (разом уже 35 років) і тут з 19 років почала працювати, даруючи людям свою чарівну посмішку і теплі слова. А праця мамина – це торгівля. Де тільки вона не робила: і в кафе «Кулінарія», і в «Юності», і в «Дитячому кафе», і в піцерії, і в школі. Кругом встигала моя бджілка-трудівниця. Так, саме бджілка-трудівниця, адже на той час, коли працювала, вже мала двох маленьких діточок, тобто мене з братом Ігорем. Завжди дивуюся їй і по цей день: «Як можна стільки встигати робити одночасно?». Мама посміхається і при цьому говорить: «Ворушитись треба, рух – це життя!». Напевно, торгівля передалася їй у спадок від її мами Віри Петрівни, яка теж все життя присвятила торгівлі в «Об’єднанні підприємств громадського харчування», отримуючи подяки за хорошу працю.
Часом ідемо з нею в гості до бабусі по рідній Дубровиці, то я аж сміюся, бо, напевно, немає такої людини, з якою б вона не привіталася. «А це вже хто?», – питаю її. «Це однокласник», – посміхаючись каже вона. Мама – душа компанії, тому її всі знають і поважають.
У 2005 році, коли мама працювала у «Дитячому кафе», літом сталася страшна трагедія. Маму збив мотоцикліст, який виїхав назустріч. Шансів на життя було мало. Це була страшна трагедія для нас усіх. Але, напевно, ще не час був такій добрій людині, як мама, залишити нас. Господь подарував щастя, мамуся – жива-здорова, і далі працює, як бджілка. Ще працювала у кафе «Млин», а зараз продає на ринку в четвер смачні фрукти та овочі.
Мама завжди вчила нас з братом бути чесними і добродушними людьми. Думаю, їй це вдалося. Матусю, ти можеш пишатися нами!
У 2013 році я подарувала мамі її золотко, її найулюбленішу внученьку – Олександру. Балує її бабуся, а Сашка до неї рветься, хоче в Дубровицю, каже: «Бабусю, я тебе так люблю!!!». Напевно, іншого і не треба. Недаремно кажуть, що внуків люблять більше ніж дітей.
Приїдемо з Рівного, а бабуся вже чекає, вже купа гостинців для внученьки лежить у тумбочці.
Довго можу говорити про свою рідненьку душу… Пишу ці слова і сумую, ось-ось покотиться сльоза. Хочу обійняти матусю і попросити вибачення за все, що, можливо, колись сказала чи вчинила не так.
Тепер сама мама, набралась мудрості, і десь навіть соромно, що не цінувала все те, що дарувала мені мама.
Тому напередодні Дня матері низько вклоняюся всім матерям, і цілую руки тобі, матусю. Всіх на світі слів не вистачить, щоб привітати тебе. Тому скажу просто: «Бажаю, щоб кожен твій день починався з посмішки, щоб біля тебе були завжди щирі і привітні люди, нехай твої оченята світяться щастям і щоб до тебе в двері ніколи не стукала старість і самотність. Нехай оминають тебе горе, сум і втома».
Господи, пошли здоров’я моїй мамі на многая літа і збережи її для нас. А ми, в свою чергу, будемо робити все, щоб ці слова-побажання збувались.
Користуючись нагодою, вітаю матусю також з днем народження, яке буде 17 травня. Любимо тебе безмежно!

Оля Золотаревич
Перший подарунок, який дає нам мати – це життя, другий – любов, і третій – розуміння, – писала Донна Брауер. Я щаслива, бо у мене є мама. Людина, яка не тільки подарувала мені життя, але й навчила цінувати його, жити по справедливості, навчила прощати і допомагати.
Особисто для мене мама Оксана Іванівна – приклад справжньої жінки. У школі навчалася на «відмінно», а по закінченню отримала золоту медаль, згодом вступила у Вінницькій національний медичний університет імені М.І. Пирогова, а сьогодні працює лікарем-ендокринологом у Дубровицькій ЦРЛ. Окрім цього, вона ще й чудова господиня, берегиня домашнього вогника, вродлива жінка, розумна та відповідальна людина.
Моя мама – найдорожча! І якби я була членом уряду, то в день усіх матерів за Твою, мамо, турботу, любов, терпіння я нагородила б Тебе орденом «Найкраща мама в світі!». Якби була б найбагатшою людиною, то подарувала б Тобі усі скарби світу. А якби була чарівником, виконала б усі Твої бажання. Але, на жаль, я просто Твоя донька, і все, що я можу Тобі подарувати, – свою любов. Я вдячна Тобі, матусю, за все! В цей день бажаю Тобі міцного здоров’я, довголіття, нехай ніщо не затьмарює Тобі життя, а сонячні промінчики завжди торкаються Твого обличчя!
І пам’ятай, що одного разу твоя дочка піде за Твоїм прикладом, а не за твоєю порадою.

Іванна Бецан та Олена Волошина
З Днем матері хотіли б привітати нашу чудову маму і бабусю - Ольгу Григорівну Волошину. Вона завжди була для нас прикладом берегині сімейного затишку, турботливої жінки і також сильної особистості. Багато труднощів та викликів залишили свій слід у її життєвій історії, але їм не вдалося забрати той внутрішній вогник, той запал, який кожен може побачити в її навіть стомлених очах. Мама завжди багато працювала, і це допомогло їй здобути довіру та визнання людей. Її учительський досвід заслуговує на велику пошану, але як діти ми найбільше цінуємо ті уроки, які вона дала нам як мама та близький друг. Її відданість своїй справі, старанність і працьовитість стали прикладом для дітей і онуків. У нашій «сім’ї математиків» ми завжди кажемо, що бабуся – це мама в квадраті – і, мабуть, так воно і є. Вона завжди щиро радіє успіхам своїх рідних, завжди допомагає мудрими порадами, а онукам віддає усю свою любов. Навіть будучи на пенсії, вона ніколи не має жодного дня, вільного від справ. Мама дуже любить квіти, і саме завдяки їй наша оселя завжди наповнена затишком, а біля дому нас тішить чудовий квітковий садок. Квіти завжди оточували її впродовж усього життя: вона завжди отримувала багато букетів на День вчителя та обов’язково у свій день народження – навіть узимку! Вона завжди щиро тішиться, коли отримує від нас у подарунок нові троянди і відразу показує, де вона їх впорядкувала та як буде за ними гарно доглядати. Саме такою ми її бачимо: завжди повною натхнення, енергії, бажання творити красу та приносити тепло своїм близьким. Дякуємо, мамо, що сповнюєте наше життя красою та підтримуєте нас у всіх починаннях. Пишучи ці слова, ми зрозуміли, що Ви, наче тим квітам, даєте нам можливість рости. Нашим успіхам у великій мірі завдячуємо саме Вам, за що ми безмежно вдячні. Бажаємо у День матері залишатися такою ж прекрасною, повною любові, краси та натхнення, а щира усмішка нехай завжди прикрашає Ваше мудре обличчя. Бажаємо також багато сил та головне – міцного здоров’я, аби Ви і надалі тішили нас своєю нестримною енергією!

Щиро вдячні нашим читачам, які поділилися думками про найдорожчих людей. Всім матерям зичимо Божого благословення  і любові від дітей. Багато любові не буває, це однозначно. Не забувайте про це.
Підготувала Любов Клімчук.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар