неділя, 11 лютого 2018 р.

ДО ЄВРОПИ ТІЛЬКИ З ПАСПОРТОМ, КРІЗЬ ЧЕРГИ ТА ОЧІКУВАННЯ
РЕАЛЬНІСТЬ
Минулого літа виготовляв для себе біометричний паспорт син. Тоді в живій черзі у Дубровиці він очікував 6 годин. Воно й не дуже довго було: кілька разів відійшов на каву, з кимось поспілкувався, та й пролетів час. Але влітку у нас людей всюди менше, бо хтось працює за кордоном, інші трудяться в полях чи в лісі. Виготовили сину паспорт приблизно через три місяці. Вже по обіді треба було простояти в черзі, аби його забрати. Це задоволення тривало три години. До речі, забирати виготовлений паспорт має саме власник, бо ж знову таки треба його відбиток пальця.
Де, як, коли, скільки часу нині оформляються документи на закордонний паспорт в Дубровиці розпитала Валентину Володимирівну Король, керівника Дубровицького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Рівненській області.
Скоро буде 27 літ, як Валентина Володимирівна працює у системі паспортної служби України. По-різному називали структуру, але функції її майже незмінні. От зараз, до прикладу, не лише оформляє документи на закордонні паспорти (як дехто думає!),  а й надає послуги щодо: набуття громадянства України, видачі паспорта громадянина України особам, які досягли 14-річного віку, оформлення і видачі документів для виїзду за кордон, завершення після сільських рад процесу реєстрації/зняття місця проживання, документування іноземців. Кожен з цих пунктів має багато підпунктів. Адже паспорти втрачаємо, прізвища змінюємо, фото вклеюємо і т.д. Навіть процес вклеєння фото потребує додаткової роботи в архіві. Отож не думайте, що оформлення вашого закордонного паспорта – це всесвіт для працівників міграційної служби.
Відразу про режим роботи Дубровицького районного сектору: віторок, четвер – з 8 до 17, середа, п’ятниця – з 9 до 18, субота – з 8 до 15.45, понеділок – вихідний. У середу переважно приймають 14-річних школярів для виготовлення ай-ді картки.

ІНТЕРВ’Ю
Минулої п’ятниці я відчайдушно прямую крізь живу чергу до кабінету Валентини Володимирівни, що знаходиться на третьому поверсі Дубровицької міської ради. Сектор, який пані Валентина очолює, займає три кабінети та архівне сховище у цьому ж приміщенні. Поки йду крізь живий ланцюг людей, відчуваю на собі не лише дуже запитальні погляди, а й чую репліки на кшталт: «А ви куди?», «А ви за паспортом?». Моя відповідь: «Мені паспорт не треба» влаштовує не всіх і за спиною чую трохи образливе: «Ви всі хитрі…».
Валентина Володимирівна, хоч і завантажена роботою, погоджується у коротких хвилинних перервах між відвідувачами відповісти на мої запитання, бо, за її словами, більш вільного часу ми не найдемо. Вона розповідає:
«От, наприклад, Святвечір 6 січня для нас з Тетяною (колега Тетяна Панько) закінчився близько 20-ої тут, на роботі. Ми щодня йдемо звідси значно пізніше, аніж пише наш розпорядок. Це ж одне людей прийняти, а зовсім інше ще й документи потім довести до пуття. Після 18 години вимикається база даних, припиняється сервісний зв’язок і вже приймати відвідувачів неможливо». Тетяна Панько працює у кабінеті поруч, саме вона фотографує, бере відбитки пальців і головне бачить очі і емоції тих, хто прийшов оформляти довгожданий документ. Щоправда, емоцій вистачає і Валентині Володимирівни, дуже часто дошкульний вогонь з боку черги вона приймає на себе, йде втихомирювати невдоволених, як на амбразуру.
Наше спілкування багато разів переривається телефонними дзвінками. Люди розпитують, чи готовий їх паспорт, Валентина Володимирівна шукає відповідь у базі даних. Ну, не їхати ж людині за 30 чи 40 кілометрів, щоб про це дізнатися. Турбують з інших районів та областей, бо якщо наш земляк хоче оформити там закордонний паспорт, то треба певні підтвердження з району, де людина отримувала перший паспорт. То заходить молода мама, яка рік, як забула вклеїти чергову фотокартку, то люди забирають готовий паспорт, а то спеціальна служба привезла такі гарні, свіжовіддруковані сині книжечки (паспорти) і пластикові (ай-ді картки), треба звірити, прийняти, розписатися. Документів – купа, завдань – купа, не знаю, як можна тримати все в голові. Я уявляю, що на місці Валентини Володимирівни, як людина незібрана і часто замислена, толку цим документам навряд чи дала б.
Ось двері відчиняються, і чоловік дуже просить пропустити поза чергою сина, якому треба перший паспорт – ай-ді картка. А оскільки дитина вже має їхати на навчання, то батько дуже просить у Валентини Володимирівни допомоги. На його вмовляння черга не реагує. Далі триває такий діалог:
– Ну, вже пропустіть дитину, адже такий документ виготовляється лише за місцем прописки і є обов’язковим, - це Валентина Володимирівна.
– Хай стануть в чергу і хоча б десяток людей перед ними пройде, - хтось із черги
– Давайте не будемо сваритися…
Далі я чую ще багато реплік про час, чергу, державу, поліцію. Цілий спектр питань і проблем виливає черга.
Що ж розумію і людей, адже є й такі, хто з другої ранку приїхав і чекав у авто. Список складений. Порядок контролюється. За словами Валентини Володимирівни, люди самі регулюють  послідовнясть черги оформлення документів. Бувають випадки, що керівник може, у крайніх випадках, зробити виняток.
Розташування сектору у міській раді має свої плюси, неподалік пошта і «ощадбанк», куди йдуть платити з послуги. Але, на жаль, комфортних умов для очікування відвідувачі сектору практично не мають. Є кілька стільців (більше поставити ніде), а ще присісти хіба що на сходах. Постояти можна безпосередньо у вузькому коридорі або вже поза ним. А є ж у живих людей природні потреби. За словами керівника сектору, домовитися з власниками приміщення, щоб відвідувачі могли користуватися тут, на третьому поверсі, вбиральнею. Звісно ж, прибиральниці ніхто тут не доплачує.
Але до європейських умов ще дуже далеко як тим, хто чекає, так і тим, хто тут працює. Адже, маючи таке навантаження, треба хоч якісь елементарні умови для перепочинку. Зараз у секторі працює двоє спеціалістів. Отож навесні планують взяти ще одного працівника, відсутність третього зараз дуже відчутна. А поки що наші землячки весь спектр робіт виконують удвох.

ТЕРМІНИ
Як розповідає Валентина Володимирівна, для виготовлення закордонного паспорта потрібний стандартний пакет документів: паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, а також раніше видані проїзні документи.
По закону виготовити нетерміновий закордонний паспорт мають за 20 робочих днів (його ціна складає 577 грн.). Але наразі такий документ у руках щасливий власник тримає приблизно через 3 місяці.
Ціна термінового паспорта становить 810 грн., його мали б вам вручити через 7 робочих днів. Але нині ця процедура займає близько півтора місяця. Нагадаємо, що виготовити закордонний паспорт можна у будь-якому куточку Ураїни, незалежно від місця реєстрації.
А от перший ай-ді паспорт виготовляється лише за місцем реєстрації і безоплатно.
Отож, кожному наголошується, що терміни видачі закордонних паспортів не такі, як встановлені законом.
У районному секторі Управління Державної міграційної служби України протягом минулого року оформили 2354 паспорти громадянина Ураїни для виїзду за кордон (видали 2056), а також 1346 паспортів громадянина України (видано 1196). За кожним з них, уявіть, стоїть людина.
Затримка у видачі закордонних паспортів викликана тим, що поліграфкомбінат «Україна» не встигає вчасно їх друкувати.
Цього місяця там мають налагодити додаткову лінії персоналізації документів, щоб надолужити затримку найближчим часом. До прикладу, у грудні на підприємстві було понад 600 тисяч заявок на біометричні паспорти, тоді як виготовляє підприємство лише 300 тисяч на місяць. Спочатку паспорт – потім справи.
Українців у Міграційній службі закликають не планувати закордонні поїздки без отриманого біометричного паспорта.

ЕМОЦІЇ
Наостанок допитуюся у Валентини Володимирівни, чи дякують відвідувачі за обслуговування?
– Люди різні, але це все наші люди і ми всіх поважаємо, незалежно від настрою і ставлення до нас, – зазначає моя співрозмовниця, – розуміємо їх обурення, але все ж хотілося б, щоб емоції іноді були менш «яскравими». У нас є скринька відгуків, от ми з Тетяною часто читаємо звідти послання, особливо тих, хто не встиг чи не захотів стояти у черзі. Часто трапляється нецензурна лексика і ці слова звісно «підіймають» настрій. Знаєте, коли ти, втомлений протягом дня, отримуєш таку моральну «підтримку», то на душі стає невесело. Але робота є робота, не чекаємо особливої подяки, виконуємо свої функціональні обов’язки і віримо, що ситуація з виготовленням закордонних паспортів зміниться. У ці святкові дні передаю щирі вітання всім землякам і зичу, щоб черги, які ще існують у нашій службі, були найбільшою проблемою у їх житті. Здоров’я всім і добра! Ми завжди відкриті для діалогу з земляками.
Як сказав Петро Порошенко: «З введенням безвізового режиму з ЄС кожен українець може й має можливість випити фантастичну каву у Братиславі, або полетіти лоукостом до Варшави, або відвідати Віденську оперу». Романтично так сказав наш керманич. Насправді закордонні паспорти переважна більшість українців виготовляє не задля цього, а щоб поїхати на роботу у сусідні країни. Що ж і це варіант для виживання, хоча й не найкращий, бо ж вдома залишаються діти і старі батьки. Але поки що, як казав ще один Президент, «маємо те, що маємо»… До речі: «А ви зробили закордонний паспорт?».
Любов КЛІМЧУК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар