Ювілярка, яка вміє дарувати свято

У житті головне – відкрити власні двері і через них піти шляхом, який зверху передбачений саме для тебе. Тоді все вдасться, в усьому таланитиме і, що найголовніше, почуватимешся щасливим. Такого висновку доходжу, коли спілкуюся з людьми, які дуже люблять свою професію і віддаються їй сповна. Є чимало прекрасних фахівців своєї справи і серед наших земляків. До таких людей, хто знайшов свою прекрасну стежку в житті, належить і Людмила Михайлівна Пінчук з Берестя, шеф-кухар ресторану «Горинь». Це людина, закохана у свою професію,  майстриня, котра постійно у пошуках і самовдосконаленні.

Про те, що 2 лютого у Людмили Михайлівни ювілей, дізналася від її рідних і друзів. Гарна дата ступає на поріг до знаного у районі кухаря. А за роками - особисте життя і робота, в ній - досвід, творчість, фахове вдосконалення.

Кухарем мріяла стати з дитинства. Ще дівчинкою улюбленим заняттям було гратися саме в господиньку, яка смачно готує. На той час такого яскравого іграшкового дитячого кухонного посуду не було, а фантазії у дівчаток все ж не бракувало. Спостерігала маленькою, як куховарять дорослі, і у іншій професії себе не уявляла. Виросла у Бересті, у сім’ї батьків-трудолюбів, мама і тато виховули своїх чотирьох дітей працьовитими і добросовісними.

Кожна дівчинка мріє стати гарною господинею, але не кожна готова й дарувати свої уміння і талант кухарства чужим людям. Після школи Людмила з подругою вступила до Криворізького технікуму, навчалася улюбленій справі із задоволенням і крок за кроком пізнавала ази своєї професії. Отримавши диплом, стала кухарем-технологом, але протягом всієї своєї трудової діяльності вона шукала і знаходила щось новеньке, адже довкола все розвивається і кухарська справа також.

Свою трудову діяльність розпочала Людмила Михайлівна у їдальні ЦРЛ, згодом народилися дітки, деякий час молода мама опікувалася своїми сонечками – сином Тарасом і донечкою Олею. А потім працювала у їдальні берестівського садочка та школи. Потім свою майстерність проявила талановитий кухар у кафе «Чайка», а згодом перейшла працювати шеф-кухарем у ресторан «Горинь».   Всюди була своя специфіка. Адже шкільна їдальня – це одне, а ресторан –зовсім інше. Але всюди одна вимога – готувати з любов’ю, вкладаючи у роботу свій талант. Саме так Людмила Михайлівна і працювала, бо ж цей кухарський талант відтворював красу її душі, повагу до людей. Завжди хоче і готує вона з колегами так, щоб клієнти пішли з ресторану задоволеними і з гарним настроєм. Чудова зібралася у Людмилі Михайлівна команда-зміна, дівчата вкладають у роботу душу і повагу до людей.

Ювілярка – любляча дружина, мама, бабуся. Як розповідає донька Ольга, мама завжди радувала родину смаколиками - навіть найпростіші страви у неї неперевершені – борщі, другі страви, випічка. А «Київський» торт, як каже Оля, краще від мами ніхто не спече.

А ще Людмила Михайлівна дуже любить квіти. Доглядає їх дбайливо і радіє кожній троянді і лілії, що розквітають. Та й не тільки їм, адже кожна квіточка на землі – це дар Божий, отож несе нам радість. Отак і кожна страва Людмили Михайлівни як господині також покликана нести людям радість, адже гарне сервірування милує око, навіть невеличка додана деталь у меню може докорінно змінити смак на краще.

Неодноразово Людмила Михайлівна брала участь у різних фахових конкурсах, зокрема представляла Рівненщину на всеукраїнському конкурсі професійної майстерності «Кращий кухар споживчої кооперації України». А ще у її житті було багато днів народжень, ювілеїв, весіль, інших урочистостей, за які вболівала як за свої. Чому? Тому, що хвилювалася, щоб смакувало людям приготовлене її командою. Адже святкові страви дуже впливають на загальну атмосферу кожного свята.

Готувати смачно, не вклавши душі, жоден кухар не може. Бо настрій кухаря, кондитера – завжди в стравах, що виходять з-під їхніх рук. Отож і салат, борщ та відбивна, торт, випічка та десерт опосередковано вплинуть і на настрій тих, хто все це споживатиме. Тому люди, які беруться за годування інших, повинні бути винятково доброзичливими і щедрими на позитив. Бо ж коли людина налаштована позитивно, то і довкола неї саме так почуваються інші, і все, що вона робить, до чого торкається, наповнюється гармонією.

А стосовно святкового столу вищесказане так важливе… Адже йдемо на гостини і так звертаємо увагу на святковий стіл. Тепер дуже часто відзначаємо свята не вдома, отож нам дуже важливо, як для нас приготують. Часто замовляють свята наші земляки у ресторані «Горинь», у районі є багато людей, які шанують кухню саме героїні нашої оповіді.

Понад 30 років у системі споживчої кооперації трудиться Людмила Михайлівна Пінчук, яка сьогодні зустрічає чудовий ювілей у колі рідних, друзів, колег. Переконані, що вам, Людмило Михайлівно, сказали дуже багато теплих слів і побажань. Всі вони лунали від щирого серця. Хай збудуться. Хай тішать вас діти, онуки і, звісно, робота. Хай попереду буде ще багато ювілеїв, своїх і не тільки… Робіть свято для людей так гарно, як вмієте. Переконана, що усмішки і задоволення клієнтів – беззаперечна складова вашого буття. Земних гараздів вам у долю!

Любов КЛІМЧУК.