ЩОБ УКРАЇНЦІ БАГАТО НЕ ЇЛИ, НА «ДОМАШНЄ» М’ЯСО ЗБИРАЮТЬСЯ НАКЛАСТИ ТАБУ

Не встигли ще оговтатися від однієї «топової» новини про заборону заготівлі домашнього молока, її поки що відтермінували до липня, як вже готується черговий удар по тих, хто продає домашню продукцію.

На українське село найближчим часом чекають революційні зміни

Уже з цього року в Україні збираються ввести заборону на закупівлю домашнього молока, що спровокувало справжню паніку. «Дубровицький вісник» також неодноразово писав про це. І хоча таку заборону на законодавчому рівні дещо посунуто в часі, деякі посередники вже почали відмовлятися приймати у приватників молоко, посилаючись на, нібито, саме вищеназване табу і намагаються таким чином збити ціни.

Влада заспокоює селян. Зокрема, прем’єр-міністр Володимир Гройсман пообіцяв, що уряд не буде забороняти приватним господарствам продавати молоко.

Та в Мінагрополітики заявили, що перенесли введення оновленого стандарту на молоко (швидше за все, з нього зникне молоко 2 сорту, до якого належить більшість продукції з приватних домогосподарств) до липня 2018 року. Що буде після цього – ніхто точно не каже. Не виключено, що заборону на домашнє молоко відтермінують на ще більш тривалий термін, аби не «драконити» електорат, бо ж вибори не за горами.

Але паралельно ширяться чутки, що заборонено буде продавати не тільки домашнє молока, а й м’ясо.

«Відмова від використання з 1 липня 2018 року в переробці молока другого гатунку, яке надходить переважно від приватних домогосподарств, викликає побоювання, що введуть заборону і на домашнє м’ясо. Ця тема обговорюється вже кілька років, але її постійно переносять як соціально гостру. Втім, цей момент все одно настане», – пише в мережі Фейсбук заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Він також прогнозує: заблокувати величезний ринок в один момент владі навряд чи вдасться.

«Адже люди не збираються відмовлятися від свого чи не єдиного заробітку і все ж будуть забивати худобу в домашніх умовах», - зазначає Денис Марчук.

То коли ж на м’ясному ринку настане час «Ч», і чим обернеться заборона на продаж домашньої свинини, яловичини і баранини, що селяни будуть робити з «зайвою» худобою і як це відіб’ється на цінниках, спробуємо розібратися ми.

Кому заважає домашнє м’ясо?

Прийнято вважати, що заборона продажу м’яса худоби подвірного забою – це вимога Європи, під яким Україна підписалася в рамках асоціації з ЄС. Насправді в самому тексті угоди ні обмежень для домашнього м’яса, ні конкретних термінів, в які повинна вкластися наша країна, позбавляючись від «сумнівного» продукту, немає.

«В угоді прописані загальні принципи, згідно з якими Україна зобов’язується запровадити європейські критерії якості продукції, в тому числі, і м’яса. А конкретика прописана у вітчизняному законодавстві, зокрема, законі «Про основні засади та вимоги до безпеки і якості харчових продуктів», - коментує  прес-служба Мінагрополітики.

У Держслужбі з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів (а саме це відомство – головне за якістю їжі в Україні) пояснюють так: прийом худоби подвірного забою на промислову переробку заборонений ще з 2010 року. Такою була, зокрема, вимога СОТ.

Закон «Про основні засади та вимоги до безпеки і якості харчових продуктів» був прийнятий ще в 1997 році, але до нього кілька разів вносили правки. В останньому варіанті, який є в базі Верховної Ради, в статті 34, зокрема, зазначено: «Забороняється забій домашніх копитних тварин, птиці та кроликів не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою цих тварин в обсягах, що не перевищують трьох голів худоби або п’яти голів птиці в день».

У цій же статті зазначено, що «з 1 січня 2025 р. продукти, отримані в результаті забою не на бойні, можуть використовуватися виключно для особистого споживання або реалізації на агропромисловому ринку в межах 50 км від місця забою».

Правда, і це дозволяється лише за умови, що перед забоєм  худоба підлягає обов’язковому державному контролю, як і саме м’ясо, призначене для продажу.

Втім, якщо хтось полегшено зітхнув, побачивши «граничні терміни» позабойневого забою худоби,  той розслабився завчасно. Насправді заборону на торгівлю домашнім м’ясом буде введено набагато раніше.

Адже в травні 2017 р. народні депутати прийняли чергові правки до закону. У статті 32, зокрема, сказано, що «забороняється обіг м’яса без нанесених на частини туш знаків придатності». А такі знаки можуть наноситися тільки на бойні і якщо в результаті передзабійного і післязабійного огляду не виявилися причини, за якими м’ясо може бути визнано непридатним для споживання людиною.

Зрозуміло, що селяни, які по-старому будуть різати худобу безпосередньо в своєму дворі, не зможуть отримати такі «знаки придатності», а отже – торгувати своєю продукцією на ринках.

Ідентифікаційні знаки будуть наноситься і на продукцію переробки – з метою відстеження всього виробничого ланцюжка м’ясних виробів.

Правда, ця норма буде введена не відразу: в перехідних положеннях до закону вказано, що вона вступить в силу через два роки з моменту опублікування – тобто з 2019 року.

Тішить одне, що це не завтра, але і не через 7 років, як було обіцяно в колишній редакції закону. Чи встигнуть селяни підготуватися до нововведень до цього часу або ж вони стануть для них повною несподіванкою?

Аргументи «за» і реалії життя

На користь заборони продажу м’яса подвірного забою є чимало аргументів.

«У селянських обійстях на забій можуть пускати хворих тварин, а багато хвороб тих же свиней, небезпечні і для людини. Але навіть якщо заб’ють здорову особину, в яких умовах це відбувається? Середня вага забійної свині – до 200 кг. Забезпечити правильне знекровлення і оброблення такої туші в кустарних умовах дуже непросто. А якщо цього не зробити, в м’ясі відразу ж запускається процес гниття. Прийнято вважати, що парне м’ясо – чи не делікатес. Насправді, це означає, що його правильно не остудили, а значить, продукт продовжує псуватися. В кінці-кінців, на домашніх подвір’ях використовують, м’яко кажучи, непередбачені методи забою, тварина помирає в стресі, виділяється адреналін, що робить м’ясо жорстким», – аргументують промислові компанії, що спеціалізуються на свинарстві.

Селянам пропонують не забивати худобу самостійно, а везти її на сертифіковані бійні. Там, після огляду ветеринара, тварину заб’ють і правильно оброблять, а м’ясо забезпечать документами, які дозволять легально реалізувати його в магазин або на ринку.

Втім, в принципі ця непогана ідея впирається в кілька «але». Аналітик агентства «Украгроконсалт» Ольга Мозгова пише, що в Україні досі немає потрібної інфраструктури. Приміром, в нашому районі сертифікованої бійні давно нема. Власне, через їх дефіцит аналогічну заборону і відстрочили  тимчасово в 2014 році, аби поетапно створити необхідну бойневу мережу. Однак загальновідомо, що немає нічого більш постійного, як тимчасове. Отож про взяті свого часу зобов’язання одні чиновники «благополучно» забули, а потім тих чиновників змінили інші, в яких на часі були інші більш злободенні завдання.

В результаті великої мережі боєнь в країні так і не з’явилося. Є цехи на близько 460 м’ясокомбінатах, але далеко не всі з них працюють й готові обслуговувати «домашній» забій. Від нас найближче забійний цех Сарненського м’ясокомбінату, однак він вже на ладан дихає.

Та й везти худобу за пару десятків кілометрів погодиться далеко не кожен господар, адже це – зайві витрати. Бо якщо, скажімо, з бичком або свинею, які можна продати дорого, витрати більш-менш виправдані, то везти на бійню курку або кролика навряд чи хтось буде. Моя знайома, що спеціалізується на розведенні «делікатесних і дієтичних» кроликів та індиків таку вимогу називає нісенітницею – бо ж шкурка вичинки не вартуватиме.

«Так що в разі введення заборони виростуть заробітки посередників, які будуть скуповувати живу худобу за заниженими цінами. А якщо ціни «просядуть» істотно, багатьом селянам стане просто невигідно тримати худобу, так що її почнуть вирізати», – прогнозує Денис Марчук.

Власне, цей процес вже і так йде: за даними Асоціації свинарів України, в 2017 році в господарствах населення поголів’я свиней скоротилося на рекордні 9%. Найбільші втрати – в присадибних господарствах Закарпатської, Вінницької, Тернопільської та Одеської областях (хоча в значній мірі це пов’язано зі спалахами африканської чуми свиней). У моїй рідній Орв’яниці, де колись рогату годувальницю утримували мало не в кожному дворі, а то мали їх й декілька, чисельність корів невпинно зменшується. Нині по всій Соломіївській сільській  раді в приватному секторі утримується 237 ВРХ. А ще три роки тому 290 голів налічувалося.

До слова, м’ясо, яким торгують посередники, зараз йде не тільки на ринки. М’ясо домашнього забою потрапляє і в промислову переробку, хоча це і давно заборонено законодавчо. Більшість з закупівельників просто діють під егідою м’ясокомбінатів.

Що потрібно зробити,

щоб всім було добре

За словами Дениса Марчука, Україна поки не готова до введення заборони на реалізацію домашнього м’яса. «Це рішення потрібно не просто відкласти, як мінімум, на кілька років, а й забезпечити за цей час дрібних фермерів і господарства селян системою збуту продукції, а без держпідтримки тут не обійтися. Щоб підтримати дрібних фермерів, потрібно відмовитися від ручного розподілу дотацій, які прийняті на 2018 рік, і повернутися до спецрежиму ПДВ (податок відраховується на спеціальні рахунки, звідки кошти можуть надходити на розвиток і модернізацію господарств) плюс встановити 7% ПДВ на продукти. А для підтримки домогосподарств можна запустити дотації на одну голову вирощеної худоби», – вважає Марчук.

«Ситуацію могло б пом’якшити і масове створення сільських кооперативів. Такі підприємства могли б самостійно організувати весь виробничий ланцюжок – від вирощування худоби до продажу м’яса. Такі кооперативи дуже популярні в тій же Європі», – говорить Денис Марчук.

Ще одна європейська модель – оптові ринки худоби, які пристосовані до утримання та забою тварин, а поголів’я там продається на аукціонах, що гарантує формування ринкової ціни.

«А проста заборона поставить українське село в ще більш складні умови, в результаті на ринку можуть залишитися тільки закордонні продукти», - допускає Марчук. Чим це загрожує? Пригадую, як кілька років тому лабораторія рівненської Держстандартметрології виявила на ринку «екологічно чисте» м’ясо сімдесятих років минулого століття. Оце вже точно чорнобильської  радіації в ньому апріорі бути не могло.

Але революційних змін в держпідтримку тваринництва поки не намічається, як, власне, і відновлення кооперативного руху. Та й самі селяни не горять бажанням об’єднатися, а, щоб їх переконати, потрібна наполеглива роз’яснювальна робота.

Тому, як каже голова Асоціації постачальників роздрібних мереж Олексій Дорошенко, єдине, що нам неминуче світить – чергове зростання цін на м’ясо. «І свинина, і яловичина і так дорожчають. Минулого року ціни на них виросли більш ніж на третину. Від наростаючого дефіциту м’яса і ще більшого його подорожчання нас рятує лише те, що ми цим продукту  «не зловживаємо» – в українців банально не вистачає грошей на м’ясне. Та якщо заборонять ще й домашнє м’ясо на ринках, і в Україні прискориться вирізання поголів’я, ціни на м’ясо просто злетять», – збігаються в оцінках ситуації абсолютно всі експерти.

Підготувала Людмила РОДІНА

за матеріалами Інтернет-ресурсів.