Звернулися до народного депутата

з приводу чорнобильських виплат

У четвер, 25 січня, до громадської приймальні народного депутата України Василя Яніцького прийшло багато людей. Публікація Любові Клімчук у «Дубровицькому віснику» від 12 січня ц. р. змусила людей шукати правду саме тут. У статті журналістка повідомляла, що у 2018 році продовжаться виплати коштів «чорнобильцям» та дітям війни відповідно до рішень судів. Тим самим, газетярка зачепила болюче й актуальне для наших земляків питання щодо виплат пенсій та пільг згідно з Законом України про статус громадян, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Нагадаю історію цього питання: у 2010-2012 роках жителі радіоактивно забруднених районів масово позивалися до Пенсійного фонду України з приводу занижених сум виплат компенсації потерпілим від аварії на ЧАЕС. Річ у тім, що в законі виплати були закладені у відсотках до прожиткового мінімуму, але люди роками отримували стабільну суму. Наприклад, названі в народі «гробові» ми всі роки отримували в розмірі 2 грн. 10 коп., хоч прожитковий мінімум весь час зростав.

Суди приймали рішення на користь громадян, проте виплати за цими рішеннями затрималися на роки. Держава виділяла дуже мало коштів в бюджеті на такі цілі, тому в Єдиному реєстрі судових рішень виникла черга за позовами десятків тисяч громадян, що чекали виплат. Наприклад, у 2015-му було виділено 146 млн. грн. на ці потреби, у 2016-му – 148 млн., а у минулому році – вже 505 млн. грн. Передбачені такі ж кошти в бюджеті України й на цей рік.

Отож  ті люди, які мали рішення суду на руках, почали отримувати чималі гроші, суми сягали від 10 до 50 і більше тисяч гривень. Але ж більшість громадян з певних причин не позивалися до Пенсійного фонду. Тому, вони кинулися в суди, щоб також «відсудити» свої кревні. Та от суди вже не стали приймати звернень громадян з приводу чорнобильських компенсацій, оскільки з 1 січня 2013 дію закону призупинено. Я гадаю, що обмеження викликані тим, що Україна різко критикувалася Європейським судом за те, що постраждалим громадянам не виплачуються гарантовані законом кошти. Після цього багато пільг були практично анульовані, оскільки дію законів призупиняли на невизначений термін.

І хоч Любов Клімчук писала про те, що продовжаться виплати коштів тим громадянам, хто вже має рішення суду на руках, у приймальню до Василя Яніцького прийшли й ті люди, хто теж хоче відсудити свої гроші. До того ж, люди казали, що прийшли «записатися до депутата, щоб получити чорнобильські гроші». Розгорнувся цілий мітинг. Я пояснила ситуацію, яка склалася на сьогодні по цій проблемі, та запропонувала написати колективне звернення від жителів району до народного депутата України Василя Яніцького. В цей день під ним поставили підпис 230 чоловік.

У зверненні до народного депутата ми просимо пояснити ситуацію, яка склалася, та ініціювати розгляд цього питання у відповідних комітетах Верховної Ради. Ми хочемо почути відповідь на запитання: «Чому належні нам виплати, як постраждалим від аварії на ЧАЕС, треба добиватися через суд?! Адже держава і так зобов’язана нам їх виплатити». На сьогодні жодні «чорнобильські» програми не діють – ні знезараження земель, ні оздоровлення людей, ні протионкологічні програми. Зростає кількість онкозахворювань та інших хвороб, спричинених руйнівною силою радіаційного опромінення, яке ми й досі отримуємо».

Люди у зверненні вимагають «відмінити часові рамки дії Закону, в якому гарантуються нам пільги. Адже Конституція України гарантує, що будь-який наступний закон не може звужувати рамки попередніх. Відтак, кожен громадянин має право звертатися до суду з будь-якого важливого для нього питання, в тому числі й з приводу компенсації за пільги». Це право підтвердив і Європейський суд, до якого зверталися «чорнобильці» через відмову українських судів задовольнити їхній позов. Також «ми вимагаємо збільшити бюджетні асигнування на задоволення судових рішень на компенсації чорнобильцям, бо багато людей просто не доживуть до їх отримання. І звичайна логіка говорить про те, що треба зробити індексацію на виплати, адже у 2010 році 40 тис. грн. – це було 5 тис. доларів, а тепер – лише півтори».

Звернення я відправила народному депутатові, в розмові з ним детально пояснила всю його важливість. Хочу поділитися з вами, шановні земляки, своїми роздумами про те, що це болюче для нас питання Василю Петровичу одному буде дуже важко зрушити. Він буде шукати однодумців та підтримку серед колег-депутатів у Верховній Раді, щоб проблема була  досконало вивчена та справедливо розглянута. Однак ні для кого з вас не секрет, що все впирається в кошти, яких на даний момент у держави немає. Адже мова йде про мільярди гривень. До того ж у країні йде виснажлива війна з російським агресором. Але наші вимоги справедливі. Будемо сподіватися, що влада візьметься за вирішення цього питання.

Оксана СЛОБОДЗЯН, помічник-консультант

народного депутата України Василя Яніцького