«Діти – це дзеркало,

в яких бачимо себе»

У поліції є особливий підрозділ. Тут не може працювати людина, яка не любить дітей. Адже кожного дня бачить і пропускає через власне серце їхні проблеми. Навертає на правильний шлях відчайдух та розбишак. Старається докопатись до суті, чому дитина втекла з дому або боїться своїх батьків. Зрозуміти ту, що вчинила злочин чи стала його жертвою. З таких прикрих історій та маленьких перемог складається щоденна робота старшого інспектора ювенальної превенції райвідділу поліції Зінаїди Гуторової.

Зінаїда Миколаївна – перша з родини пішла поліцейською стежкою. Завжди захоплювалась сильними жінками в «погонах» і подумки приміряла форму на себе. Тому коли треба було обирати майбутній фах – без роздумів вступила до Національної академії внутрішніх справ. Тато таке рішення підтримав, а от мама була проти. Її материнське серце переживало за доньку, все-таки робота поліцейського – не з простих.

«В перші місяці університету чула від мами: «А я тобі говорила!». Тоді, напевне, був єдиний раз, коли пожаліла про свій вибір. «Курс молодого бійця» для вчорашньої школярки, яка щойно випурхнула з-під батьківського крила, став школою життя. Доводилось звикати до нової атмосфери, дисципліни, порядку. До того, що день – від підйому до відбою – розписаний похвилинно. За заняттями, шикуванням, стройовою підготовкою не було часу видихнути. Але це стало хорошим гартом для характеру. Тепер розумію, що вчинила правильно, бо роботу свою люблю. Передусім за спілкування та можливість хоч трішки змінити на краще чиєсь життя».

Після навчання дівчина одразу потрапила на роботу в Дубровицю. З 2014-го встигла попрацювати інспектором сектору інформаційних технологій та сектору реагування, була дільничним. А з серпня минулого року виконує обов’язки «дитячого» поліцейського.

«Ювенальна превенція – це та ж колишня дитяча кімната міліції, тільки назва стала сучаснішою. Займаюсь профілактикою злочинності серед неповнолітніх та тримаю на контролі сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, разом із соцслужбами», – пояснює поліцейська.

Незалежно вдень чи вночі, у вихідний чи у будень Зінаїда Миколаївна миттєво реагує на всі виклики, пов’язані з дітьми. У її роботі не має місця байдужості та лукавству. Важливі кожна дія і кожне слово. Адже неповнолітні це все відчувають. І тільки той, хто щиро намагається вникнути в ситуацію, може достукатись до їх зранених неблагополуччям у родинах душ.

«До кожної дитини треба знайти підхід. Не всі говорять батькам те, чим діляться в цій кімнаті. Я відкрита людина, тому закликаю і їх бути такими ж. Краще спершу стати для них психологом і другом, а не юристом і карателем. Зрозуміти, вислухати, дати пораду, а вже потім думати – притягнути до відповідальності чи ні. Від цього залежить їхнє ставлення до закону, а нерідко – й подальша доля», – каже  пані Зінаїда.

Які злочини підлітки вчиняють найчастіше?

Спокус у неповнолітніх багато – спиртні напої, куріння, бажання «легких» грошей. Тому найпоширенішим є розпивання алкоголю в громадських місцях та крадіжки. Зазвичай крадуть діти з не дуже заможних сімей. В когось з однокласників чи друзів з’являються новий телефон чи кросівки, хтось може собі дозволити більше, а вони ні. От і йдуть на такий крок, деколи не усвідомлюючи, які наслідки будуть за цим. За законом, адміністративна та кримінальна відповідальність настає з 16 років, за особливо тяжкі злочини – з 14-ти. За вчинки дитини обов’язково відповідають батьки. Адже часто в існуючих проблемах є і їх вина. Хтось мало приділяє часу, хтось закриває очі на дитячі проступки, а іноді і зовсім не займається вихованням. Тому пояснюємо дітям та батькам, що за кожною протиправною дією є своє покарання.

Минулого тижня набула резонансу ситуація, коли  підлітки випивали на території костелу. Та й ще й завдали тілесних ушкоджень жінці, яка дала їм зауваження. Чи вирішився конфлікт?

На даний момент ні. Наразі є заява потерпілої і повідомлення з лікарні, куди вона звернулася. Факт цей зареєстровано. Винних  буде притягнуто до відповідальності.

Останнім часом багато говорять про булінг. Чи були такі інциденти в нашому районі?

Про це спілкуємось з учнями. Розказуємо, що таке булінг і як в таких випадках діяти. Але офіційних повідомлень до нас не надходило. Взагалі зі школами під час навчального року працюємо часто. Проводимо лекції, показуємо фільми та мультики на різні теми – від правил дорожнього руху до поводження з незнайомцями. Багато хто з школярів каже, що в майбутньому бачить себе поліцейським. Тому дуже хочеться для них бути гідним зразком для наслідування.

А часті випадки зі зникненням дітей?

У цьому році таких було кілька – у Вербівці, Бережках та Підлісному. Страшно, коли діти йдуть з дому чи зникають. Тоді всі сили поліції задіяні на пошуки. Бо головне – чимскоріш повернути їх в родини. На щастя, у всіх трьох випадках це благополучно  зробили. Зачасту причина зникнення криється в елементарному непорозумінні та конфліктах  між батьками і дітьми. Траплялось також, коли неповнолітня зі своїм коханим поїхала в іншу область. Захотілось, напевне, дорослого життя. Ми з колегами взяли машину, забрали її з Волині і привезли додому.

Ще одна частина обов’язків Зінаїди Миколаївни – робота з неблагополучними сім’ями. За роки служби вона бачила багато  горе-батьків, які знущалися над своїми дітьми, пиячили, не доглядали, останню дитячу копійку витрачали на пляшку.

«Чомусь особливо запам’яталась одна ситуація. Було Водохреще. Вранці збиралась до церкви, і тут подзвонили, що є підозра на неналежне виконання батьківських обов’язків. О десятій ранку 23-річна мама вже була п’яна. А дворічний малюк в брудній постелі лежав холодний-голодний. В хаті жахливий безлад. По-материнськи стало шкода ту дитину, яка ні в чому не винна. Малюк має світитись від щастя і випромінювати дитячу безпосередність. А не бачити оце все та зарано дорослішати. Подібні картини непоодинокі. В таких випадках складаємо протокол. Стараємось «достукатись» до батьків, поговорити, нагадати, що вони відповідальні за своїх чад і їхнє майбутнє. Не завжди чують. А дитяча душа горнеться до мами, якою б вона не була».

До чого не можете звикнути?

До відчуття, що не всім дітям можеш допомогти в скрутних умовах і не всіх зробиш щасливими, якби сильно цього не хотіла.

Що як мама та поліцейський сказали б чи порадили батькам?

Наші діти – це відображення нас самих, дзеркало, в якому ми бачимо свої ж помилки та недоліки. Виховання – відповідальна справа: що в доньок та синів вкладемо, те з них і виросте. Якщо батько п’є та б’є дружину, то й для сина це може стати нормою. Якщо мама розводить безлад в домі, то й донька те саме повторюватиме. Якщо старший брат краде гроші від батьків, то й молодший буде так робити. Бо вони не знають іншого життя. Тому, якщо хочемо чогось навчити, треба показувати це на власному хорошому прикладі. З дітьми потрібно проводити більше часу, спілкуватись, цікавитись їхнім життя. Якщо є проблема, обговорити спокійно, а не доводити до скандалу, через який дитина втікає з дому до друзів і алкоголю. Бути для неї другом, а не тираном. Інколи діти мені розповідають, що бояться йти додому, бо за найменшу провину отримують стусанів. Можливо, лише своєю увагою та розумінням ви вбережете їх від багатьох небезпек та помилок.

Кожна професія залишає певний відбиток. Як Вас змінила поліцейська справа?

Напевно, зробила сильнішою. Не так все сприймаю близько до серця. Бо якщо щоразу це робити, то довго тут не пропрацюєш. Хоча все одно в душі хвилюєшся, і вдома думаєш, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації.

Рідні звикли до Вашого ненормованого графіку?

Якщо є повідомлення, що доставляють неповнолітніх, я завжди готова до співпраці. В суботу, неділю, вдень чи вночі. Це моя робота. Тому рідні справді вже звикли. Чоловік  не поліцейський, але мене підтримує. Родина – та тиха гавань, де відпочиваю після емоційних буднів. Хоча, як кажуть, вдома настає друга зміна: прибирання, готування, городи, турботи. Але надивившись на те, як люди живуть, до побутових дрібниць уже легше і простіше відношусь. Головне, що всі разом, в любові і розумінні.

Невдовзі відзначатимете професійне свято, що побажаєте колегам?

Багато кажуть, що це нежіноча професія. Правопорушники  різні, часто буває з їхнього боку нецензурна лексика і агресивна поведінка. Але якщо вже одягаєш форму, значить маєш нести службу в будь-яких умовах. А в критичних ситуаціях виручить чудовий колектив, до якого завжди можна звернутись за допомогою. Своїм колегам зичу здоров’я, терпіння в нелегкій службі, поваги від населення і підтримки в родинах. І нехай всі мрії і задумане неодмінно збувається.

Спілкувалась Леся Кондратик.