У медсестри йдіть

за покликом душі

Про професію медсестри і свій шлях у медицині розповідає сьогодні Іванна Рожко, уродженка Дубровиці, яка зараз живе у Рівному. Сьогодні, коли дівчата мріють про цей фах, їм варто знати, що медсестринство – це передусім поклик душі.

Дубровичанка Іванна Рожко (дівоче прізвище Гаврилович) закінчила у 2005 році Дубровицький ліцей. Моя співрозмовниця згадує, що вона мріяла бути поліцейською, однак доля склалася по-іншому. У 2006 році Іванна вступила до Рівненського медичного коледжу, де здобула професію фельдшера. Як каже медик, навчання у цьому закладі дуже хороше для тих, хто має бажання здобувати знання. Іванна підкреслює, що вкрай важливою для майбутнього професіонала-медика є виробнича практика. Адже саме там можна навчитися якісно робити медичні маніпуляції.

Студентка Іванна Рожко вирішила за свою практику не «домовлятися», а пройти її реально в обласному тубдиспансері. Свій перший день виробничої практики медик називає тепер своїм першим робочим днем: «У цей специфічний заклад на практику боялися йти всі. А я наважилася. І про це ні на мить не пошкодувала, бо отримала там багато практичних навиків і знань. Закінчуючи коледж, я вміла робити всі необхідні для фельдшера маніпуляції. А ви ж знаєте, що дуже багато випускників медколеджів не вміють навіть поставити крапельницю, не можуть попасти у вену».

А потім почалися пошуки роботи. Ні для кого не секрет, що знайти роботу медсестрі чи фельдшеру вкрай непросто, особливо в державних медичних закладах. Іванна пішла працювати спочатку маніпуляційною медсестрою в лабораторію онкодиспансера. Щоранку – забір крові у пацієнтів. До багатьох хворих треба було йти у палату. «Мені було дуже важко морально. Я молода людина, яка фактично ще й не бачила життя, не витримала психоемоційних переживань, – згадує медик, – на роботі я небайдуже ставлюся до людей. Мені складно було бачити біль, страждання і читати безнадію в очах. Розрахувалася».

Згодом у Рівному почали відкривати перші приватні клініки. Іванна пішла працювати у «Сінево». Щодо вимог до персоналу, то, як зазначає співрозмовниця, то там головними були фаховість, а також доброзичливий характер, гарне ставлення до пацієнтів. Усмішка і привітність у працівника приватної лабораторії – це візитна картка закладу. Там нема права на помилку у маніпуляціях, інакше тебе просто не триматимуть на роботі. Іванна добре справлялася із взяттям венозного забору крові гінекологічних заборів (мазків), завжди була привітною до людей. Працювала медик і у приватній клініці «Інвіво». Потім вийшла заміж, і робочий графік у приватній клініці (з 6 ранку до 18.00) її перестав влаштовувати. Вихідними були лише неділя та один день на Різдво і один день на Великдень. Згодом була декретна відпустка.

І знову пошук роботи, яка влаштовувала б. Великі вимоги ставили до роботи медсестри у приватному медичному центрі «Оксфорд Медікал Рівне». Як розповідає Іванна Рожко, вона виконувала там завдання маніпуляційної, урологічної, гінекологічної сестри медичної. Був час підпрацьовувала вона там заразом і санітаркою.

Моя співрозмовниця каже, що привітне ставлення до пацієнтів повинне бути не лише у приватних закладах, а й у державних. Адже недужій людині завжди важливі посмішка медсестри, її слова підтримки. Медик, який любить свою професію, поважає людей, ніколи не дозволить собі зверхнього ставлення до хворого. «Я завжди шукала кращого заробітку, – зізнається Іванна Рожко. – Звичайно, у приватних клініках і лабораторіях зарплата медсестри вища, ніж у державній. Але, як на мене, кожна людина розуміє, яку професію обирає. Тому визначальна риса – добре ставлення має бути у лабораторіях і клініках різних форм власності. Хотіла б сказати дівчатам, які мріють стати медсестрами, щоб вони не розраховували на велику зарплату. Треба йти у цю професію, коли дійсно є поклик душі. Неприпустимо, бути медиком і недоброзичливо ставитися до людей».

Зараз Іванна Рожко працює у Рівненському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. На неї покладені обов’язки терапевтичного напрямку.

А ще наша землячка закінчила курси масажистів. Після роботи підзаробляла у Рівному навиками масажиста. Іванна каже, що масаж – це дуже складна робота, і вимагає від фахівця неабияких зусиль. Оплачуватися масаж має вище, аніж він тепер оцінений.

Наша землячка-медик також активно вивчає косметологію, а її мрія – стати реабілітологом. За словами співрозмовниці, масаж і косметологія – це науки, яким треба постійно вчитися і вчитися. Адже медичні науки невпинно рухаються вперед. Щодо масажу і косметології – то це навчання на недешевих приватних курсах.

«Взагалі про дівчат-медиків з Полісся у Рівному кажуть, що вони дуже талановиті і вміють все, – зауважує Іванна, – наші люди дійсно працьовиті. Отож ще раз скажу, якщо ви любите людей і маєте щиру душу, то ваш шлях – медицина».

Перепитала у співрозмовниці, у яких клініках медичні послуги отримує вона. Іванна зазначила, що надає перевагу державним медичним закладам, адже там працюють ті ж лікарі, які трудяться і у приватних клініках. А щодо ставлення до пацієнтів, то кожна людина має право вимагати до себе доброзичливого ставлення, де б вона не була.

Люба КЛІМЧУК.