з щирими подяками

Напередодні професійного свята медиків керівники району Олександр Гузич та Микола Кухарець, заступник голови РДА Оксана Кондратюк, помічник народного депутата Віктора М’ялика Віктор Кузін у актовій залі лікарні щиро вітали медиків з професійним святом. Зворушливі слова линули на адресу колективів обох ланок лікарні - ПМСД та вторинної ланки.

Віктор Павлович Кузін, Олександр Миколайович Гузич, Микола Миколайович Кухарець, Оксана Василівна Кондратюк говорили, що медицина тепер - це також фронт. Були подяки, відзнаки, нагороди.

За самовіддану і невтомну працю, високу професійну майстерність, ініціативність, значний особистий внесок у підвищення якості надання медичної допомоги населенню, за врятовані життя, повернуте здоров’я і радість та з нагоди професійного свята – Дня медичного працівника, Почесною грамотою районної державної адміністрації та районної ради Олександр Гузич та Микола Кухарець нагородили  працівників комунальних некомерційних підприємств: Емму Іванівну Дячок, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Бережницької лікарської амбулаторії, Валентину Михайлівну Гаврильчик – сестру медичну загальної практики сімейної медицини Дубровиької лікарської амбулаторії №2 (КНП «Дубровицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги»), Катерину Василівну Гнедько - лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, Тетяну Іванівну Охтень – завідувача терапевтичним відділенням (КНП «Дубровицька центральна районна лікарня»), Наталію Аркадіївну Яковлєву – завідувача підстанції Сарненської станції КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Микола Кухарець передав також вітання від депутата обласної ради Віталія Суховича і передав відзнаку обласного депутата лікарю-отоларингологу Андрію Земляному.

Віктор Кузін зазначив, що народний депутат України Віктор М’ялик передає своє щире шанування всім медикам Дубровиччини та ветеранам праці галузі. Віктор Ничипорович зичить всім, хто трудиться і трудився на медичній ниві гарного здоров’я, а також Божої опіки у цей непростий час.

Віктор Кузін відзначив подяками та премією народного депутата Наталію Григорівну Мединську – в.о. головного лікаря КНП «Дубровицька центральна районна лікарня», Вікторію Михайлівну Островець – головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Дубровицький районний центр певинної медико-санітарної допомоги», Лідію Іванівну Демидову – лікаря загальної практики, сімейного лікаря, Наталію Михайлівну Малафей – заввідділом медичної статистики.

Олександр Гузич також передав вітання медикам від компанії ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» та подарунком більш як на 5000 грн. Це засоби захисту для медперсоналу: рукавички, бахіли, окуляри, а також шприци, голки для ін’єкцій, системи переливання крові та багато іншого. Божого захисту нашим медики у цей непростий час!

Люба КЛІМЧУК.

Діана Будкевич: «Іскру мрії перетворила на вогонь»

Наша чарівна землячка, випускниця Дубровицького НВК «ліцей-школа» працює телеведучою і журналістом у ТРК «Перший Західний». Сьогодні нашим читачам талановита дівчина розповідає про шлях у професію і не тільки…

– Напевне, стати телеведучою – мрія чи не кожної маленької дівчинки, яка дивиться на себе у дзеркало і розказує вірш, який підготувала на шкільне свято. Я теж була однією з тих школярок, які не пропускали жодного шансу виступити на сцені. Пам’ятаю, ще зі школи я частенько була ведучою «перших дзвоників», «днів фізики» та «конкурсів краси». Напевне, саме відтоді в мені загорівся вогник, здавалося б, нездійсненної мрії. Мені завжди було комфортно на сцені, я – сором’язлива дівчинка – перед сотнями глядачів відчувала свободу, впевненість і, головне, задоволення від того, що я роблю. Але шлях мій до цієї мрії був дуже довгим. Я б навіть сказала, багаторічним. Адже спочатку були п’ять років навчання в університеті, де я вивчала зовсім не основи журналістики. Потім – ще декілька років невпевнених стрибків у доросле життя. Я працювала копірайтером, бухгалтером і, як зараз прийнято говорити, «айтішницею». Але отой запалений ще в дитинстві вогник, не давав мені спокою. Тож одного дня трапилося усе, як в кіно. Я просто вирішила звільнитися з офісу і нарешті знайти те, до чого лежить душа. Чесно зізнаюся, я не знала жодного львівського телеканалу, не мала уявлення про тонкощі роботи в журналістиці. Але я мала сміливе серце. Тому я просто знайшла в «Вікіпедії» список місцевих телекомпаній і надіслала своє резюме одразу у всі. Відгукнулися з однієї. З телеканалу «Перший Західний». Там я працюю вже два роки.

На співбесіді я прямолінійно і, може, легковажно заявила, що моя мета – стати ведучою новин. Моя тоді ще майбутня шефиня поблажливо подивилася на мене і сказала: «Щоб бути ведучою, треба декілька років попрацювати «в полі», тобто журналістом-новинником». Я погодилася, і відтоді побувала на сотнях зйомок – на сміттєзвалищах і зустрічах Президента України, на концертах і акціях протесту, на обвалах будинків і будівництвах доріг. Ці журналістські перипетії загартували мене і розвинули в мені одну з важливих якостей для телеведучої – гнучкості і вмінню блискавично реагувати на зміни.

Коли я пропрацювала на телеканалі рік, одна з тодішніх ведучих новин отримала роботу в Києві. Тож у нас оголосили кастинг. Я пам’ятаю, як вперше, для того, аби потренуватися, стала перед телесуфлером, з якого потрібно було читати текст новин. І ще краще пам’ятаю, як невдало я його прочитала. Інші журналісти – а нас було четверо претендентів на місце – трималися невимушено, читали красиво. І в той день я подумала – це моя найбільша мрія, невже я її впущу? І я почала гарувати. Іншим словом мені важко назвати це, адже до самого кастингу я щодня тренувалася читати новини, вчила скоромовки, говорила перед дзеркалом майже цілодобово. Я приходила о 8 ранку на роботу і ставала перед телесуфлером, і йшла додому о 9 вечора. Я думала лише про одне – зробити усе, що можливо, а там – буде, як буде. Адже так я хоча б знатиму, що приклала максимум зусиль.

Я вже майже рік ведуча новин. Скоромовки я читаю щодня, як і щодня роблю вправи для голосу. Це – половина успіху у цій професії. Інша половина – це вміння співпереживати. Читаючи про те, як двомісячний хлопчик потребує операції, ведуча повинна розповісти про це так, аби кожен захотів йому допомогти. А кожна новина – це інше послання, інший настрій і емоція. Вони всі повинні бути щирими, лише тоді глядачі вам довірятимуть.

Той кастинг я виграла. І я знаю, що не завдяки якомусь ефемерному таланту. Я стала телеведучою тому, що дитячу іскру мрії перетворила на вогонь зусиллями і роботою над собою.

Розмовляла Люба КЛІМЧУК.

Стартувало ЗНО:

з Богом, діти!

25 червня у Дубровиці стартувало ЗНО-2020. Одинадцятикласники з Дубровицького та Зарічненського районів з’їхалися у НВК «Ліцей-школа», щоб продемонструвати свої знання з математики. Шкільні автобуси з різних населених пунктів почергово підвозили випускників до закладу, з метою запобігання скупчення великої кількості людей. Кожен мав свій час прибуття. У супроводі наставників хлопці та дівчата вирушали до пункту пропуску. З собою мали документи, ручки, маски, питну воду. ЗНО розпочали з дотримання всіх карантинних вимог.

На вході у всіх вимірювали температуру, кожному додавалася маска додатково. Потім  при перевірці документів (їх в руки учні нікому не передавали, лише показували паспорт з своїх рук) випускники на кілька секунд маску приспускали, щоб ідентифікували їх особу.

Поспілкувалася з одинадцятикласниками та наставниками міської ЗОШ №2 та Людинської ЗОШ. Наприклад, з тридцяти випускників Дубровицької ЗОШ №2 математику складає 12, а 16 випускників з Людині – це випробування пройде 8 хлопців та дівчат.

Дуже зворушливо і тепло підтримували цього дня своїх вихованців їх вчителі. Тепло, по-батьківськи і материнськи давали вони настанови, щоб діти зібралися і не хвилювалися. Здається, вчителі вболівали за дітей більше, як самі випускники. Поспілкувалася з Іриною Василівною Чирук – класним керівником 11-Б класу (ЗОШ №2) та з Миколою Максимовичем Серком – директором Людинської ЗОШ, іншими вчителями цих закладів. Всі вірять в своїх учнів, бажають їм гарних результатів, а головне – здоров’я. Приємно, що педагоги називають своїх вихованців найкращими. Так і має бути у шкільній родині!

Велика дяка і повага всім, хто причетний до організації ЗНО в районі, колективу Дубровицького НВК «ліцей-щкола» за чудову підготовку закладу до проведення цього випускного іспиту.

Насамкінець додам, звісно супроводжували випускників на ЗНО і мами, батьки, бабусі і дідусі. Хай хвилювання рідних людей увінчаються успіхами їх дітей. З Богом, наші юні земляки!

Люба Клімчук.