Різдвяне світло любові

Пригадую новорічну ніч. Мабуть, як і більшість з нас, з пультом «листала» канали телевізора, намагаючись знайти серед розмаїття розважальних програм щось для настрою і душі. Чесно кажучи, саме розважальні передачі в святкову ніч трохи дратували. Загальний настрій у країні наклав відбиток на кожного з нас. Найбільше зворушили на одному з каналів вітання солдат, які перебувають у зоні АТО – щирі, невимушені, теплі. Їх прості слова зігрівали душу і ще раз доводили, що людські цінності непідвладні часу і місцю перебування: зрозуміло, саме там найбільше згадували наші захисники про родини і свята за сімейними столами. Мабуть, найбільше щастя, коли за столом в оселі збираються всі члени сім’ї - здорові і усміхнені.

У той час, коли хлопці з окопів передавали вітання, Дубровиця салютувала. Феєрверки були атрибутом святкування наших земляків і воєнного нового року. На щастя, ми далеко від справжньої війни і вибухи салютів не плутаємо з більш страшними речами.

«З яким настроєм зустрічали 2015?» - цікавлюся у знайомих і друзів. Узагальнено можна відповіти так: із розумінням, що прийдешній рік буде складним, але з вірою, що всі труднощі залишаться у минулому. Саме цього і хотілося б. Спокою і стабільності.

Що ж до застілля, то цьогоріч, порівняно з роком минулим, ціни виросли ледь не вдвічі, відтак, і страв на святкових столах в українців поменшало. Багато дубровичан накривали на стіл по мінімуму:

- Ой, зараз у наш час ціни вище неба, тому навіть не знаю… Не знаю, чесно, – ділиться зі мною сусідка-пенсіонерка, - головне на Різдво родину порадувати.

Цікавлюся в Інтернеті, що готувала на новий рік подруга, яка вже з десяток років мешкає в США.

-Тут на Новий рік ніхто не переїдає: ні багаті, ані бідні. Ніколи не бачила такої надмірної кількості страв, як в Україні. Люди, які забезпечені, вони харчуються тут досить скромно, вживають натуральну їжу…

В Європі, як і Штатах, головне свято - це Різдво. Погодьтеся, що останніми роками ми також надаємо більше сенсу саме цьому християнському святу і його зустрічі. Для когось Різдво - свято суто релігійне, але для більшості - сімейне. Напевно, це правильно, тому що сім’я - основа, без якої прийняття цінностей християнства неможливо. Батьки передають дітям свій досвід, як побутовий, так і духовний. Саме різдвяні свята вважають найголовнішими у зимовому циклі свят і дубровичани. Піти до храму Божого, сісти за сімейний стіл, послухати колядки – головні атрибути свята. Щасливі ті родини, які зустріли це свято з синами, на яких очікували з АТО. Чули їх вітання не з екранів телевізорів. А поруч.

Чесно кажучи, прикро, що християни світу відзначають величне Різдво не разом. Саме завдяки цьому святу ми розуміємо, що світло Боже є завжди для кожного з нас, для кожної людини. Його світло є для нас джерелом віри і любові, світить у кожній правді, яку ми відкриваємо. Ще напередодні католицького Різдва прочитала слова Різдвяного послання владики Василія (Семенюка), Митрополита Тернопільсько-Зборівського. Вони глибоко запали у душу і зігрівають її досі. Впевнена, що саме таку думку розділить кожен, хто вірить у світло Божої любові:

 «Наша цьогорічна дорога до Різдва була дорогою до пораненого і вигнаного… Ми линули з різдвяним привітом до наших воїнів, які святкують цей величний празник у холодних окопах та бліндажах на передовій і готові грудьми закрити свій народ. Зі святковим віншуванням добра і гаразду заходимо до тих, хто втратив свою домівку та тепло рідної сім’ї. Нехай у своєму Різдві наш Спаситель сповнить нас силою звитяги добра над злом, правди над неправдою, і небесний мир хай здолає війну».

Любов КЛІМЧУК.