КУРАШ – МАЛЕНЬКЕ СЕЛО ІЗ ВЕЛИКИМ МИНУЛИМ

Таку захоплюючу розповідь про наш Кураш у мережі «Фейсбук» поширив Ромек Павлюк, який тривалий час працював перекладачем у консульстві Республіки Польща у Луцьку.

 

Кураш – сьогодні маленьке село на Волинському Поліссі (між Сарнами і Дубровицею), колись було маєтністю, якою володіли в різний час (і навіть сперечалися за неї) знатні роди – Монтовти, Фірлеї, Четвертинські, Тарновські, Пясечинські, Вишневецькі, Радзивілли, Прушинські. Останніми власниками Кураша з 1800 до 1939 року були Кашовські, які розпочали втілювати проєкт створення нової палацової резиденції.

Облаштування резиденції розпочалося з закладення парку на площі 40 моргів. Творцем паркового ансамблю був видатний ірландський майстер садово-паркового мистецтва Діонісій Міклер. Природнє розташування парку було дуже мальовниче – на високому березі Горині, з якого відкривалися краєвиди на мандруючу річку, розлогі луки з панорамою Бережниці. В парку було насипано кілька пагорбів, через канали були перекинуті легкі аркові містки, встановлено кілька альтанок та паркових скульптур. Було побудовано також монументальну в’їзну браму, каплицю-усипальницю та приміщення фамільної бібліотеки і архіву, який називали «скарбцем». Проєкт палацу у стилі класицизму так ніколи і не був реалізований.

Коротко про основні об’єкти резиденції.

В’їзна брама являла собою два кількаметрові пілони, оточені з усіх боків колонами. Праворуч від брами знаходилася каплиця-ротонда, увінчана півсферичною банею та сферичною маківкою. З чотирьох сторін каплиці, на перетині осей, знаходилися двоколонні доричні портики, увінчані фронтонами. Центральний портик був прикрашений балконом, на який можна було дістатися з внутрішньої галереї. «Скарбець» (на фото), який понад 100 років слугував резиденцією власників, знаходився на схилі, на самому березі Горині і являв собою скромний, квадратний у плані, двоповерховий палацик з двоколонним портиком, балконом та високим чотирьохскатним дахом. На його першому поверсі знаходився також сімейний архів, починаючи із XVI  століття, та бібліотека, які були повністю знищені і розграбовані у 1914-21 роках.

До 1939 року повністю зберігся багато декорований інтер’єр каплиці.

Весь палацово-парковий ансамбль був повністю знищений відразу ж після завершення другої світової війни.

Колишню мальовничість Кураша ми можемо побачити завдяки світлинам польського фотографа і краєзнавця Станіслава Бохніга, зробленим під час експедиції Поліссям у 1929 році.