Герой стане Ангелом

для сина та донечки

24 березня Дубровиччина попрощалася

з Героєм Віктором Головком.

Сотні жителів міста та громади вклонилися Захиснику України, який поліг під Києвом. Поховальна процесія рухалася до майдану Злагоди повз міську школу №2, де навчався Віктор. Десятки учнів та вчителів зустріли Героя з жовтими тюльпанами у руках, стоячи на колінах. Для випускника школи пролунав останній дзвінок.

Багато людей проводили Героя останньою земною дорогою. Дуже боляче було дивитися на рідних – маму, дружину, семирічного синочка та маленьку донечку, яку везли у візочку. Вона не пам’ятатиме цієї трагічної події, але як виросте, то дівчині обов’язково розкажуть про те, як проводжали Тата-Героя!

Майдан Злагоди у Дубровиці оплакував не одного Героя. 24 березня жителі Дубровиччини прийшли висловити свою шану та повагу пам’яті Віктора Головка.

До рідних Віктора та до всіх присутніх звернувся міський голова Богдан Микульський:

– Дорога дубровицька громадо! Дорогі земляки! Дорогі Захисники! Ми зібралися в центрі древньої Дубровиці, щоб провести в останню путь старшого лейтенанта, захисника України Віктора Головка. Ми низько вклоняємося Матері Віктора і висловлюємо подяку за те, що вона виховала сина-Героя. Глибокі співчуття родині. Ми розділяємо непоправну втрату з дружиною Катериною, діточками – Давидом і маленькою крихіткою Міланкою.

Віктор народився на Херсонщині, але своє дитинство і юність він провів разом з нами в Дубровиці, закінчив міську школу. Як згадують вчителі та друзі, Він був товариським, дружелюбним, дуже позитивним. Майже 20 років Віктор віддав службі в Національній гвардії України. За вісім років війни Він неодноразово виконував особливі завдання на Східній Україні. І коли російський агресор напав на Україну, Віктор  з перших годин став на захист нашої Батьківщини. Він захищав наш Київ, нашу столицю, Київську область. 12 березня Віктор виконував бойове завдання: рятував воїнів, які потрапили у засідку і були поранені. Однак, сталося непоправне. Віктор віддав своє життя за Україну, за наших діточок, за майбутнє України. Наша громада сьогодні у траурі. Герої не вмирають».

Представник Національної гвардії майор Олександр Брильчук: «Шановні браття та посестри! Ми зібралися сьогодні з сумної нагоди. Не можу дібрати слів, щоб висловити слова вдячності для матері Віктора, нема нічого гіршого, як ховати дітей. Низький вам уклін від Національної гвардії, від мене особисто  – за сина.

Зараз на всіх фронтах наше військо дає гідну відсіч агресору. Ми можемо з гордістю сказати: Віктор поліг не просто так. Ми відтіснимо ворога. Збережемо цілісність держави».

Дуже зворушливі слова про Віктора сказав однокласник Сергій Рожко: «Наш Вітьок – це завжди енергія, це завжди позитив. Минулоріч ми мали святкувати двадцятиріччя після закінчення школи. Вітя перший створив групу у «Вайбері», щоб організувати цю зустріч, Він перший всіх вітав з днем народження – і дівчат, і хлопців. Ми вітали його з 37-річчям, а це був останній день народження, на превеликий жаль. Пригадую, я телефонував в той день, а Віктор в той момент був на пробіжці.

Високодисциплінований, енергійний, щирий, завжди позитивний. Наш Вітя нікуди не подівся. Він просто став Янголом, який буде серед нас. Вітьок, ми ніколи Тебе не забудем. Ця путінська орда буде знищена і над всіма містами та селами замайорить наш прапор! Слава Україні».

Відспівували Віктора Головка у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Благочинний церков ПЦУ отець Данило, настоятелі храмів ПЦУ з нашої громади разом з вірянами щиро молилися за упокій душі Героя. Отець Данило наголосив на великій місії Захисників рідної землі і щиро поспівчував рідним Віктора.

Війна забирає найкращих. Вічна пам’ять Віктору Головку.

 

Люба КЛІМЧУК.

 

Катерина Головко, від імені всіх рідних, щиро дякує всім людям, хто допоміг в організації похорону Віктора Головка. Уклін добрим людям, які їздили забирати Героя додому, міській владі, всім військовим побратимам, жителям громади, священнослужителям, всім-всім, хто розділив з сім’єю це велике горе. Хай Господь дарує всім мир, добро, здоров’я.