Вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні щорічно відзначали День Героїв Небесної Сотні. Цього дня вшановали пам’ять тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України. У закладах культури та освіти дубровицької, Висоцької, Миляцької громад пройшли заходи, приурочені цій даті.

18 лютого, у Дубровиці біля пам’ятника Героям Небесної Сотні пройшов захід «Небесна Сотня. Жива пам’ять». Учні міста та працівники культури прикрасили берізки, які ростуть поряд з памятником, паперовими ангеликами. Саме так уже вкотре дубровичани вшанували пам’ять жертв розстрілу 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві. Зворушливі слова про Україну та її синів-патріотів сказав міський голова Богдан Микульський. Богдан Михайлович, до речі, разом з представниками місцевої організації «Батьківщина» також брав участь у Революції гідності.

До всіх присутніх звернулася учасниця Революції гідності, дубровичанка Валентина Баньковська:

«Україна має право сама обирати: в якому напрямку рухатися. Хочеться, щоб жертва Майдану не була даремною. Саме 18 лютого пішли учасники Майдану до Верховної Ради, де мало відбутися голосування за повернення до конституції 2004 року. Цю конституцію Янукович скасував і вніс закони, які були вигідні йому та його оточенню. Мирна акція 18 лютого перетворилася на трагедію. Саме в цей день, саме в цей час урядовий квартал був залитий кров’ю. Людей просто добивали. Коли людина лежить біля твоїх ніг, то я вважаю, що має бути елементарне співчуття, елементарні людські цінності. Я не роблю з себе героя, я просто кажу, що це не має повторитись. Ми, як громадяни України маємо право на протест, на той протест, захищений державою.

Часто буваю у Києві. Йду Інститутською, і ноги підкошуються. Здається, що досі залита та бруківка. Страшно по ній ходити. У пам’яті спливають ті дні, люди, обличчя. Чи належно ми оцінюємо ті події? Тепер ми можемо порівняти Майдан з подіями в Казахстані. Так, майданівці вистояли й першими потім пішли на Схід. Як мені важко було стирати з телефона прізвища людей, яких не стало. Ціна українського Майдану дуже велика. Ми повинні казати «Ніколи, знову». Це був курс обраний на Європу та НАТО. Не хочеться, щоб він був відмінений. Слава Україні!».

Зворушлива пісня про Україну пролунала з вуст Олександра Лавора. Хвилина мовчання та квіти до пам’ятника Героям Небесної Сотні стали проявом нашої поваги до тих, хто життя поклав за Україну, відстоюючи європейський вибір.

Люба КЛІМЧУК.