Вчитися ніколи не пізно, або ЯК МАМА СТАЛА СТУДЕНТКОЮ РАЗОМ ІЗ ДОНЬКОЮ

 

Що у вас асоціюється зі словом «студент»? Мабуть те, що від сесії до сесії живе він весело, предмет учить за одну ніч перед екзаменом і постійно балансує між армією та вищою освітою. Все це правда. Але правда й те, що тязі до знань підвладні всі покоління. Тому скільки б вам не було років, а вчитись ніколи не пізно.

Це доводить своїм прикладом й керівник самодіяльного об’єднання Орв’яницького центру культури, туризму та спорту Валентина Леонідівна Годунко.

 

Народилася жінка в невеличкому мальовничому селі з поетичною назвою Заслуччя. «Наша багатодітна родина все життя прожила в цьому селі. Мама змалку прищеплювала любов до пісні, рідної землі. Ми всі були привчені до праці. Коли постало питання вибору життєвого шляху, я твердо знала, що це буде професія, яка пов’язана з музикою, творчістю», – каже пані Валя.

Розповідає, що з юних років залюбки ходила до школи,  адже працюють в ній чудові вчителі, з якими й досі підтримує тісний зв’язок. Паралельно навчалася в музичній школі. Тому трудову діяльність  розпочала в Колківському дитячому садочку, де працювала музичним керівником.

«Там я відчула радість від спілкування з малечею, була горда тим, що моя робота приносить користь, відкриває нові грані дитини. Але, на жаль, ця посада була для мене тимчасовою», – розповідає  Валентина Леонідівна.

Проте рук не опустила, а вирішила почати все заново. Тим більше підросла донька і їй також треба було допомогти обрати життєву стежку. Мама не просто підказала вірний професійний шлях, а й пішла ним слідом за донькою. Бо вчитися ніколи не пізно.

Так в Дубенський коледж культури та мистецтв вступало дві абітурієнтки Годунко – мама та донька.

А в 2019 році прийшла на роботу в Берестівський СБК. Готувала концерти та інші урочисті дійства. А ще організувала дитячий гурток «Креатив». Він повністю відповідає своїй назві, адже його вихованці під керівництвом обдарованої наставниці творять своїми ручками справжні дива з підручних матеріалів: цементу, паперу, фатину та фоамірану.

Як кажуть, смак приходить під час їжі. Спочатку це було просто бажання зайняти діток чимось корисним. Потім захопилася квітковим декором більш серйозно. «Працюю  з квітами не так давно, але ця справа мені до душі. Попереду ще багато інших планів та задумів, багато чого ще треба навчитися, щоб згодом свої знання та вміння передати своїм гуртківцям. Адже немає кращої подяки, аніж щасливі захоплені дитячі оченята», – каже жінка.

Виготовлення квітів – нелегкий і довготривалий процес, але коли це робиться з натхненням та бажанням, то відчуваєш тільки насолоду та задоволення.

Штучна замша, або «Фоам», прийшла до нас з Ірану, саме там вперше зробили спінений етиленвінілацетат. Сьогодні умільці усього світу й незнають, що «фоаміран» – це всього лише назва фірми («FoamIran»), яка стала вперше виробляти пластичну гуму. Проте її назва так закріпилася за матеріалом, що його стали називати «фомом» або «фоаміраном» і ніяк інакше. У талановитих руках майстрині будь-яка деталь з фоамірану перетворюється у витончену пелюстку або листочок, вигини якого практично не відрізняються від справжнього. Ідей для натхнення безліч: це прикраси у вигляді квітів, магнітики на холодильник, іграшки, також можна його застосувати в скрапбукінзі або для оформлення приміщень.

Валентина Леонідівна потрошку планує опановувати все нові технології. А найкращими своїми помічниками називає чоловіка та дітей. Це вони завжди підтримують маму в усіх починаннях, активно ріжуть-крутять-полірують- розмальовують, якщо виникає така потреба в їх допомозі. Вони ж перші поціновувачі робіт.

Пишається жінка донькою Юлею, яка повністю поділяє мамині захоплення музикою, декором, тож є основним радником і натхненником при створенні родинних шедеврів. Юля, як і мама колись, працює  музичним керівником в одному з рівненських дитсадків. Так само залюбки навчає діток розуміти та цінувати прекрасне. Так само охоче ділиться своїми витворами з оточуючими.

До речі, познайомилися ми з майстринею зовсім випадково. Дуже сподобалися її орхідеї, які гуртківці піднесли на відкритті амбулаторії у Бересті місцевим медикам. Валентина частенько роздає свої вироби. Така вже у цієї жінки вдача – творити красу та прикрашати нею світ.

Напередодні жіночого дня готує разом з гуртківцями сюрприз для мам. Рукотворні квіти даруватиме й своїм рідним.

«Всім жінкам я бажаю тепла і любові в серцях, чудового настрою і прекрасного самопочуття. Щоб всі були щасливі, дарували усмішки, раділи кожному новому дню, успіхам своїх дітей, весні і квітам. Бо ми жінки – чарівні!», – каже пані Валентина.

Людмила РОДІНА.