В єдності

наша сила

 

 

Два тижні війни. Тижні, які змінили нас усіх. Які перевірили на справжність дружбу й патріотизм, які визначили пріоритети в житті, які згуртували і надихнули на спільну боротьбу. Ми всі сьогодні стали на захист України. Хтось ділом, хтось словом, хтось молитвою. Кожен робить свій вклад – кому що під силу. Волонтерський бум накрив практично кожен населений пункт Дубровиччини. Одні стоять на варті свого села й міста,  інші діляться продуктами та необхідними речами, переказують кошти, готують нашим захисникам їжу, плетуть маскувальні сітки, приймають у своїй домівці переселенців... Однозначно – наш народ непереможний, якщо готовий отак враз згуртуватися. Це вражає й надихає.

 

Атмосфера єднання й впевненості у нашій перемозі незримо відчувається у волонтерському штабі, що по вулиці Миру (напроти «Смарткафе»). Він почав активно працювати з першого дня війни. Очолила його волонтерка з досвідом Світлана Правник. Вона вісім років допомагала нашим захисникам на Сході. А що відчула, коли на всю її рідну землю прийшли окупанти?

«Це був біль і страх, але ніяк не паніка. Бо ми подібне  проходили в 2014 році. Та й на паніку часу не було. Треба було діяти відразу. Буквально за кілька днів ми налагодили роботу. Зараз серед найголовніших пріоритетів – забезпечення наших захисників військовою амуніцією і тактичними приладами (біноклями, раціями тощо), щоб вони бачили, чули й могли щось зробити. Це болюче питання, над вирішенням якого зараз працюємо. На днях, наприклад, пригнали дві машини з Польщі для роти охорони. Звісно ж важливо й одягнути та накормити наших бійців. Харчуємо хлопців на ділянці від Дубровиці до Городища. Забезпечуємо сніданками та вечерями. Стараємось, щоб вони поїли чогось гарячого. В нас можна отримати медичну допомогу. Можемо підтримати й психологічно, розрадити та вислухати. Насправді фронт справ великий. Тим паче не все можу розкрити».

На волонтерській базі робота кипить щоденно. Тут збирають продукти, приймають одяг та взуття від небайдужих. Його перебирають і розсортовують. Жіночий батальйон плете маскувальні сітки. Хтось нарізає тканину на смужки, хтось вплітає їх в основу. Роблять це з душею та молитвою, яка кілька разів на день спільно лунає. Кожна просить в Господа миру та захисту для наших бійців. Уже три десятка таких камуфляжних покриттів слугують хлопцям в бліндажах та на блокпостах. Ще багато – лежить про запас. В чоловіків свій фронт роботи – протитанкові «їжаки» й інший захист, а ще – «бандерівське смузі», щоб не з пустими руками зустріти непроханих гостей. Всі волонтери – різного віку, різних професій, але з однією ціллю – допомогти воїнам й нашій країні.

«Війна – це не лише біль і втрати, це ще й перевірка на людяність та небайдужість, – каже Світлана Леонідівна. – І  наші люди проходять її з гідністю. Вражає згуртованість, взаємопідтримка і бажання допомогти всім, чим  кожен може. Ми стали одним цілим. Біда нас зробила ще сильнішими і ще дружнішими. Я дякую всім за підтримку і допомогу. Разом ми все-таки сила».

Чим зараз можемо стати в нагоді нашим захисникам?  Нині необхідні кава, чай, цукерки, печиво, борошно. Та й будь-які продукти не будуть зайвими. А ще потрібні кошти на закупку військового одягу та взуття. Долучаймося до добрих справ. Адже сьогодні ми потрібні Україні, як ніколи.

За потреби можна звертатися до волонтерського центру. Номер картки для збору коштів: 4149 6293 5076 0096. Телефон для довідок: 0967800534.

Леся Кузьмич.