пʼятниця, 30 червня 2017 р.

Українці повинні цінувати те, що мають
25-річна уродженка Камеруна Сідоні здобула на своїй батьківщині фах журналіста, однак за професією вона ще не працює. Дівчина мріє продовжити навчання у Європі, отож побачити одну з європейських країн хотіла давно. Сідоні взяла участь у волонтерській програмі, отак і потрапила в Україну, на Рівненщину, спочатку в Озеро Володимирецького району, а потім в Дубровицю. У нашому ліцеї вона допомагала учням удосконалювати англійську. Щоб дістатися місця призначення, дівчина спочатку 6 годин їхала вдома до столиці Камеруна. А згодом 9 годин літаком прямувала до Києва. Далека дорога подарувала їй незабутні враження.

Про зустріч з Сідоні вдалося домовитися на останній день перебування камерунки у нашому місті, бо попередні 5 днів її графік був похвилино розписаний, насичений і цікавий. У нашому ліцеї далеку гостю прийняли дуже гостиннно, здружилися з Сідоні і педагоги, і учні. Про першу зустріч газета вже писала, а потім були дні спілкування у мовному таборі, прогулянки містом, відпочинок на Вербівському озері, спілкування з тележурналістами.
У п’ятницю Сідоні вже вирушала додому. Отож чекаю гостю біля ліцею. Разом з Тамарою Олексіївною Семенюк вона виходить з авто, усміхається, і цей звичний літній ранок наповнюється особливою атмосферою. Тендітна, з притаманною для її континенту зачіскою з багатьма дрібними косичками, добрими очима. Отакою я побачила Сідоні, про яку вже багато чула.
Поспілкуватися ми присідаємо на лавочку і біля нас відразу збираються діти. Вони пильно стежать за нашою розмовою і складається враження хвилюються, щоб їх нову подругу я (журналіст) ненароком не образила, опікують ліцеїсти  свою Сідоні.
Волонтерка ж не зводить очей з Тамари Олексіївни Семенюк (викладача англійської), яка люб’язно згодилася допомогти нам поспілкуватися. Саме Тамара Олексіївна прийняла волонтерку у своєму домі і створила їй домашній затишок. Вони багато переговорили. Отож відповіді на окремі питання вчителька доповнює почутим раніше. Як сказала Сідоні, за час перебування у Дубровиці, вона полюбила Тамару Олексіївну як маму. Погодьтеся, дуже висока і щира оцінка.
 А зараз найголовніші думки нашої гості про наш край і людей, які в ньому живуть.

Про ліцей
– Це дуже гарний і просторий заклад. У вас привітні і розумні учні. Діти, вони всюди діти, безпосередні і цікаві. Маленькі камерунці більш неслухняні і дуже верткі. Ваші учні більш зібрані, більш комунікабельні і відкриті. У Камеруні навчання у школі починається з шести років. Тривалість - 6 років. Після чого учень проходить два іспити. Середня освіта складається з 5-річного курсу. Згодом учні вступають у вищі навчальні заклади. У нас є різні школи, але вони менші, у класах навчається від 40 до 80 дітей.
 У вас набагато кращі можливості здобувати якісну освіту, бо школи просторі і гарно обладнані. Чудові вчителі і учнів у класах менше. У вас є всі можливості. Треба тільки бажання вчитися і ви багато здобудете у житті. Я вдячна педагогам і учням ліцею за час, який провели разом. Мене прийняли як рідну.

Про Україну
Багато вражень повезу додому про Україну. Мене тут оточили атмосферою добра і уваги. Клімат, звичайно, не такий, як у нас, але я перенесла його добре. Знаю, що в Україні триває збройний конфлікт. Війна – це велике горе. У нас бувають воєнні конфлікти із Нігерією, це біль, розпач, втрати. Бажаю Україні миру. Ви знаєте, я милувалася Дубровицею. Зелено всюди, чисто, для дітей стільки гарних місць відпочинку – це добре. Я вважаю, що ви живете гідно. Жила у Тамари Олексіївни, вона така добра господиня, є все необхідне для життя в оселі. Я знаю, що у вас у кожного є затишний дім. Не треба скаржитися на життя, бо воно у вас достойне. Цінуйте те, що маєте. Любіть свою країну і свою Дубровицю. Мені дуже смакували ваші вареники та налисники з сиром, такі смачні страви. Ця ваша національна страва – вареники, я не забуду їх смак і розповідатиму друзям про ці смаколики.
Від автора: на моє запитання, що найбільше здивувало в Україні, Сідоні гортає знімки в телефоні, а потім мені показує світлину кущика чорниць.
– О, вони такі незвичайні і такі смачні (посміхається). Всім вдома покажу цю диковинку. Вперше їх побачила.

Про настрій
Дуже тепла атмосфера довкола мене. Знаєте, я спілкувалася з вашими синами та доньками, бачила їх щирі очі і мені було надзвичайно приємно. Ми відпочивали на озері, я стільки побачила краси довкола себе. Мене пригощали юшкою, картоплею з салом. Все у вас таке смачне-смачне. Дуже цікаво проходив кожен день у товаристві ваших вчителів та дітей. Думаю, що разом ми не лише удосконалювали англійську мову, а й дарували один одному часточку серця.
Вже згодом бачила, як Сідоні на подвір’ї ліцею обступили діти. Вони принесли їй подарунки. На згадку про себе виготовили власноруч талісмани, хто браслет, хто кулочник чи намисто. Робили подарунки і вчителі. Згодом поцікавилася, чи просили вчителі дітей щось подарувати гості на пам’ять? Почула відповідь, що це – ініціатива самих учнів.
Дуже приємне спілкування з чарівною гостею з далекої Африки, на жаль, було коротким. Однак, відчула її позитив і щирість. Думаю, що літо 2017 року ліцеїсти і Сідоні не забудуть ніколи. Наш світ такий великий і водночас такий близький.
Любов КЛІМЧУК
з великою допомогою нашої шанованої Тамари Олексіївни Семенюк.




Немає коментарів:

Опублікувати коментар