РОМАН КВІКА – ЮНИЙ ХУДОЖНИК ТА МАЙСТЕР ЛОЗОПЛЕТІННЯ

«У кожному є сонце, тільки треба його засвітити», – цей вислів Сократа вже став аксіомою. Бо й справді немає бездарних людей, просто одні плекають й розвивають свою іскорку Божу, а інші закопують талант в землю.

Чотирнадцятирічний дубровичанин Роман Квіка, незважаючи на юний вік, вже заслужив серед однолітків слави художника. Про небуденний дар хлопчика передавати навколишній світ посередництвом акварелі, туші, олійних фарб та гуаші писав навіть популярний серед підлітків журнал «Куля». Уроки в знаного майстра пейзажного живопису Василя Деревенка, до якого Рому відвела мама ще зовсім маленьким, дали гарний результат. Роботи юного митця вже зараз вражають довершеністю та зрілістю. Вишукані дубровицькі пейзажі з-під пензля Роми виходять напрочуд живими, ба навіть об’ємними. Цій обдарованій дитині вдається передати, приміром, як клубочиться над росяною травою туман, чи тугий сонячний промінь прорізує пухнасту хмарку. Йому подобаються картини Тараса Шевченка. У шостому класі на уроках образотворчого мистецтва Роман познайомився з творчістю Катерини Білокур і, навіть, робив копії з її полотен.

Однак це далеко не єдине сонце, що веде по життю юного художника.

Окрім малювання, Роман любить займатися плетінням з лози, гравіюванням по склу, дереву та металу. А також створювати з дерева моделі кораблів. Ще десь в третьому класі хлопчик побачив, як дідусь плете кошики для городини. Й собі захотів навчитися такої справи.

В гурток лозоплетіння при Центрі позашкільної освіти Роман вже прийшов з власним досвідом. «Було, навіть радив, як робити ту чи іншу річ», – пригадує керівник гуртка Наталія Дука. Рому наставниця називає своїм найпослідовнішим учнем. Вже чотири роки хлопчик відвідує гурток й каже, що йому досі тут цікаво й є чому вчитися. Хоча тепер він вже визнаний майстер з лозоплетіння та переможець багатьох конкурсів. Якщо пригадуєте, найгарнішу іграшку для міської новорічної ялинки – плетеного з лози сніговика – виготовив саме Роман.

«З нагоди свят найріднішим моїм людям – мамі, бабусі та дідусю – завжди готую зроблені власними руками подарунки. Такі сюрпризи продумую до дрібниць, заздалегідь виясняючи, яку саме річ хотіли б вони мати», – каже Рома.

Кожна справа вимагає наполегливості, розмірковує підліток. «Часом не все вдається відразу, але не треба відступатися. Трохи більше зусиль, й все вдасться», - вважає цей творчий хлопчик.

Ми ж бажаємо Романові натхнення та творчих успіхів. І такої ж наполегливості в досягненні мети в майбутньому. Можливо, вже за декілька років ми пишатимемося нашим знайомством з юним земляком, побачивши його роботи на великих престижних виставках. Адже, творення краси – це саме те, чого так часто не вистачає у нашому повсякденному житті і що будує в ньому особливу атмосферу добра.

Людмила РОДІНА.