Поріднилася з поліським краєм

Тетяна Павлівна Ковальчук назавжди поріднилася з мальовничим поліським краєм. А другою батьківщиною стало село Трипутні, його добрі працьовиті люди. Всім серцем полюбила правічний ліс, солов’їні гаї, ромашкові поля.

Ще зовсім юною приїхала Тетяна Павлівна в наш край на початку сімдесятих років минулого століття. Запис у дипломі свідчив про закінчення середньої спеціальної освіти за фахом «бухгалтер сільського виробництва». Вийшла заміж за тутешнього сільського хлопця, спеціаліста у тваринницькій галузі, створили сімейне гніздечко. Вже тридцять шість років живе подружжя разом: Тетяна Павлівна з Іваном Онуфрійовичем виховали дітей, дочекалися онуків, правнуків. Тридцять два роки працювала ця енергійна життєрадісна жінка бухгалтером у місцевому радгоспі. На перший погляд здається, що її життя схоже на життя багатьох фахівців – спеціалістів своєї справи, які приїхали трудитися за направленням у сотні колгоспів поліської землі.

За точними цифрами і фактами професійного обов’язку, щоденними господарськими турботами – активна громадянська позиція полісянки, життя, насичене цікавими зустрічами з людьми, з якими зріднилася, знайшла друзів, однодумців. Отже, шановний читачу, пропоную повернутися у далеке минуле - дитинство моєї героїні, і завітати на нічний вогник у село Кам’яне Рокитнівського району, де побачимо колисочку, в якій молода мати вигойдує доньку Тетянку.

Разом із колисковими піснями і генами співочого роду зароджується у дівчинки високий гарний голос, насичений веселковими барвами, солов’їним тьохканням, дзюрчанням джерела, жайворонковими переспівами, що снують мереживо гармонії між небом і землею. Цю палітру співу доповнюють невидимі струни скрипки, туга кобзи, ніжність серця.

Унікальний голос, організаторські здібності, розуміння і допомога чоловіка, сприяли створенню агітбригади художньої самодіяльності, учасники якої впродовж багатьох років пропагували зі сцени культуру етнічну, розвивали таланти, музичне мистецтво, фольклор, переважно українські народні пісні в поєднанні з літературно-музичною композицією. Наділена природним слухом, чудовим голосом, Тетяна Павлівна володіла сценою не одне десятиліття. У репертуарі сольного виконання активної учасниці художньої самодіяльності переспівано пісні ліричні і родинно- та соціально-побутові, і солдатські, жартівливі, про рідний край. Не один раз тужило і моє серце, зворушене піснею про безмежну і безкорисливу материнську любов у майстерному використанні Тетяни Ковальчук:

«Посіяла людям літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегку і тихо пішла на межу…».

У нагороду співачці завжди звучали оплески. схвальні відгуки та цінні подарунки від місцевої влади нагадують про ті часи. Давно реорганізовані колгоспи у приватні господарства, на зміну агітбригадам прийшли ансамблі, учасниками їх стало молодше покоління, а досвідчена майстриня сценічної справи і досі чарує своїм голосом своїх односельців у святкові та урочисті дні села.

І не дивно, що вийшовши на заслужений відпочинок, Тетяна Павлівна не усамітнилася, пише прозові твори про людей свого краю, захоплюється поезією, а коли почала навідувати муза, творить віршовані рядочки. Поетичні доробки друкуються у районній газеті «Дубровицький вісник», а також у віснику благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край». Домінуючим стимулом до творчості є перша ластівка поетки – збірка «Калиновий скрик», яка вийшла у 2013 році. А муза все частіше навідується, особливо у довгі безсонні ночі, тому віші просяться до наступної збірочки.

Згадує прожиті роки ця мудра жінка - берегиня родоводу, і коли заводимо мову про дітей і онуків, безліч сонячних промінців освітлюють обличчя, омолоджують його, разом з усмішкою і привітними очима. Адже це продовження роду хліборобської родини поліщуків - самоцвіти, які захоплюються бабусиним хобі, розростаються корінням на поліській землі. Усміхається і надійний супутник у житті, найперший порадник - чоловік Іван Онуфрійович, чиє сильне плече відчуває дружина у взаєморозумінні, співпереживанні, любові, яку пронесли через усе життя. Старший онук Андрійко успішно закінчив Ніжинський державний університет за спеціальністю біохімія, в аспірантурі вивчає хімію високомолекулярних сполук при Національній академії наук. Внучка Оксана закінчує навчання в РДГУ за спеціальністю – філологія з поглибленим вивченням іноземної мови. Найменша Тетянка – студентка Рокитнівського медучилища.

Ось і закінчується ще одна моя зустріч з працьовитою поліською родиною, господарі якої люблять свій рідний край і просять у Бога мирного неба над головою та припинення гібридної війни на сході України.

Надія СВИЩЕВСЬКА, м. Сарни.