четвер, 5 листопада 2015 р.

ПЛЕКАТИ КУЛЬТУРУ В СОБІ
Наталіє Мусіївно, що означає для працівників закладів культури професійне свято – можливість відпочити чи привід зайвий раз попрацювати?

Організація та проведення масових заходів – це функціональний обов’язок культпрацівників. Однак професійне свято – для нас і про нас. Тому дуже непросто організувати його піднесено й самокритично водночас. Проте свято не обмежується, як на мене, одним сценічним дійством. Насамперед це хороший привід для аналізу проробленої за рік роботи, досягнень та упущень. Час, так би мовити, збирати каміння.
Хотілося б, щоб це свято не стало нашим вузькопрофесійним, адже це день, коли віншують усіх, хто зі сцени несе позитивний настрій, гартує патріотизм, створює красу, відроджує забуте тощо.  Тож особливо приємна була б нам належна оцінка тих, заради кого ми працюємо – наших слухачів, глядачів, користувачів послуг. Можливо, нам не все вдається, як хотілося б, проте, впевнена, при тісній співпраці усіх культпрацівників та аматорів попереду у нас ще багато яскравих дійств, перемог, відкриттів, сценічних зірок. Й пам’ятаймо основне – культуру сприймаймо не ззовні, плекаймо її в собі.
 Що говорить суха статистика про стан забезпечення нашого районного населення культурними закладами? Чи не зменшилася їхня кількість з огляду на скруту в державі під приводом, що не до співів нині?
За останні 2 роки кількість закладів культури в районі, на щастя, не зменшилась. Обійшлося і без масового скорочення культпрацівників. На сьогодні в районі діє 49 закладів культури: 45 сільських клубних установ, районний будинок культури, дитяча музична школа, історико-етнографічний музей, централізована система публічно-шкільних бібліотек (яка включає в себе районну бібліотеку, районну бібліотеку для дітей та 36 публічно-шкільних бібліотек  району). Ми маємо достатню кількість закладів культури, але шкода, що вони залишились на рівні минулого століття. Адже сьогодення вимагає від них руху вперед: проведення ремонтів, відновлення систем опалення закладів, особливо сільської місцевості, забезпечення сучасною аудіо та відео обладнанням, цікавими сценічними костюмами, яскравими декораціями та багато іншого. Найважливішим чинником усього цього є невідповідні заробітні плати працівників культури та обмеженість у фінансуванні проведення культурологічних заходів.
Що стосується слів про те, що нині не до співів, то задушевна пісня, щирий український танець дає запалу до життя, відволіктися від повсякденних справ, тяжкого становища конкретної людини чи в державі в цілому. Пісню співав наш народ завжди, де б він не був і щоби не робив: сіяли – лунала пісня, жали – співали пісню, відряджали чоловіка в дорогу – тугу виливали в пісні, пісня звучала на вустах солдатів, підбадьорюючи їх бойовий дух, і ще б чого ми не згадали і яких подій не відбувалося в житті народу – завжди поруч крокує пісня. Але культура це не лише  співи, танці чи інші гучні розваги. Культура – поняття широкого змісту. Кажуть, що освіта – це розум народу, а культура – це його душа. А душа постійно прагне прекрасного, духовний світ людини потребує реалізації.
В Україні якось так повелося, що культура у країні фінансується за так званим залишковим принципом. Яка ситуація зараз, чи вистачає грошей на розвиток цієї сфери у нашому районі?
На жаль, це проблемне питання. Однак розуміння і підтримка відчувається. Але враховуючи широкий спектр роботи галузі культура в цілому, то ідей та планів у роботі дуже багато, що тягне за собою відповідні фінансові витрати, яких завжди не вистачає.  Сподіваюсь, що наступний рік у плані фінансування для сфери культури стане більш сприятливим, що дасть змогу втілити усі наші творчі задуми. 
Крім фінансування, які ще проблеми наразі є гострими для культури району?
Як не прикро це говорити, але, на мою думку, це людська байдужість та пасивність, розпорошеність системи культури. Хороші спеціалісти залишаються у великих містах. Можливо, не всі працюють за фахом, однак повертатися додому на мінімальну зарплату не мають бажання. Також одним із гострих питань є транспортне забезпечення, що обмежує нас в участі в обласних та всеукраїнських заходах. Той транспорт, що є в користуванні районного будинку культури, бажає кращого. 
Як це не жахливо, але сьогодні людина і її життя мало цінуються самою ж людиною, бо ми живемо в час «загальної комп’ютеризації», і, на мою думку, тільки культура має силу не дати вмерти людині як високодуховній особистості.
Від болючого до приємного: які цьогорічні здобутки Дубровиччини в культурній сфері?
На жаль, цей рік для культури був складним. На початку року працівники культури втратили свого очільника Пасько Марію Іванівну, яка жила, творила і хотіла кращого для культури, однак життя розпорядилося інакше. Ми всі згадуємо її з сумом, та вона залишила після себе чималі здобутки та досягнення. Тому продовжити її нові творчі починання – наш обов’язок.
Упродовж цього року при районному будинку культури організовано нові фольклорний та вокальний жіночий колективи, розпочато роботу художньої студії для дітей «Колаж», гурток художньо-естетичного виховання дітей «Пекторалька».
Проведено 2 обласні та 4 районні фестивалі. Здобутком нашої роботи є проведення на базі музейного відділу історико-етнографічного музею «Серпанкове розмаїття» у с. Крупове Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми збереження і популяризації національних традицій серпанкового ткацтва в сучасній Україні».  
Всі 11 аматорських  колективів  району цьогоріч пройшли переатестацію на  звання  народний аматорський. Незвична подія для жителів Дубровиччини – виставка творів відомої Шевченкіани заслуженого народного художника України, лауреата Шевченківської премії Безніска Євгена Івановича.
Вперше з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек проведено районний фестиваль-конкурс інноваційного досвіду «Бібліофест».
Зазвичай, коли говоримо про культуру, маємо на увазі традиції та спадщину, а розкажіть нам про нові напрямки в галузі.
Я не можу сказати, що це нові напрямки в галузі культури, скоріше всього  це маловідомі громаді напрямки, що покладені на плечі культури. Такі, як туризм, релігія, охорона та збереження пам’яток культури. Варто зазначити, що, окрім профільних питань, значна ділянка роботи припадає на кадрові, юридичні та діловодство відділу.
Релігія та туризм потребують детального вивчення та відповідного кадрового забезпечення. Всі знаємо, що туризм в районі тримається на ентузіазмі окремих мешканців, за що ми їм дуже вдячні, і в подальшому плануємо цей вид діяльності розвивати, створити туристичні маршрути, цікаві туристичні місця для відпочинку, що збільшить потоки  туристів не тільки з України, але з-за меж нашої держави, що відповідно відобразиться і на збільшення місцевого бюджету.
Що Ви хочете побажати великому колективу районних працівників культури та аматорам, які роблять наше життя трішечки яскравішим?
В першу чергу хочу побажати всім їм та їх родинам здоров’я, розуміння та підтримки. Гідної оплати праці, матеріального та фінансового достатку.

Хай наша культура буде відкритою і доступною кожному. Вірю, що професіоналізм та душевність наших працівників будуть успішно на це працювати. Завдяки вам, любі колеги, звершуються великі діяння! Нехай здійсняться всі ваші життєві плани, надії і мрії, а кожен день вашого життя буде світлим і сонячним, дарує радість творчого натхнення і життєвих перемог.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар