пʼятниця, 20 листопада 2015 р.

Україну здивувала дворічна дубровичанка

Дворічна Аріна Шугалевич із міста Дубровиця й шестирічний Лев Бондаренко з Харкова встановили рекорд України. Вони знають найбільше столиць країн світу. Зі списку столиць 196 країн дівчинка не назвала лише дві. Хлопець перелічив 207 столиць світу.





Переглядаючи відеозапис цієї події, спіймала себе на думці, що Арінка сприймала цю подію, як звичну цікаву гру, бо поруч з мамою, татом і улюбленою іграшкою Міккі Маусом не відчувала жодних незручностей біля незнайомого дяді у столиці, який реєстрував рекорд.
«Її відповіді спершу було важко розібрати. Все ж таки дворічна дитина. Потім став повільніше перераховувати, вслухався в її вимову. Був вражений. Не всякий дорослий знає стільки столиць», – зауважив Віталій Зорін, співзасновник «Національного Реєстру Рекордів України».
З дворічною дубровичанкою Арінкою, яка за кілька днів стала відомою на всю Україну, знайомимося біля Дубровицького костелу. Дівчинка з мамою Іриною та улюбленим другом-іграшкою Міккі Маусом ідуть в гості до бабусі. Мама – найближча для Арінки людина з першого дня появи на світ, а Міккі Маус увійшов у життя після сімейної подорожі до Львова. Саме там дівчинка зустріла на вулиці людину у костюмі цього героя, і з тих пір любить цей образ. От і дворіччя донечки, за словами мами, провели на тему цього казкового героя. Кілька днів Ірина готувала аплікації, малюнки, солодощі, аби свято запам’яталося донечці надовго. Звичайно, у вільний час поряд з Арінкою завжди тато, а ще братик Валік (сім’я взяла опіку над хлопчиком кілька років тому). Всі живуть дружньо і весело, бо батьки вважають, що для розвитку дітей необхідно якнайбільше приділяти їм уваги, спілкуватися з ними, подорожувати, пізнавати разом з малечею світ.
От і нещодавно тато, мама, Арінка і Міккі Маус їздили до столиці України – рекорд встановлювати. Зрозуміло, дівчинка ще суті поїздки не усвідомлює. А от мама каже, що керувалися передусім бажанням, щоб їх донечка у майбутньому могла подією цією пишатися.
Додамо, що маленька розумниця не лише відповідала на запитання мами про ту чи іншу столицю певної країни, а й розповідала що «у Лівані є комплекс храмів, а в Йорданії – храм Зевса».
– Донечка з шести місяців у нас розмовляє, вивчили всі букви, кольори, от і задумалися, як краще розвивати її пам’ять? Зупинилися на столицях, тому що якось в Інтернеті я натрапила на відео, де дитина називала столиці країн. Вирішила спробувати, чи було б таке заняття цікаве доньці. Арінці сподобалося. Показувала світлини столиць з певними архітектурними пам’ятками. Вдень вивчали по кілька назв. Через певний час запитувала доньку, де знаходиться та чи інша архітектурна пам’ятка і, як виявилося, донечка називала ці столиці.
 Згодом мама вирішила зробити паузу, бо інші назви столиць були заскладними для вимови маляти. Іншою сходинкою успіху стало слово Парамарибо (столиця Суринаму, що в Південній Америці). Саме це слово якось запропонував повторити донечці тато і був приємно здивований, що Арінка залюбки його повторила. І знову ж таки день за днем дитина робила успіхи у вивченні географічних назв, навіть за час реєстрації та підготовки до самої поїздки встигла вивчити кілька десятків назв.
Улюблена книжка маленької рекордсменки – «Технічна енциклопедія». Взагалі ж машинки цікавлять Арінку значно більше, ніж ляльки. Саме іграшковим автівкам читає дівчинка книжки. Точніше переповідає напам’ять їх зміст. А ще Арінка називає багато марок автомобілів. Дівчинка дуже любить спостерігати за роботою медиків. Люди у білих халатах додають Арінці гарного настрою і викликають неабиякий інтерес. Мама розповідає, що разом з чоловіком складають для донечки свої казки на професійну тематику, і дівчинка залюбки слухає розповіді про різні сфери людської діяльності.
 Зрозуміло, що любов до техніки у дівчинки від тата Івана, який має технічну освіту і трудиться в автодорі. А ще Арінка вміє рахувати і додавати нескладні цифри. Наприклад, почувши назву телеканалу «Один плюс один», вона ствердно зазначила, що це буде два, таким чином резюмувала своє бачення цього бренду.
 Спілкуючись з мамою дівчинки, розумію, що моя співрозмовниця також дуже творча і неординарна людина. За освітою Ірина психолог. Після народження донечки Ірина пробує творити у дуже цікавих напрямках, з підручних засобів робити різні цікаві речі, як от, наприклад, букет з цукерок, квіти з стрічок та інше.
Ірина вважає, що сучасні мультфільми – не найкращий спосіб забавити дитину, ліпше всього приділити сину чи донечці особисту увагу: прогулятися, почитати дитині книгу, погратися з нею.
Бабуся Надія Степанівна погоджується, каже, що секрет успіху дівчинки криється у атмосфері, в якій росте онучка, – а це увага батьків, їх бажання розвивати доню, і звісно хороша спадковість.
«Добре, що зараз мами можуть три роки бути поряд з дітками після народження. Адже ніхто так, як ненька не зуміє оточити дитину любов’ю і увагою, зрозуміти її маленьку душу, дати світло любові, – додає Надія Степанівна. – У Союзі ми не мали змоги стільки часу бути поряд з синами і донечками. От з моїми, наприклад, була бабуся, моя мама. Наших дітей виховували бабусі. Мудрістю своєю життєвою».
До речі, на подвір’ї Надії Степанівни Шугалевич довгий час милуюся вишуканим дизайном довкола будинку. З простих підручних речей створено тут для онуків іграшкове царство, яке не гірше окремих подвір’їв дитсадків. Знову ж таки ловлю себе на думці, що родина Шугалевичів вся до творчості хист має.
– До садочка Арінку віддавати не збираюся, поки що, – продовжує Ірина, – Не тому, що не довіряю цим закладам, є у нас і дитсадки гарні, і вихователі хороші. Але навіть найкращий педагог не може приділити увагу кожному у групі, де близько 20 діток, це фізично неможливо. Не вважаю свою дитину вундеркіндом чи дитиною індіго, як кажуть про неї журналісти. Зрозуміло, що ми з чоловіком пишаємося успіхами донечки і раді, що змогли ми прославити так наше рідне місто. Любимо Дубровицю, любимо Україну. У нас постійно на балконі жовто-блакитний стяг майорить. Вболіваємо з чоловіком за сьогодення наше і бажаємо всім миру. Дуже хотіли б частіше ходити до церкви. Але не завжди це фізично вдається. Добре було б, щоб  у нас, як у великих містах, богослужіння були кілька разів в день.
Хочу звернутися до батьків, як мама і психолог: «Вірте у своїх дітей, допомагайте розкривати їх таланти. Якщо навіть з першого разу у дитини щось не вийшло, це не значить, що вона не має хисту до того чи  іншого творчого напрямку. Допомагайте дитині пізнавати світ, вчитися, вірити у себе, підмічаючи позитив у характері і поведінці. Саме так розкривається талант і запалюється у серці вогник».
Любов КЛІМЧУК.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар