За шматочок хліба, за дах

над головою, за можливість жити

У неділю Дубровиця живе своїм звичним життям: хтось зранку молиться у храмах, інший довше відпочиває у вихідний або ж навідується до батьків чи просто зустрічається з друзями. Життя кожної людини має свій плин, як планований, так і непланований. Однак є дні, які об’єднують людей і наповнюють їх серця духовним хлібом. Безперечно, саме до таких дат належать дні великих християнських свят. От, наприклад, давно хотіла побувати на святі жнив у протестанських церквах нашого району, щоб відчути атмосферу цього чудового дня.

15 жовтня це свято відзначали в Дубровицькій Церкві Християн Віри Євангельської. Святкове богослужіння відбувалося у Домі молитви, затишному, теплому, де зібралася уся церква, щоб разом поклонитися Богові і, авжеж, скласти Йому подяку. Спіймала себе на думці, що на святі багато родин з малими дітьми, оскільки більшість часу прихожани церкви сидять, тому навіть зовсім маленьких дітей зручно тримати тут на руках. Окрім того, у сиру погоду у храмі, як у домівці доброго господаря, було дуже тепло. Багато молоді і дітей були навіть в одязі на короткому рукаві. Скажете, що про дуже приземлені речі веду мову, однак погодьтеся, що геть не по собі молитися, коли ноги замерзли і пар з вуст у храмі. Хіба ж думає тоді людина про високодуховні речі?

– Сьогодні прихожанами нашої церкви є 180 наших земляків. Дубровицькій церкві ХВЄ (говоримо в данному випадку про саму цю чудову споруду) 22 роки, – розповідає пресвітер Степан Курач. – Різні часи переживали наші брати, були і часи гоніння, і часи нерозуміння нашої віри. Дякуємо Богові, що в Україні кожна людина може вільно вибирати церкву, де вона молиться Богові і ставлення громади до протестантських церков докорінно змінилося. Ми ж живемо дружньою родиною, розділяємо свята і будні, підтримуємо братів, які цього потребують, завжди відгукуємося на прохання допомогти іншим. Маємо за честь, що посильний вклад внесли для наших українських захисників, молимося за повернення наших солдат додому живими і здоровими. Зрозуміло, дбаємо про те, щоб на богослужінні було нашим землякам комфортно, адже це головне – дбати про людей.

Свято жнив, або як його ще називають День подяки, торжество – без якого неможливо уявити собі багряну осінню пору. У храмі – золоті колоски пшениці, налиті сонячним промінням рум’яні яблука і груші, доспілі гарбузи, корзини з овочів і фруктів, які знаменували не лише осінь, а й свято щирої вдячності Господу. За те, що благословляв землю від часу посіву, аж до часу збирання врожаю. Здавалось, що може бути більш природнім, ніж вдячність? Такий простий і водночас необхідний стан серця для кожної людини. Велике благословення криється у ньому, адже через вдячність ми одержуємо більше, ніж очікуємо.

Степан Курач і благословив початок святкового дійства. Згодом почула виступи братів у христі: Віктора Лепуги, Михайла Кеби з Баранович, Віктора Кузіна і Юрія Паламарчука із Сельця, Степана Курача (сина пресвітера, лікаря-хірурга із Луцька), Віктора і Алли Вознюків із Острога. До речі, Віктор Вознюк – магістр теології. У 2010 році на Всеукраїнському з’їзді братерства він був призначений завідувачем відділу освіти Церкви ХВЄ України.

Всі дякували Богові за мирне сьогодення у нашому краї, за хліб, що на столі і духовний, зверталися до зали простими і водночас глибокими словами з Біблії. Чудовим був спів церковного хору під керівництвом Руслани Фурсович та Тетяни Боковець. Припали до душі виступи діток з недільної школи церкви і виступи молоді. Звучали фортепіано і скрипка, читали вірші, співали дуетами. Все на хвалу Божу, про сутність нашого життя і вміння бути вдячним за те, що дарує нам Господь. Програма подяки Богу було різнобарвна, як і сама осінь.

Основну увагу у виступах все ж приділяли Божій турботі та любові до людини, що проявляється у плодах, які вродили на нашій землі. Але також у всіх цих речах містяться прообрази Господніх істин і волі Його. Як наголошувалося: «Отець Небесний бажає, щоб Його діти сіяли Слово Боже, обробляли їх добрими справами та збирали духовні плоди на ниві Господній.

Чи часто ви дякуєте Богові за ваше сьогодення? Пам’ятайте, коли ви дякуєте, тоді Божа благодать входить у ваше серце і починає в ньому діяти, лікувати його, укріплювати, очищувати його. І, таким чином, наповнюєтеся Божим даром через вдячність».

Наостанок додамо, що в протестантських церквах Дні подяки відзначають протягом осені, починаючи з вересня. Кожна церква сама визначається з датою проведення цього гарного свята. Отож, при нагоді, відчуйте атмосферу цього благословенного дня.

Любов Клімчук.