«Мабуть, для того я прийшов у світ,

щоб піснею злетіти в небеса...»

7 листопада йому виповнилося б 70 років. Але доля вирішила інакше, 28 років тому трагічно обірвалося життя Євгена Кухарця. У більшості читачів виникне питання: «Хто це»?

Кухарець Євген Іванович не є надто відомою особою на Дубровиччині. Що може сказати про нього пересічний мешканець нашого району? Уродженець с. Велюнь, композитор, диригент, народний артист України. Дехто знає, що у Велюнській загальноосвітній школі створена кімната-музей, де можна познайомитися з його життєвим шляхом. Окремі дубровичани знають, що в районі проводиться фестиваль-конкурс народних хорових аматорських колективів імені Є.Кухарця «Пісне – доле моя».

Але все це сухі факти.

Минулого тижня я мала можливість безпосередньо познайомитися з творчістю Євгена Івановича. Адміністрація Черкаської обласної філармонії організувала вечір пам’яті Є.Кухарця й запросила представників нашого краю та його матір – Віру Данилівну. Супроводжувати 90-річну жінку у виснажуючій дорозі (більше 500 км в один бік) випало мені.

З особливою шаною зверталися працівники філармонії до Віри Данилівни, багато з них, котрі знайомі з нею особисто, щиро розпитували про її життя, дякували за сина.

Тепло зустрів нас пан Антанас Петраускас (директор філармонії 1982-2012 рр.). Саме за час його керівництва розквітнув талант Є.Кухарця. Спочатку молодий Євген працював в обласній філармонії на посаді хормейстра, а вже потім художнім керівником Черкаського хору. Під його керівництвом хор досяг значних успіхів та визнання на рівні держави:  мистецькі здобутки хору відзначені Державною премією України імені Т.Г.Шевченка.

У пісенний фонд хору увійшли твори Є.Кухарця «Над колискою сина»”, «Земле моя, земле», «Дві тополі», обробки українських народних пісень «Ой, коли ж той вечір буде», «Ой над ставом гуски», «Закувала зозуленька» та багато інших.

«Унікальність його музикування – розповів пан Антанас,  – полягає в тому, що він будував мелодію спеціально під голос виконавця, в ході обробок народних пісень зважав на поєднання голосів хористів, на їх сумісне звучання».

І справді гармонійне звучання хору можуть відчути не тільки фахівці вокально-хорового мистецтва, а й звичайні слухачі, в чому я переконалася особисто. В ході концертної програми звучали твори в обробці Євгена Івановича, виконанні Черкаським академічним заслуженим українським народним хором. Вшанувати світлу пам’ять маестро прийшли лауреат Всеукраїнських конкурсів Віталій Дука, тріо «Вербена», аматорські художні колективи Черкащини. Цікавими моментом програми була музично-хореографічна композиція «Славні козаки – Чигиринці», що звеличує козацьку звитягу у пісні й танці. Дана композиція була поставлена за час діяльності Євгена Івановича.

Особистість Кухарця Є.І. була багатогранною. Як і кожна творча душа, він був сповнений різних професійних ідей та задумів, окрилений натхненням, сповнений бажанням творити, допомагати іншим розвивати власні таланти. Ніби поспішав встигнути усе зробити. Петраускас А. згадує: «В грудні 1987 року наш колектив готувався відзначити своє 30-річчя. Євгена тягнуло поїхати напередодні до Києва. Я та інші колеги були проти цієї подорожі. Та не втримали. Поїхав. Загинув. Певно так судилося».

По завершенню вечора у дружній сімейній атмосфері пролунало багато душевних щирих слів про маестро. Тремтіли голоси, на очах бриніли сльози. Для кожного Євген Іванович був не просто знайомим, родичем, колегою чи другом, він становить частинку їхньої душі.

Хочу й вам передати деякі слова його близьких та друзів.

Дука Віталій, лауреат Всеукраїнських конкурсів, старший адміністратор Черкаської обласної філармонії:

«У нього були прекрасні риси, основна з яких людяність. Творчість для Євгена була понад усе. Коли ми їздили на БАМ на заробітки, нам прийшла телеграма, що хор Одеської консерваторії мав виступити в Києві. І ми повернулися. Заробітки – заробітками, а виступ хору був значно вище. Він дуже любив життя, завжди усім підіймав настрій. Особливо його любили ветерани Великої Вітчизняної війни. Коли вони приходили до філармонії, він брав гармошку і співав. Це були незабутні моменти». В шану свого друга Віталій Олексійович виконав пісню «Стоїть явір над водою».

Зайнчківська Лідія, народна артистка України, учасниця тріо «Вербена»:

«Багато років тому, в далекому 86 році, я, випускниця консерваторії, приїхала до Черкаської філармонії й познайомилася з великою людиною, світлою людиною, з надзвичайно талановитим музикантом. З легкої руки Євгена Івановича й тодішнього керівництва розквітла квітка «Вербена». З великою насолодою я згадую ті часи, коли ми співали поруч із Кириченко, Павловською, коли працював Пашкевич. Вони, як ті чайки розлетілися... А ми їх чекаємо. Можливо, вони нас бачать». Й тріо «Вербена» виконали зворушливу пісню, присвячену пам’яті Є.Кухарця, «Летять, ніби чайки».

Крикун Євгенія, заслужена артистка України:

«Дуже добра, мудра і талановита людина, умілий керівник. У наш час дуже рідко можна зустріти таку людину. Євген любив пісні різного жанру: від класичних до народних. Дуже шкода, що доля його так рано забрала на небеса. Я весь час з ним працювала, він прийшов – він пішов, а я й ще досі стою перед вами. Євгену Івановичу дуже подобалися жартівливі пісні, тому я хочу виконати українську народну пісню в його обробці «Ой, на горі два дубки».

Леонід Трофименко, художній керівник, головний диригент, заслужений діяч мистецтв України:

«Доля подарувала мені незабутні тринадцять років спілкування з цим хоровим майстром. Разом ми прийшли працювати у філармонію. Є багато чого згадати, гастролі впродовж 3 місяців по всьому радянському союзі. Євген вніс  значний внесок у розвиток Черкаського хору, він був дуже видатним. Багато танців та хореографічних номерів, що поставлені ним, ще й досі виконуються на цій сцені. Вперше завдяки його діяльності ми попали за кордон: Болгарія, Польща. Це незабутні моменти, коли диригував Євген Кухарець, співали Раїса Кириченко, Володя Захаров.

Євген жив мистецтвом, народною піснею. Я бачив, як він зростав як композитор. Адже писати він почав не відразу. Основна заслуга його в тому, що він в першу чергу зберіг традицію, звучання хору. Черкаський хор став пізнаваним, де б він не співав. Поки є Черкаський хор, ми завжди будемо пам’ятати Євгена Івановича Кухарця».

Того вечора зі сцени з вуст Л.Трофименка пролунали слова В.Симоненка, якими і я хочу завершити свою розповідь.

«Я воскрес, щоб з вами жити...».

Людмила Котяш, головний спеціаліст відділу культури і туризму РДА.