«ЛЮДИ НЕ ПОВИННІ БОЯТИСЯ МІЛІЦІЇ», – вважає Степан ЦАРЮК

З огляду на події останнього року – коли бурштинова лихоманка набрала нечуваних розмахів, а охоплені нею всі населені пункти району – Дубровиця перестала бути звичайним українським провінційним містечком.

А після того, як у центрі міста відбулися масові протистояння правоохоронців та бурштинокопачів, взагалі опинилася в центрі уваги навіть світових інформаційних агентств. На фоні цих подій діяльність місцевого відділку міліції розглядалася мало не під мікроскопом. Тож призначення нового його начальника не пройшло непоміченим. Інтригу підігрівав й той факт, що ключову посаду обійняв виходець із іншого регіону (уродженець м. Житомир), капітан міліції Степан Царюк.

Ми мали змогу поспілкуватися з молодим офіцером, поцікавилися враженнями від Дубровиччини, проблеми нашої міліції, міркуваннями щодо її реформування та про хід розслідування найгучніших кримінальних справ бурштинової столиці українського Полісся.

Чи не налякало Вас таке призначення? Наскільки вже адаптувалися в Дубровиці? Чи влаштовує місцевий побут?

Я офіцер й усвідомлював після закінчення міліцейського вузу, що за роботу собі обрав. Отож звик до побутових негараздів чи зміни місць служби. Тим паче народився та виріс в родині кадрового військового, де це було нормою. Своє призначення начальником райвідділу міліції сприймаю, як високу довіру керівництва МВС, адже я порівняно молодий офіцер в органах. До Дубровиці ще не повністю адаптувався, але вже ознайомився з ситуацією, так би мовити по гарячих слідах (посміхається) – на другий день після призначення мали затримання нелегальних старателів, вилучили в них помпу та бурштин. Ситуація, на мій погляд, складна, але якщо працювати і мати волю, то можна щось змінити за допомогою тих людей, які дійсно хочуть, щоб були реформи. У громадян є очікування, що щось зміниться і покращиться. Це мене тут тримає і дає сили для роботи.

Де легше працювати – в Житомирі чи у нас?

Звичайно, вдома я більш обізнаний з проблемами, які там були, бо попрацював кілька років  в структурі житомирських правоохоронних органів. Проте на новому місці маю певні переваги – дивлюся на ситуацію новим, так би мовити «незамуленим» оком. У вас напружена обстановка з видобутком бурштину – немає часу на розкачку і потрібно відразу ж вести себе дуже рішуче.

Насамперед покладаюся на добропорядність своїх підлеглих й співпрацю з населенням – двері мого кабінету зажди відкриті для будь-кого з мешканців району. Даю слово, що відтепер оперативні співробітники будуть дійсно оперативно реагувати на будь-яку інформацію. В міліції не місце для бюрократії та формалізму.

Ви були в зоні проведення АТО, чи якось використовуєте військовий досвід у повсякденному житті?

На війні як на війні. Це взагалі болюча для мене тема, бо пов’язана з втратами товаришів. Проте лише там ми усвідомили, наскільки важливі дружба, взаємовиручка та товариська підстраховка, коли ти відповідаєш за всіх, а всі готові в скрутну хвилину прийти тобі на допомогу. Відбулася своєрідна переоцінка цінностей. Тому напевно ще більш гостро усвідомлюю високу відповідальність міліції. Ми, міліціонери, першими пройшли війну. Але після АТО повернулися на відміну від інших мобілізованих та армійців не до мирного життя. Адже міліцейські будні – це та ж війна. Знаємо всі, що таке, наприклад, корупція, і як вона губить країну, губить народ. Не менше від будь-якої війни. Зазіхання на державну власність, майно громадян – це той другий невидимий фронт, який тримає міліція повсякчас.

Як ви оцінюєте рівень злочинності в районі? Чи є вже якісь зміни з тих пір, як ви зайняли цю посаду?

Я не сказав би, що тут високий рівень злочинності, скоріше, як й повсюдно, високий рівень правового нігілізму. Розпустила свої щупальці корупція, замішана на нелегальному видобутку бурштину. Ми маємо багато й спільно попрацювати, щоб знизити рівень криміналу в цьому напрямку. Необхідно повернути нелегальне старательство в законне русло. Розумію, що ситуацію важко тримати під контролем, проте це завдання, як на мене, міліції посильне.

Які проблеми ви для себе окреслили? Які першочергові зараз завдання?

Корупція – це наш ворог №1. Якщо ми не переможемо корупцію, то ми не переможемо злочинність, кримінал. У нас не буде ніякого довіри громадян. Люди не повинні боятися міліції. Вони повинні вільно приходити в міліцію і знати, що тут їм нададуть допомогу. Мені дуже прикро, коли я стикаюся з ситуацією, що громадяни зі своїми проблемами дзвонять у громадські організації – Самооборону, Майдан і т.д. Тому що їм більше вірять, ніж міліції. Люди знають, що ті грошей у них не візьмуть. А міліція прийде і постарається щось показати і домовитися. Аби переламати таку ситуацію, відновити у громадян віру в правоохоронців й започаткувано рефорування органів внутрішніх справ.

Це дуже погана ситуація, коли нема віри у справедливість. Я навіть десь не очікував, що може бути таке. Одна схема працює: міліція-прокуратура-суд. Людину можуть так роздягнути, що ніхто нічого не зрозуміє, і ніхто нічого не доведе. Тому що роблять гроші, де тільки можна. Тому ставлю своїм завданням, разом з іншими правоохоронними структурами змінювати докорінно цю ганебну систему.

Злочинність і корупцію перемогти можна. Проблема в тому, що люди не вірять, що таке може статися. Вважають це нереальним. Даю слово переламати цю хибну думку. Але без допомоги населення це не можливо. Не треба боятися говорити правду. На війні було страшніше, але ж ми вистояли…

Чи плануєте кадрові зміни?

Так, якщо хтось не зуміє працювати в нових умовах, будемо звільняти, хоча це не самоціль. Я стою на тій позиції, що у людини завжди має бути шанс змінитися, проявити себе в роботі. Саме такі починання та намагання своїх співробітників заохочуватиму. Про проблеми та задуми говорити можна багато, але хотілося б, щоб судили про нашу службу, її співробітників та мене особисто насамперед за нашими вчинками.

Людмила РОДІНА.